Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11264/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11264/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року (суддя Кучма К.С.) у справі №160/11264/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаінвест» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ТОВ «Техмаінвест» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2020 року №UA110150/2020/000034/1. Підставами позову визначено те, що надані для митного оформлення документи були достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскарженого у межах цієї справи рішення митного органу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Техмаінвест» (код ЄДРПОУ 43350935) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності. Між ТОВ «Техмаінвест» та «INTEREXPORT» Гонконг був укладений зовнішньоекономічний контракт №054 від 21.06.2019 р. Згідно з додатком №4 до контракту №054 від 21.06.2019 р. сторонами обумовлена поставка зварної нержавіючої профльної труби по ASTM А554 зі сталі марки 201 (№1 1%-1,3%) двох типорозмірів, а саме: -30*30*0,8*5800 у кількості 19500 кг за ціною 1,11 USD на суму 21645 USD; -20*20*1*5800 у кількості 1000 кг за ціною 1,11 USD на суму 1100,00 USD. Загальна кількість 20500 кг на суму 22745,00 USD. ТОВ «Техмаінвест» відповідно до умов додатку №4 до контракту №054 від 21.06.2019 р. та комерційного Інвойсу №SZJL2020-178-ITX від 05.05.2020 р. здійснило оплату товару платіжними дорученнями від 14.04.2020 р. у сумі 6826,5 USD та від 14.05.2020 р. у сумі 14554,32 USD. Загальна сума сплачених на основі 100% передоплати грошових коштів становила 21380,82 USD відповідно до приписів додатку №4 до контракту №054 від 21.06.2019 р. щодо встановленої дати остаточного розрахунку за товари, що відвантажується продавцем. 30.06.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA110150/2020/010480, разом їз документами на підтвердження заявленої митної вартості товару. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, Митницею зроблено висновок про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: - не забезпечено переклад поданих документів (інвойс, сертифікат якості); - графа 44 Декларації містить посилання на реквізити документів, копії яких до митного оформлення не надавались; - у платіжних документах банківські реквізити отримувача не відповідають зазначеним у п.16 контракту; - не надано митну декларацію країни відправлення; - на надано сертифікат якості та інвойс, на які містяться посилання у замовленні; - не надано скановану копію страхового сертифакта, на який містяться посилання у графі 44 декларації; - встановлено перевантаження товарів, що переміщувалися у контейнері з одного морського судна на інше, але зазначені відомості не заявлялись до митного оформлення оцінюваної партії товару. 01.07.2020 року супровідним листом від 01.07.2020 р. вих.№01-01/07 декларантом додатково надано: рахунок-проформу №VNSEXP-220144 від 10.04.2020 р.; страховий поліс №PYIE20200505-362 від 05.05.2020 р.; додаткову угоду №1 від 08.05.2020 р. до контракту; переклад інвойсу. Між тим, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000034/1 від 01.07.2020 року. Рішенням про коригування митної вартості товарів № №UA110150/2020/000034/1 від 01.07.2020 року було здійснено коригування вартості за одиницю товару, а саме скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r- резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, обсягів ввезення, країни походження та відправлення, комерційних умов поставки, галузі застосування, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 26.05.2020 р. №UA110150/2020/8316 на рівні 1,4688 дол.США/кг. Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про коригування митної вартості є предметом спору, який передано на вирішення суду. Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України. Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів. Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи. Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у Відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості автомобіля, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача. Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що разом з митною декларацією №UA110150/2020/010480 на підтвердження митної вартості товарів декларантом подано наступні документи: - рахунок-проформу №УТ48ЕХР-220144 від 10.04.2020 р.; - страховий поліс №РУІЕ20200505-362 від 05.05.2020 р.; - додаткову угоду №1 від 08.05.2020 р. до контракту №054; - переклад інвойсу; - банківські платіжні документи платіжне доручення №45 від 14.04.2020 року та №48 від 14.05.2020 року; - експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» щодо вартості товару №123/3 від 17.07.2020 р.; - копія експортної декларації постачальника; - страховий поліс №PYIE20200505-362 від 05.05.2020 р. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, зазначені документи містили всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 МКУ. Стосовно аргументів відповідача про ненадання позивачем додатково витребуваних документів суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст..53 МК України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару. Не погоджуючись з вказаними висновками суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі зазначає те, що і подані позивачем документи мали розбіжності, які не дозволяли стверджувати про правильність визначення митної вартості товару. Так, за позицією відповідача, реквізити у поданих банківських документах не відповідали реквізитам Договору, в частині назви одержувача та назви банки одержувача. З такою позицією відповідача не можливо погодитися оскільки представлені банківські платіжні документи в форматі SWIFT, за платіжними реквізитами повністю відповідали реквізитам контракту №054 від 21.06.2019 та додаткової угоди до нього, а також були тотожніми з наданими до митного оформлення платіжними дорученнями №45JBKLK4 від 14.04.2020 та №48JBKLK5 від 14.05.2020. Також відповідач, вказуючи на неправильність визначення митної вартості, зазначає про те, що у спірному випадку страхування товару здійснено українською компанією, що суперечить умовам поставки CIF. Відповідно до Інкотермс -2010 поставка за терміном CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. За умовами терміну CIF продавець заключає договір страхування за свій рахунок на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що відповідає мінімальному покриття (110%). За позицією відповідача наданий (без перекладу) страховий поліс свідчить про те, що страхувальником є ТОВ «Техмаінвест» та про невиконання мінімального покриття 110%, що не відповідає задекларованим комерційним умовам поставки. В межах проведених консультацій позивач повідомляв Митницю про те, що страховий поліс виписаний на ім`я ТОВ «Техмаінвест», як застрахованої особи, при цьому безпосередньо витрати пов`язані із страхуванням, здійснено Продавцем. Відповідачем, під час розгляду справи, не було надано доказів своїй позиції, а саме того, що вартість страхування оплачена ТОВ «Техмаінвест». Не було спростовано відповідачем і того, що вартість цього страхування, враховуючи умови поставки (CIF), не була врахована Продавцем при визначені ціни на товари, що постачаються. У свою чергу, неналежне виконання Продавцем зобов`язань про мінімальний розмір страхового покриття згідно Інкотермс (110%), не може свідчити про неправильність визначення позивачем митної вартості товару, виходячи із тих платежів, які ним фактично сплачені у зв`язку з поставкою товарів. З цих підстав суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією Митниці про те, що виявлені у страховому полісі розбіжності є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, як на одну із підстав для коригування митної вартості, відповідач посилається на те, що за даними «модулю відстеження контейнерів» Митницею встановлено перевантаження товарів, що переміщувалися у контейнері з одного морського судна на інше, але зазначені відомості не заявлялись до митного оформлення оцінюваної партії товару. З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити те, що зазначені обставини (перевантаження товару) Митницею не були доведені під час розгляду справи у суді першої інстанції, на що суд першої інстанції звертав увагу, а також не були доведені і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції Отже, проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішень про коригування митної вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи з якими відповідач пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №160/11264/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 25.05.2021р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк