Постанова КЦС ВС № 754/7936/18

Постанова Іменем України 19 травня 2021 року м. Київ справа № 754/7936/18 провадження № 61-17106св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», тертя особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гарницького Павла Петровича на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенко Д. Р., Ратнікової В. М., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»), третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчиненого злочину. Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2017 року приблизно о 17 год. 55 хв. на пішохідному переході по вул. Тампере у м. Києві ОСОБА_1 збив автомобіль марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 . Від зіткнення з автомобілем позивач отримав значні тілесні ушкодження та без свідомості був доставлений до медичного закладу, де йому було проведено ряд хірургічних операцій, серед яких і заміна суглобу таза. Загальна сума лікування позивача становить 200 000,00 грн. Третя особа ОСОБА_2 застрахував свою відповідальність, шляхом укладання з відповідачем договору у формі Полісу № АК/7351990 від 31 липня 2017 року, згідно із яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого складає 200 000,00 грн. За заявою позивача від 22 березня 2018 року, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» була відкрита справа за страховим випадком № 47368. Наприкінці квітня 2018 року позивач отримав від відповідача лист-відповідь за № 2441-31 від 06 квітня 2018 року, з якого дізнався, що у виплаті йому відмовлено, від чого його стан здоров`я погіршився. Діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що він пережив душевний стрес не тільки від отриманих травм під час ДТП, а від відношення відповідача і не бажання останнього виплатити кошти, які документально підтверджені. Несвоєчасне відшкодування відповідачем понесених матеріальних збитків викликало у нього відчуття незахищеності від протиправних дій з боку ОСОБА_2 , внаслідок чого у позивача погіршились стосунки у родині, знизився рівень достатку, виникла необхідність додаткового тривалого лікування. ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 200 000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 200 000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 3 225,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено заподіяння йому матеріальної шкоди та її розмір. Щодо стягнення моральної шкоди, суд вважав обґрунтованим таке стягнення з огляду на глибину, тяжкість моральних страждань позивача, а також виходячи із засад розумності та справедливості. Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зробив висновок про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки шкода відшкодована позивачу винною особою в повному обсязі. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 та його представник - Гарницький П. П. через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права. Позивач має право на відшкодування завданого матеріального збитку (страхового відшкодування) в розмірі 200 000,00 грн. Наявність заяви ОСОБА_2 не підтверджує факт отримання позивачем вказаних у ній грошових коштів.. Доводи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_1 та його представнику Гарницькому П. П. строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Києва. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та його представника Гарницького П. П. про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року. 07 листопада 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та його представника Гарницького П. П. на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Фактичні обставини справи 05 грудня 2017 року приблизно о 17 год. 55 хв. на пішохідному переході по вул. Тампере у м. Києві ОСОБА_1 збив автомобіль марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 . Позивачу були завдані матеріальні збитки, що складаються з витрат, пов`язаних з лікуванням. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно із полісом № АК/7351990 від 31 липня 2017 року. Відповідно до вказаного полісу, страховий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю становить 200 000,00 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України на підставі статті 46 КК України у зв`язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_4 03 березня 2018 року ОСОБА_4 укладено заяву про повне відшкодування збитків та моральної шкоди, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. Вказана заява має наступний зміст: «Ми, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заздалегідь добровільно узгодили розмір відшкодування всіх збитків потерпілого від ДТП ОСОБА_1 , в тому числі матеріальної та моральної шкоди, які визначені у наступному: Загальна сума грошових виплат, які повністю покривають мої матеріальні та моральні збитки складає 195 850,00 грн, з яких - 160 100,00 грн вже передані мені через ОСОБА_5 (мого сина), що підтверджується відповідними розписками, написаними ОСОБА_5 на суму 4 500,00 грн від 12 грудня 2017 року, на суму 135 000,00 грн від 15 грудня 2017 року, на суму 13 600,00 грн від 22 грудня 2017 року, на суму 7 000,00 грн від 06 лютого 2018 року та 35 750,00 грн передані ОСОБА_2 безпосередньо мені, ОСОБА_1 під час складання цієї заяви в повному обсязі. Одночасно, цією заявою, я - ОСОБА_1 підтверджую, що будь які інші витрати, які можуть виникнути у мене в майбутньому і можуть на пряму або опосередковано бути пов`язані із відновленням укладу життя, відновленням стану здоров`я тощо (після вказаного ДТП) вважаються такими, що прощені мною ОСОБА_2 повністю. Підписанням цієї заяви я, ОСОБА_1 , підтверджую що ОСОБА_2 повністю звільняється від будь-яких обов`язків та/або дій щодо сплати (виплати) мені або третім особам (в тому числі членам моєї родини) будь-яких компенсацій матеріальних та/або моральних збитків нанесених мені внаслідок ДТП, яка сталась за його участю 05 грудня 2017 року на вулиці Тампере в напрямку від вулиці Регенераторна пр. Соборності (в м. Києві)». (а. с. 111). Вказана заява власноруч підписана ОСОБА_1 , що засвідчено приватним нотаріусом Михайленко С. А., підпис зроблено у присутності вказаного нотаріуса та встановлено особу ОСОБА_1 та його дієздатність. 22 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового відпадку по договору страхування на відшкодування шкоди завданої здоров?ю та життю. Листом від 06 квітня 2018 року вих. № 2441-31 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовило у виплаті страхового відшкодування по даному випадку. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_2 повністю відшкодував завдану внаслідок ДТП ОСОБА_1 шкоду. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. За загальним правилом цивільно-правової відповідальності, яке міститься у частині першій статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті. Згідно вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Предметом позову у даній справі є вимога про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22 липня 2017 року. Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. За приписами статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність. Відповідно пункту 24.1. статті 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Згідно із статтею 26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода v розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Відповідно до пункту 36.4. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземний транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 цього Закону), лікуванням потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, зазначеного не врахував, встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», зробив передчасний висновок про необґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на те, що статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як добровільна сплата винною особою суми на користь потерпілого. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, не досліджено та не надано оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, постанова Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 рокув силу правил статті 411 ЦПК України підлягає скасування з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гарницького Павла Петровича задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун