Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 674/215/21
від 25.05.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 674/215/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шафікова Ю.Е. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 25 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача: поліцейський СРПП №2 Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільскій області капрал поліції Климчук Сергій Володимирович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача: поліцейський СРПП №2 Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільскій області капрал поліції Климчук Сергій Володимирович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.03.2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.12.2020 поліцейським СРПП №2 Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Климчуком С.В., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №233119 відносно ОСОБА_1 . Вказаною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. За змістом постанови, позивач, 04.12.2020 о 11 год. 30 хв., на автодорозі М-12, керуючи транспортним засобом Volkswagen LT 35, д.н.з. НОМЕР_1 за межами населеного пункту під час руху, не увімкнув ближнє світло фар, з 01 жовтня по 01 травня, чим порушив п.9.8 ПДР, під час зупинки не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9 ПДР. До постанови додаються: відеофіксація, клопотання позивача, пояснення. Позивач вважає, що дії відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є протиправними, постанову складено незаконно, вимог ПДР не порушував. Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Пунктом 9.8. розділу 9 ПДР України передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях. З 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП, за якою застосовані санкції, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зі змісту спірної постанови про адміністративне правопорушення слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв`язку із порушенням ним вимог п.п. 9.8 ПДР України, а саме керування транспортним засобом поза населеним пунктом, у якого не були ввімкненні денні ходові вогні або ближнє світло фар. Так, в тексті постанови зазначено, що до постанови додається відеофіксація вчиненого позивачем правопорушення. При цьому, в постанові відсутнє посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, а з самого фрагменту відеозапису не вбачається: час, місце події, відсутні ідентифікуючі ознаки транспортного засобу та не зафіксовано особу водія. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що вказаний доказ відеофіксації, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки є неналежним та недопустимим доказом. Тобто, вказаним відеозаписом не підтверджуються доводи відповідача щодо наявності підстав для зупинки автомобіля та порушення позивачем Правил дорожнього руху України. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач керуючи транспортним засобом поза населеним пунктом, не ввімкнув денні ходові вогні або ближнє світло фар та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 у справі № 338/855/17. На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність складання ним постанови про адміністративне правопорушення, а саме вимог п. 9.8 Правил дорожнього руху України. Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, поліцейським не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Суд звертає увагу, що при виявленні адміністративного правопорушення та притягненні особи до адміністративної відповідальності складання процесуального документа повинно відбуватись з дотриманням вимог порядку оформлення постанови, які передбачені нормами КУпАП та Законом України "Про Національну поліцію". Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ст.271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Як встановлено судом, поліцейським не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, на чому також наголошує позивач у своєму позові. Таким чином, застосований інспектором алгоритм дій під час розгляду справи про адміністративне правопорушення унеможливив реалізацію позивачем прав, регламентованих статтею 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України. Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі №524/9827/16-а. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.