Постанова 4809 № 405/3417/20

ПОСТАНОВА іменем України 18 травня 2021 року м. Кропивницький справа № 405/3417/20 провадження № 22-ц/4809/653/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Луньо Ілля Вікторович, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 24 вересня 2020 року у складі судді Драного В.В., ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулося з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі по тексту - ПАТ «ВіЕйБі Банк») Луньо Іллі Вікторовича про припинення іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна. В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що 11 квітня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі по тексту - ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є - ПАТ «ВіЕйБі Банк», було укладено кредитний договір №169/2008/СІ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 55 000 доларів США на споживчі потреби строком до 11 квітня 2008 року зі сплатою за користування кредитними коштами 14% річних та щомісячною платою за обслуговування кредиту у розмірі 194,43 грн, що становить 0,07 % від суми кредиту. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 11 квітня 2008 року між сторонами був укладений іпотечний договір за №1045, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 568 710, 00 грн. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором стягнення кредитних коштів відбувалось у судовому порядку. Рішенням правління Нацбанку України від 19 березня 2015 року №188 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк». Постановою державного виконавця Подільського ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23 січня 2020 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом про стягнення з неї на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 443881, 30 грн, а також припинено арешт на майно боржника та скасовано інші заходи примусового виконання. 14 травня 2020 року вона письмово звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» з проханням подати через уповноваженого представника банку повідомлення нотаріусу про погашення кредиту з метою зняття заборони відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна. Відповідь на свою заяву вона не отримала. Посилалась на те, що нею виконані зобов`язання за кредитним договором і кредитний договір припинив свою дію, внаслідок чого іпотека, як вид забезпечувального зобов`язання, також припиняється. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 24 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано припиненою іпотеку та скасовано заборону відчуження нерухомого майна. а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 87,6 кв. м, яка була встановлена на підставі укладеного ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 іпотечного договору від 11 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1045, заборона відчуження зареєстрована в реєстрі заборон за №1046/49. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Представник ТОВ «Вердикт Капітал» Маленко О.О. направив заяву про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.21). Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності відповідача та представника ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 придбала у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Водяницькою А.В., зареєстровано реєстрі за №6634 (т.1 а.с.10). 11 квітня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк»та ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 11 квітня 2008 року №169/2008/СІ було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала іпотекодержателю ВАТ «ВіЕйБі Банк» в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 87,6 кв. м, та житловою площею 50,0 кв. м, вартістю 568710,00 грн, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю., зареєстрований у реєстрі за №1045. Вказаним іпотечним договором накладено заборону відчуження вказаної квартири, яка належить іпотекодавцю, до припинення договору та зареєстрована в реєстрі заборона за №1046/49 (т.1 а.с.7-9). 20 березня 2015 року розпочато ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено Уповноважену особу фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк». Відповідно постанови старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23 січня 2020 року виконавче провадження № 58731550 з примусового виконання виконавчого листа №1111/10326/12, № 2/1111/2452/12 виданого 22 січня 2013 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 443881,30 грн та судові витрати у розмірі 1820 грн, закінчено, припинено чинність арешту на майно боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (т.1 а.с.15). На звернення ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБІ Банк» щодо надання відомостей про відсутність заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року №169/2008/СІ позивач відповіді не отримала (т.1 а.с.16). Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом вказують на припинення основного зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2008 року №169/2008/СІ, тому позовні вимоги власника майна про припинення іпотеки і скасування заборони відчуження нерухомого майна, як наслідок припинення основного зобов`язання, є обґрунтованими. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого. Згідно зі ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Виходячи із системного аналізу зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання у зв`язку з його повним виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом. Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати іпотеку такою, що припинена з огляду на належне виконання нею своїх зобов`язань за кредитним договором. Судом першої інстанції вірно встановлено, щовідсутність зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за кредитним договором від 11 квітня 2008 року №169/2008/СІ підтверджується постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23 січня 2020 року про закінчення виконавчого провадження №58731550 та ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2020 року у цивільній праві № 111/10326/12, провадження 6/405/19/20, де встановлено, що станом на 23 січня 2020 року рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором в сумі 443 881,30 грн виконане у повному обсязі (т.1 а.с.15, 45-46). Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19 серпня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , перебуває під обтяженням на підставі іпотечного договору від 11 квітня 2008 року №1045, тип обтяження: заборона відчуження нерухомого майна (т.1 а.с.47-48). Апеляційний суд вважає правильним висновок суду про те, що після виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 перед банком, нерухоме майно, яке належить позивачеві і продовжує бути під обтяженням, яке було накладено в якості забезпечення основного зобов`язання, порушує права позивача, як власника майна. У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року зроблено висновок, що за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №910/16461/16; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц). За таких обставин, в силу вимог частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку з припиненням основного зобов`язання висновок суду про визнання іпотеки припиненою є правильним, а позовні вимоги власника майна про припинення іпотеки і скасування заборони відчуження нерухомого майна є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносини сторін кредитного договору та не позбавляє кредитора на отримання гарантій виконання зобов`язання, є необґрунтованими, оскільки ці обставини мають значення у разі, якщо рішення є невиконаним. Позивач рішення суду виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим завершено виконавче провадження. Посилання на наявність у скаржника права на стягнення з позивача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки компенсація за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, не є складовою основного зобов`язання. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання за договором таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України. З огляду на зазначене вище право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимог щодо стягнення в судовому порядку заборгованості та ухвалення рішення з даного приводу, тому припинилося і кредитне зобов`язання, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер, а відповідач залишив за собою лише право пред`явити вимогу до позивача з метою захисту прав та інтересів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, що не обтяжено іпотекою. Отже розглядаючи спір суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 24 вересня 2020 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова В.В. Черненко