Постанова 4857 № 500/3667/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3667/20 пров. № А/857/7580/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеокнференції апеляційні скарги Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №500/3667/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради третя особа Тернопільська міська рада про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити (головуючий суддя першої інстанції - Мірінович У.А., час ухвалення 12.12 год., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 18.03.2021),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про визнання протиправною відмову Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) та зобов`язання Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видати ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль). На звернення позивача у встановленому законом порядку щодо надання йому будівельного паспорта на забудову земельної ділянки для будівництва садового будинку в районі примикання об`їзної дороги до автомобільної дороги Н-02 Львів-Тернопіль Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради листом від 21.05.2020 №792/14 та від 19.06.2020 №1026/14 повідомлено про відсутність можливості щодо надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки, чим, фактично, позивачу відмовлено у видачі будівельного паспорта. З таким рішенням суб`єкта владних повноважень та відмовою у видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки позивач не погоджується, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) . Зобов`язано Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видати ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 840 гривень 80 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу на суму 2000 гривень 00 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, та таким, що підлягає до скасування. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції хибно зроблені висновки, не надано правової оцінки та не досліджено в повній мірі містобудівну документацію на місцевому рівні, а саме: «Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02) загальною площею 84.3га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови». Також суд не звернув увагу і не дослідив, що Детальний план розроблявся на основі генерального плану м. Тернополя, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 20.04.2018р. №7/24/35, що підтверджується даними, які містяться в завданні на розроблення детального плану території, в якому зазначено, що одним із документів для розроблення детального плану є викопіювання із затвердженого генплану м. Тернополя та метою розроблення Детального плану є зміна цільового призначення земельної ділянки, що також відображено у пояснювальній записці, а саме, що мета проекту полягає в розробці архітектурно-планувальних рішень Генерального плану та зміні цільового призначення земельної ділянки згідно плану зонування м. Тернополя (автодорога Краковець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02) загальною площею 84.3га. Також відзначено у розділі 1.1 пункт 4.1.1. Детального плану, що при вирішенні планувальної організації території особливу увагу приділено узгодженню проектних рішень з діючим Генеральним планом та планом зонування міста Тернополя. В розділі 3 п.3.1. вказано, що в містобудівному аспекті територія проекту сформована двома основними чинниками: садибна забудова на території всієї ділянки; громадська забудова в північно-західній і північно-східній частинах ділянки. Функціональне призначення території відповідає проектним рішенням попередньо розробленої містобудівної документації. Також судом першої інстанції не досліджувалось інформаційне повідомлення, розміщене на сайті Тернопільської обласної державної адміністрації (http://www.oda.te.gov.ua) про проведення громадського обговорення Детального плану території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02) загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови та не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи. Крім цього, розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 21 лютого 2018 року №100-од вирішено визначити замовника Детального плану території управління містобудування та архітектури облдержадміністрації. Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації», замовники містобудівної документації забезпечують проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011р. №555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні». Враховуючи всі вищезазначені обставини, а також те, що інформаційне повідомлення є лише початком процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості проекту містобудівної документації, яке оприлюднено на сайті Тернопільської обласної державної адміністрації після затвердження Детального плану, а також представником позивача не долучено до матеріалів справи документ, який підтверджував результати проведення громадських слухань, тому Управління дійшло висновку, що даний Детальний план, затверджений з порушенням вимог чинного законодавства, всупереч забороні, яка встановлена ч.2 ст.21 Закону №3038-VI, а також без врахування вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011р. №555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» та Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» (далі - Порядок №290). Окрім того, судом не враховано, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2017р. №654 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» (яка діяла в період розроблення та затвердження даного детального плану території) автодорога Краковець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02 не існує, а автомобільна дорога Львів-Тернопіль Н-02 перейменована на Тернопіль-Львів-Рава-Руська (на м. Люблін) М-09 ще з 2015р. (Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. №712). Твердження суду про те, що відповідач відмовив позивачу у видачі будівельного паспорту без урахуванням усіх обставин та оцінки усіх фактів, що мають значення, на думку Управління є помилковими та нормативно необґрунтованими, що суперечать вимогам чинного містобудівного законодавства. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2020р., земельна ділянка (кадастровий номер 6110100000:17:002:0266) площею 0,0598 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва. Дана земельна ділянка знаходиться за адресою Тернопільська обл., м. Тернопіль та належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2020р. за реєстровим №355. Також апелянт вказує на те, що згідно з викопіюваннями з генерального плану території м. Тернополя, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 10.08.2010р. №5/37/11 (із внесеними зміна) та плану зонування території міста Тернополя, затвердженого рішенням міської ради від 27.01.2014р. №6/44/12 (із внесеними зміна) територія в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів-Рава- Руська (колишня автодорога Н-02 Львів - Тернопіль) знаходиться в проектній межі міста та визначена для розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1). З врахуванням викладеного, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради вважає, що оскільки затверджений детальний план території, а також цільове призначення даної земельної ділянки не відповідають вищевказаному Детальному плану та чинній містобудівній документації м. Тернополя, що відповідно до п.2.4 Порядку №103 є підставою для повернення замовнику пакету документів, у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу на суму 2000 гривень 00 коп. Позивач вважає рішення суду першої інстанції в цій частині незаконним та необґрунтованим, оскільки ні відповідачем у справі, ні судом першої інстанції не ставились під сумнів та не заперечувалися обсяг і розмір отриманої позивачем правничої допомоги під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, як і сам факт надання правничої допомоги АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «СИЛА ПРАВА» на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги, укладеного 02 листопада 2020 між позивачем та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «СИЛА ПРАВА». Крім того, будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від відповідача не надходило. Окрім того, заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, є обґрунтованими, тобто підтвердженими належними доказами, при чому законодавством передбачено надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. З урахуванням наведеного просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 р. у справі №500/3667/20 в частині розподілу судових витрат та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу на суму 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., змінити, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи 34334305) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень 00 копійок, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Також просить здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи 34334305) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що оскаржене рішення в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, прийнятим судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною і такою, що до задоволення не підлягає. Також вказує на те, що за будова земельної ділянки та будівництво позивачем садового будинку на земельній ділянці відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та містобудівній документації на місцевому рівні, а сам Детальному плану території і, право позивача на таку забудову земельної ділянки гарантоване положеннями національного законодавства та Конвенції про захист прав людини на основоположних свобод. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті позовних вимог без змін. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначає про те, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат є законним та обґрунтованим, сума зазначена у рішенні суду відповідає критерію реальності витрат, їх розумності, тому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині без змін. В судовому зсіданні апеляційного розгляду справ представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення. Представник позивача проти апеляційної скарги відповідача заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Апеляційну скаргу позивача просив задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0598 га, кадастровий номер №6110100000:17:002:0266, з цільовим призначенням - «для індивідуального садівництва та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області. Позивач звертався до відповідача із заявами про надання будівельного паспорту на будівництво садового будинку на цій ділянці. Так, 05.05.2020 ОСОБА_1 звернувся в відділ «Центр надання адміністративних послуг» із заявою щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,0598га за адресою автодорога Н-02 Львів-Тернопіль вул. Героїв АТО 162 з пакетом документів. Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради відповідно до вимог пункту 2.5 Порядку №103 направлено листа від 21.05.2020 №792/14 з обґрунтуванням підстав такої відмови, в якій зазначено, що відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. 09.06.2020р. позивач повторно звернувся в ЦНАП із заявою щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,06га за адресою автодорога Н-02 Львів-Тернопіль . Листом Управління від 19.06.2020р. №1026/14 повідомлено, що статтею 27 Закону №303 8-VI передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Згідно статті 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і правил. Відповідно до чинної містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану м. Тернополя та плану зонування території м. Тернополя, вищезазначена територія знаходиться за межами міста Тернополя в проектній межі міста та визначена на перспективу для подальшого територіального розвитку сельбищної зони під розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1) з об`єктами торгівлі (зона Г-6), а на схемі територіального районування м. Тернополя назва даного мікрорайону є умовною. З врахуванням викладеного, відповідач зазначив, що Тернопільська міська рада позбавлена можливості вчиняти будь-які дії по забудові даної території (арк. справи 58). Окрім цього, Тернопільська районна державна адміністрація Тернопільської області, листом від 25.06.2020 №01-668/01-11, у відповідь на адвокатський запит, повідомила, що повноваження Відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля, поширюються винятково на територію Тернопільського району. Земельні ділянки, розташовані за межами міста Тернополя на території Тернопільської міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н-02) не входять до території Тернопільського району. Тому, Відділ житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тернопільської районної державної адміністрації жодних дозвільних документів, що стосувалися земельних ділянок на території Тернопільської міської ради, не видавав і не видає. Не погодившись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся із даним позовом у суд. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що неузгодженість в діяльності Тернопільської міської ради та Тернопільської обласної державної адміністрації щодо затвердження містобудівної документації, за даних умов, не може створювати негативні наслідки для позивача у здійсненні права власності на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням, в тому числі і щодо відмови в отриманні будівельного паспорту для будівництва садового будинку. Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає їх передчасними з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Згідно із частиною першої статті 16 Закону №3038-VI, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях (частина друга статті 16 Закону №3038-VI). Відповідно до частини другої статті 19 Закону №3038-VI детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації, крім випадків, якщо законами встановлений інший порядок. Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території) (частина четверта статті 19 Закону №3038-VI). Частиною другою статті 24 Закону №3038-VI передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Відповідно до частини першої статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Частиною третьою цієї статті передбачено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями. Статтею 26 Закону №3038-VI суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Відповідно до статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Згідно пункту 1.2 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України №103 від 05.07.2011 (далі - Порядок №103), будівельний паспорт забудови земельної ділянки визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці. Відповідно до пункту 1.4. Порядку №103 розроблення будівельного паспорта за межами населених пунктів здійснюється відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств. Згідно пункту 2.1 Порядку №103, видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих, днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за. формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову. Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з наступних підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач, з метою отримання будівельного паспорту для забудови своєї земельної ділянки, подав усі необхідні документи, передбачені пунктом 2.1. Порядку №103. Також судом встановлено, що відповідно до генерального плану міста Тернополя, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 10 серпня 2010 року №5/37/11 (з подальшими змінами відповідно до рішень від 27 січня 2014 року №6/44/12, від 24 березня 2017 року №7/14/61, від 24 березня 2017 року №7/14/62, від 20 квітня 2018 року №7/24/35), територія в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська (колишня автодорога Н-02 Львів - Тернопіль) знаходиться за межами міста Тернополя в проектній межі міста та визначена для розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1). Разом з тим, відповідно до розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 21 лютого 2018 року №100-од (з подальшими змінами відповідно до розпорядження від 16 квітня 2018 року №299-од) вирішено розробити детальний план території земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами міста Тернополя на території Тернопільської міської ради (автодорога Краковець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02) загальною площею 84,03 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови. Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 22 серпня 2018 року №636-од затверджено детальний план забудови цієї території. В подальшому земельні ділянки на цій території отримали у власність члени обслуговуючого кооперативу «Сади ветеранів АТО» для ведення садівництва, а рішенням Тернопільської міської ради від 06.12.2019 №7/41/160 «Про прийняття в комунальну власність земельних ділянок розміщених на території Тернопільської міської територіальної громади» земельні ділянки загального користування були прийняті до комунальної власності. Судом першої інстанції вірно зазначено, що детальний план забудови суперечить генеральному плану міста Тернополя, де земельні ділянки садівницького поселення, що розташовані за межами міста Тернополя на території Тернопільської міської ради (автодорога М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська) загальною площею 84,03 га віднесено до зони садибної житлової забудови. Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що забудова можлива лише після зміни цільового призначення, оскільки відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Таким чином, орган місцевого самоврядування без відповідного звернення не наділений правом одноосібно змінити цільове призначення, як земельної ділянки позивача, так і інших земельних ділянок у вказаному земельному масиві. А в межах встановленого цільового призначення належним способом забудови земельної ділянки є будівництво саме садового, а не садибного будинку. При цьому, подальша зміна цільового призначення земельної ділянки не спростовує права позивача на отримання будівельного паспорта. Щодо посилання апелянта на розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 21.02.2018 №100-од (з подальшими змінами відповідно до розпорядження від 16.04.2018 №299-од) та від 22.08.2018 №636-од стосовно детального плану території, то таке у встановленому законом порядку не скасовувалися та нечинними не визнавалися. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправною відмови Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) підлягає до задоволення. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу будівельний паспорт, то апеляційний суду зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Апеляційний суд також враховує також практику Європейського суду, відповідно до якої Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, відповідно до якої такими є повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для повернення пакету документів для видачі будівельного паспорта уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику. Отже, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи, зокрема в даному випадку Відповідач двічі (21.05.2020р. №792/14 та 19.06.2020 №1026/14) відмовляв позивачу у наданні будівельного паспорту з різних не пов`язаних підстав. Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Судом встановлено, що відповідач двічі відмовляв у позивачу у видачі будівельного паспорту, при цьому перший підставою відмови слугувало те, що земельна ділянка знаходиться за межами міста, а підставою повторної відмови було те, що Тернопільська міська рада позбавлена можливості вчиняти будь - які дії по забудові даної території, оскільки вищезазначена територія знаходиться за межами міста Тернополя в проектній межі мі ста та визначена на перспективу для подальшого територіального розвитку селищної зони під розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1) з об`єктами торгівлі (зона Г-6), а на схемі територіального районування м. Тернополя назва даного мікрорайону є умовною. Також вказана земельна ділянка не передана у встановленому законом порядку у комунальну власність Тернопільської міської ради і відноситься до земель державної власності, розпорядником якої на даний час є територіальний орган Держгеокадастру в Тернопільській області. Також судом встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2017р. №654 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» (яка діяла в період розроблення та затвердження даного детального плану території) автодорога Краковець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02 не існує, а автомобільна дорога Львів-Тернопіль Н-02 перейменована на Тернопіль-Львів-Рава-Руська (на м. Люблін) М-09. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2020р., земельна ділянка (кадастровий номер 6110100000:17:002:0266) площею 0,0598 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва. Дана земельна ділянка знаходиться за адресою Тернопільська обл., м. Тернопіль та належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2020р. за реєстровим №355. Згідно з викопіюваннями з генерального плану території м. Тернополя, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 10.08.2010р. №5/37/11 (із внесеними зміна) та плану зонування території міста Тернополя, затвердженого рішенням міської ради від 27.01.2014р. №6/44/12 (із внесеними змінами) територія в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів-Рава- Руська (колишня автодорога Н-02 Львів - Тернопіль) знаходиться в проектній межі міста та визначена для розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1). Як слідує із доводів апелянта, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради вважає, що оскільки затверджений детальний план території, а також цільове призначення даної земельної ділянки не відповідають вищевказаному Детальному плану та чинній містобудівній документації м. Тернополя, то відповідно до п.2.4 Порядку №103 наведене є підставою для повернення замовнику пакету документів, у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Разом з тим із наданих позивачу відмов у наданні будівельного паспорта від 21.05.2020р. №792/14 та від 19.06.2020 №1026/14, слідує, що наведені апелянтом обставини не були підставою відмови у видачі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль), крім цього з урахуванням того, що автодорога Краковець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02 не існує, а автомобільна дорога Львів-Тернопіль Н-02 перейменована на Тернопіль-Львів-Рава-Руська (на м. Люблін) М-09. З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, під будівництво садового будинку, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) з урахуванням висновків апеляційного суду, оскільки застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання будівельного паспорту, а оцінка правомірності відмови у наданні будівельного паспорту стосувалася лише тих мотивів, які наведено в такій відмові, за таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, у даному випадку видати будівельний паспорт. Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав. Щодо апеляційної скарги позивача на рішення суду в частині розподілу судових витрат, то апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до приписів частин першої-п`ятої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З матеріалів справи слідує, що 02.11.2020 між адвокатським об`єднанням «Сила Права» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н. Згідно п.3.2 даного договору, за надання правової допомоги клієнт зобов`язаний оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору. Також, згідно додатку №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2020, сторони визначили, що за годину представництва у суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 1000,00 грн; загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом адвокатського об`єднання годин по справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 5000,00 грн. Відповідно до акта від 07.12.2020 №1 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2020 адвокатським об`єднанням були надані клієнту юридичні послуги згідно наступного переліку: формування правової позиції та підготовка заяви (4 год.), вартість 4000,00 грн; участь у судових засіданнях в суді першої інстанції (1 год. орієнтовно), вартість 1000,00 грн. Загальна сума складає 5000,00 грн. Також згідно до акта від 04.12.2020 №2 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2020 адвокатським об`єднанням були надані клієнту юридичні послуги із підготовки відповіді на відзив (2 год.) вартістю 2000,00 грн. Матеріалами справи підтверджено сплату позивачки адвокатському об`єднанню лише суми в розмірі 5000,00 грн. Разом з тим, апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Враховуючи надані стороною позивача докази, з урахуванням співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем до відшкодування 7000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) та, наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. Що стосується доводів апелянта про те, що клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від Відповідача не надходило, то апеляційний суд вважає такі необґрунтованими, оскільки як уже зазначалось вище, в силу положень п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України до повноважень суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат належить враховувати чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. З урахуванням того, що не підлягає задоволенню апеляційна скарга позивача на рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, то відповідно не підлягає до задоволення вимога позивача про розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., відповідно до вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради - задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №500/3667/20 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнати протиправною відмову Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) . Зобов`язати Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0598 га, під будівництво садового будинку, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 840 гривень 80 коп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу на суму 2000 гривень 00 коп. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 24.05.2021р.