Постанова 4852 № 280/6872/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 травня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6872/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. (суддя Артоуз О.О., повне судове рішення складено 10.12.2020) в справі № 280/6872/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС в Запорізькій області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 21423 від 30.04.2020 р.; зобов`язання виключити ТОВ «Груп Інтрейд» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №21423 від 30 квітня 2020 року, відповідно до якого ТОВ «Груп Інтрейд» віднесене до такого, яке відповідає критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165; зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити ТОВ «Груп Інтрейд» з переліку ризикових платників податків. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянтом зазначено, що підставою для внесення позивача до переліку ризикових платників податків слугувала інформація, отримана в межах алгоритму дій відповідного структурного підрозділу, щодо відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1165: здійснення господарських операцій з реалізації покупцям товарів з номенклатурою, відмінною від придбаних. На думку апелянта, висновки, наведені у рішенні про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, є відображенням дій працівників контролюючих органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, таке рішення не порушує прав позивача. Віднесення позивача до переліку ризикових платників не створює жодних перешкод для діяльності платника податків та інших юридичних наслідків. При цьому апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08.10.2020 р. в справі № 280/2284/20, від 03.12.2020 р. в справі № 140/8457/20, від 03.03.2020 р. у справі № 240/3665/19. Зазначає про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Також позивачем подана заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (за підготовку відзиву на апеляційну скаргу). Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області №21423 від 30.04.2020 ТОВ «Груп Інтрейд» включено до переліку ризикових платників за критерієм: пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податків, а саме у зв`язку із тим, що «платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних, та надання платником документів не в повному обсязі». Суд першої інстанції зазначив, що комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку, тобто контролюючий орган має зажадати від платника податку документів та пояснень на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі №280/3636/19 позовну заяву ТОВ «Груп Інтрейд» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо включення до бази ризикових платників податків задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення (протокол) комісії ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.11.2018 №173 в частині про визначення ТОВ «Груп Інтрейд» таким, що відповідає критеріям ризиковості (відповідно до пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку) та включення до бази ризикових платників, що відповідають критеріям ризиковості; зобов`язано ГУ ДФС у Запорізькій області виключити з бази ризикових платників ТОВ «Груп Інтрейд» (41071921) в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Робота Комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ІТС «Податковий блок» та подати суду звіт про виконання рішення суду протягом 5 календарних днів, з дня набрання законної сили рішення суду. Рішення суду набрало законної сили 17.04.2020. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №280/2710/20 позовні вимоги TOB «Груп Інтрейд» задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасоване рішення відповідача про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №8094 від 04 лютого 2020 року. Відповідачем самостійно прийнято нове рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 30.04.2020 №21419. Вказане рішення отримано позивачем до свого електронного кабінету. Однак, рівно через 2 хвилини (що підтверджується доданим скріншотом з кабінету платника) у електронному кабінеті позивача з`явилося нове рішення відповідача №21423 від 30.04.2020 року (тобто з проміжком 3 ухвалених рішення за іншими питаннями), згідно з яким комісією регіонального рівня знову прийнято рішення про відповідність платника податків (TOB «Груп Інтрейд») критеріям ризиковості платника податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку у зв`язку із «податковою інформацією»: «платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних». 06.05.2020 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області з інформаційним запитом про надання інформації щодо підстав прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 30.04.2020 №21423 до переліку ризикових платників податку та конкретну податкову інформацію чи інші дані, на підставі яких було прийнято таке рішення. Листом від 12.05.2020 за вих. №28134/10-08-01-06-03-17 Головне управління ДПС у Запорізькій області надало відповідь на запит, відповідно до якого зазначило, що підставою для включення ТОВ «Груп Інтрейд» до реєстру ризикових платників податку є податкова інформація, складена за результатами проведеного аналізу даних ЄРПН, відповідно до якої платник податку здійснює придбання товарів/послуг у контрагентів-постачальників, які по ланцюгу постачання здійснюють реалізацію товарів/послуг з номенклатурою відмінною від номенклатури придбання, зокрема, але не виключно від постачальників, згідно з переліком. Оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення№21423 від 30.04.2020, рішення №21423 від 30.04.2020 не містить конкретних підстав його прийняття, як то передбачено Порядком № 1165, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення є необґрунтованим та невмотивованим. Зважаючи на те, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознакою «платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних», суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №21423 від 30.04.2020. Суд визнає приведені висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що рішенням комісії регіонального рівня про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 21423 від 30.04.2020 р. у зв`язку з відповідністю платника податку критеріям ризиковості платника податку - пункт 8 (податкова інформація платником податку та/або його контрагентами згідно з даними ЄРПН здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних) встановлена відповідність ТОВ «Груп Інтрейд» критеріям ризиковості платника податку (а.с. 102). За позицією контролюючого органу рішення № 21423 від 30.04.2020 р. прийнято виключно із аналізу даних ЄРПН, яким встановлено, що позивачем здійснювалось протягом 2019 року квітня 2020 року придбання товарів у контрагентів-постачальників, придбання яких по ланцюгу постачання не встановлено, та не встановлено можливості виготовлення таких товарів власними ресурсами. Протоколом обшуку від 07.05.2020 р. вилучено протоколи засідань комісії ГУ ДПС, в тому числі від 30.04.2020 р. (а.с. 103-107). Також судом встановлено, що прийняттю оскарженого позивачем рішення передували прийняття контролюючим органом аналогічних рішень, які скасовані в судовому порядку. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246), а також Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. (далі - Порядок №569). Зокрема, пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1165 (далі - Порядок № 1165). За визначенням пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Рішення, що оскаржується в цій справі, прийняте з підстав відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Додатком №1 до Порядку № 1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, пункт 8 яких передбачає такий критерій як наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Згідно з додатком 4 Порядку №1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація. В рішенні № 21423 від 30.04.2020 р. вказане поле заповнено та зазначено таке: «платником податку та/або його контрагентами згідно з даними ЄРПН здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних». Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до індивідуального акту як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, а суб`єкт владних повноважень контролюючий орган повинен навести у рішенні конкретні підстави (фактичні і юридичні), а також переконливі і зрозумілі мотиви його прийняття. Оскаржене рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку за ознаками - платником податку та/або його контрагентами згідно з даними ЄРПН здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних з посиланнями на відповідні документи. Контролюючим органом до матеріалів справи не надано відповідних протоколів засідання комісії регіонального рівня про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, відповідно, є правильним зазначення судом першої інстанції, що відповідачем не надано доказів, яка саме податкова інформація покладена в основу прийняття оскарженого рішення, а також джерела такої інформації. Виходячи з позиції відповідача, зазначеної власне у рішенні, яке оскаржується в цій справі, висновок контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку ґрунтується на негативній інформації саме щодо контрагентів позивача. Тобто, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагентів. Разом з тим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень жодних доказів на підтвердження зазначеної інформації суду не надано. Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками «платником податку та/або його контрагентами згідно з даними ЄРПН здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних», у зв`язку з чим рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 21423 від 30.04.2020 р. є протиправним та обґрунтовано скасоване судом першої інстанції. Доводи апелянта про відсутність підстав вважати, що цим рішенням порушено права позивача, а власне оскаржене рішення не створює для позивача будь-яких правових наслідків, суд визнає неприйнятними. Додатком 4 до Порядку № 1165 встановлена форма рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, в якій зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Аналіз приведених вище норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в ЄРПН, з абсолютною невідворотністю призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в ЄРПН, а відтак спірне рішення комісії регіонального рівня може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Суд акцентує увагу на те, що абзацом 14 пункту 6 Порядку № 1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Зазначене свідчить, що положеннями Порядку № 1165 передбачено право на оскарження рішення контролюючого органу щодо включення платника податків до перелік ризикових платників податку. Суд не враховує приведені в апеляційній скарзі посилання на рішення Верховного Суду у подібних правовідносинах, адже Верховним Судом в приведених апелянтом постановах викладено правовий висновок стосовно питання віднесення платників податку на додану вартість до ризикових платників податку у період до набрання чинності Порядком № 1165. Також суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання контролюючого органу виключити підприємство з відповідного переліку. Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «

50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)». Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання виключити позивача з переліку ризикових платників податків є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскаржених рішень, які були предметом судового контролю у межах цієї справи. Позивачем під час апеляційного перегляду справи подана заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., понесених у зв`язку з апеляційним оскарженням судового рішення. Судом встановлено, що в обґрунтування заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. позивач посилається на договір-доручення про надання правничої допомоги від 01.02.2011 р., укладений між позивачем та адвокатським бюро «Сергія Жечева», додаткову угоду № 1 від 01.02.2021 р., якою передбачено, що адвокат зобов`язується надати позивачу правничу допомогу, в тому числі, у вигляді підготовки відзиву, вартість такої послуги складає 5 000 грн. Факт надання професійної правничої допомоги (підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції) та сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. підтверджено доданими до заяви документами: рахунком-фактурою № СФ-0000065 від 12.04.2021 р. на оплату послуг у розмірі 5 000,00 грн., актом приймання-передачі № ОУ-0000065 від 12.04.2021 р., яким підтверджено виконання робіт адвокатом з підготовки відзиву на апеляційну скаргу в справі № 280/6872/20, вартість послуги складає 5 000 грн., платіжним дорученням від 12.04.2021 р. № 684 на суму 5 000 грн. Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС). За змістом частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Зважаючи на доведеність факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в межах апеляційного перегляду цієї справи в розмірі 5 000 грн., суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, суд задовольняє заяву позивача частково, стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн., зважаючи на те, що складення відзиву на апеляційну скаргу особою, яка до цього складала позовну заяву, інші заяви по суті справи, вказує на обізнаність адвоката у спірних правовідносинах та їх правовому регулюванні, відповідно, відсутності необхідності додаткового вивчення таких правовідносин та законодавства. Тому суд доходить до висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. в справі № 280/6872/20 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. в справі № 280/6872/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 24.05.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24.05.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко