Постанова КЦС ВС № 359/3055/15-ц

Постанова Іменем України 19 травня 2021 року м. Київ справа № 359/3055/15-ц провадження № 61-19559св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічними позовами) - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічними позовами): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач за зустрічними позовами - ОСОБА_1 , треті особи за зустрічними позовами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року в складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гуля В. В., Сліпченка О. І., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 27 березня 2015 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення кредитної заборгованості. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 28 травня 2008 року відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк») уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 72, за яким ВАТ АБ «Укргазбанк» зобов`язалося надати кредит в розмірі 80000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалась щомісячно до 10 травня 2033 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 13,8% річних. У випадку неналежного виконання цих грошових зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язалась додатково сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строку позовної давності. 28 травня 2008 року ВАТ АБ «Укргазбанк» уклало з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір поруки, за яким ОСОБА_3 поручилась перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 28 травня 2008 року №

72. У той же день ВАТ АБ «Укргазбанк» уклало з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір поруки, за яким ОСОБА_2 поручився перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 28 травня 2008 року №72. Однак ОСОБА_1 неналежним чином виконує грошові зобов`язання за вказаним кредитним договором. Тому у ПАТ АБ «Укргазбанк» виникло право достроково вимагати від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернення боргу за кредитним договором в розмірі 59246,17 доларів США, боргу зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 4437,23 доларів США та пені в розмірі 5784,52 грн. Загальний розмір боргу за кредитним договором становив 63683,40 долари США та 5784,52 грн. Відповідачі ухиляються від добровільного погашення цього боргу, тому ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг за кредитним договором в розмірі 63683,40 доларів США та 5784,52 грн, а також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 борг за кредитним договором в розмірі 63683,40 доларів США та 5784,52 грн. ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ВАТ АБ «Укргазбанк» ввів її в оману щодо розміру реальної процентної ставки, абсолютного подорожчання кредиту та суми процентів, які підлягали сплаті за користування кредитними коштами. Ця обставина свідчить про те, що при укладенні кредитного договору від 28 травня 2008 року №72 ВАТ АБ «Укргазбанк» застосував нечесну підприємницьку практику. Крім того, умови вказаного кредитного договору є недобросовісними та порушують принцип добросовісності, оскільки вони покладають на ОСОБА_1 необґрунтовані та надмірні витрати. Тому ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір від 28 травня 2008 року №72. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також пред`явили зустрічні позови посилаючись на те, що ВАТ АБ «Укргазбанк» пред`явив до них вимоги про погашення боргу після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов`язань за кредитним договором від 28 травня 2008 року №72. На підставі частини четвертої статті 559 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд визнати договори поруки такими, що припинили дію. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1687026,28 грн. У задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору та договорів поруки відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, задоволено. Визнано таким, що припинив дію договір поруки, укладений 28 травня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, задоволено. Визнано таким, що припинив дію договір поруки, укладений 28 травня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи частково позов ПАТ АБ «Укргазбанк», суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 належним чином виконує грошові зобов`язання за кредитним договором від 28 травня 2008 року № 72, у неї виникла заборгованість, які підлягає стягненню в національній валюті України. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору та договорів поруки, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що її позов подано через 7 років після отримання нею кредиту і після пред`явлення первісного позову про стягнення з неї боргу за кредитним договором, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов виключного для того, щоб ухилитись від виконання грошових зобов`язань за кредитним договором від 28 травня 2008 року №72. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору поруки таким, що припинив дію, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач пропустив шестимісячний строк для пред`явлення позовних вимог до поручителів, визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року в частині позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення боргу за кредитним договором, зустрічних позовів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів поруки такими, що припинили свою дію скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення. Позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 63 683,40 дол. США та 5 784,52 грн, що складало: заборгованості з кредиту строкової - 58907,00 дол. США, заборгованості з кредиту простроченої - 339,17 дол. США, заборгованості за процентами поточної - 336,07 дол. США, заборгованості за процентами простроченої - 4 101,16 дол. США, пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 145,95 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів - 5 638,57 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 63 683,40 дол. США та 5 784,52 грн, що складало: заборгованості з кредиту строкової - 58907,00 дол. США, заборгованості з кредиту простроченої - 339,17 дол. США, заборгованості за процентами поточної - 336,07 дол. США, заборгованості за процентами простроченої - 4 101,16 дол. США, пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 145,95 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів - 5 638,57 грн. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погодившись із висновками щодо наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 та відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним, не погодився із висновками суду першої інстанції щодо стягнення боргу в національній валюті та відмову у солідарному стягненні боргу з поручителів, оскільки законом не заборонено укладення і виконання договірних зобов`язань у іноземній валюті, а тому вважав, що має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в солідарному порядку в іноземній валюті. Також апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції, про те, що договори поруки, укладені 28 травня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , припинили дію задовго до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» і зазначений закон не підлягає до застосування, оскільки перехідними положеннями вище зазначеного закону визначено зворотною дію закону у часі. Суд апеляційної інстанції вважав, що правовідносини між сторонами виникли до введення його в дію та продовжують існувати після ведення його в дію, так кредитний договір діє до 10 травня 2033 року, вимога направлена поручителям 08 серпня 2014 року, а позов пред`явлений ПАТ АБ «Укргазбанк» 27 березня 2015 року, тобто в межах дії основного договору та три річного строку позовної давності, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, до поручителів. Короткий зміст вимог касаційних скарг У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» та відмови у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним та постанову апеляційного суду повністю і прийняти нову постанову, якою залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що припинили свою дію договори поруки. Відмовити у задоволенні позову ПАТ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором повністю. Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним задовольнити. Аргументи учасників справ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми статей 203, 215, ЦК України, вимоги статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, що призвело до неправильного вирішення спору в частині зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним. Також вважає висновки апеляційного суду про те, що правовідносини між сторонами виникли до введення його в дію та продовжують існувати після ведення його в дію, так кредитний договір діє до 10 травня 2033 року, вимога направлена поручителям 08 серпня 2014 року, а позов пред`явлений ПАТ АБ «Укргазбанк» 27 березня 2015 року, тобто в межах дії основного договору та три річного строку позовної давності, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, до поручителів, такими, що не відповідають вимогам закону. Оскільки суд встановив, що вимога про дострокове виконання зобов`язань направлена 08 серпня 2014 року, то це вказує на те, що строк кредитного договору змінився, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц. Після того як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту в термін протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, він змінив термін повернення кредиту, визначений кредитним договором до 2033 року, а тому відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення дострокової вимоги. Проте апеляційний суд не застосував зазначені висновки Верховного Суду до спірних правовідносин. Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про дію поруки та незаконно прийняв рішення про стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором, не врахувавши пункт 5. 2 договору поруки відповідно до умов якого порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Враховуючи те, що дострокові вимоги позивачем були надіслані у серпні 2014 року і банк вимагав повернення кредиту протягом 10 днів від дати отримання претензій, то строк виконання основного зобов`язання настав ще у серпні 2014 року. Шестимісячний строк з дня настання строку виконання основного зобов`язання минув ще у лютому 2015 року, тоді як банк звернувся до суду з позовом лише у квітні 2015 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України та договором поруки. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У листопаді 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає. Фактичні обставини справи, встановлені судами 28 травня 2008 року ВАТ АБ «Укргазбанк» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №72, за яким ВАТ АБ «Укргазбанк» зобов`язалося надати кредит в розмірі 80000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалась щомісячно до 10 травня 2033 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 13,8% річних. У випадку неналежного виконання цих грошових зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язалась додатково сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строку позовної давності. У той же день ВАТ АБ «Укргазбанк» уклав з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір поруки, за яким ОСОБА_3 поручилась перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 28 травня 2008 року №72. 28 травня 2008 року ВАТ АБ «Укргазбанк» уклало з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір поруки, за яким ОСОБА_2 поручився перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 28 травня 2008 року №72. У той же день ВАТ АБ «Укргазбанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 80000 доларів США. Ця обставина підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.40-43 т.1) та копією меморіального ордеру від 28 травня 2008 року №TR.25673.1.3416 (а.с.71 т.1). Також встановлено, що починаючи з 21 червня 2014 року ОСОБА_1 остаточно припинила виконувати грошові зобов`язання за кредитним договором від 28 травня 2008 року №72. 08 серпня 2014 року ПАТ АБ «Укргазбанк» надіслав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 претензії №501013, в яких позивач вимагав дострокового повернення боргу за кредитним договором в загальному розмірі 60614,49 доларів США. Звертаючись до суду з позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» посилалось на те, що станом на 15 грудня 2014 року наявна заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2008 року № 72 в сумі 63 683,40 доларів США та 5 784,52 грн, що складає: заборгованості за кредитом строкової - 58 907,00 доларів США; заборгованості за кредитом простроченої - 339,17 доларів США; заборгованості за процентами поточної - 336,07 доларів США; заборгованості за процентами простроченої - 4 101,16 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 145,95 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів - 5 638,57 грн. Зі штампів, розміщених на описі вкладення у цінний лист та на конверті (а.с.72, 73 т.1), вбачається, що ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду 27 березня 2015 року.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним кредитного договору Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваної додаткової угоди) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Згідно частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваної додаткової угоди) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункту 4 частини третьої статті 18 Закону). Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на момент укладення кредитного договору до відома позичальника були належним чином доведені всі необхідні умови кредитного договору, кредитний договір підписано сторонами, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, тому дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним кредитного договору в цілому. Щодо позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Умовами кредитного договору від 28 травня 2008 року № 72 передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором (пункт 3.2.5). Судами встановлено, що 08 серпня 2014 року ПАТ АБ «Укргазбанк» надіслав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 претензії №501013, в яких позивач вимагав дострокового повернення боргу за кредитним договором в повному розмірі 60614,49 доларів США протягом 10 днів від дати отримання даної вимоги. У той же час, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за указаними кредитними договорами з урахуванням процентів за користування кредитом та пені розрахована станом на 15 грудня 2014 року, тоді як строки виконання основних зобов`язань, за наявності досудової вимоги, настали 19 серпня 2014 року. Оскільки зі спливом строків, на які були надані кредити, припиняється право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом та пені, апеляційний суд не перевірив чи були у кредитора підстави для нарахування процентів та пені за умовами кредитних договорів після 19 серпня 2014 року. Проте, суд визнав обґрунтованим наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені станом на 15 грудня 2014 року, належним чином не перевіривши правильність наведених розрахунків, складових заборгованості та період їх нарахування. Щодо вимог про припинення поруки Щодо наявності правових підстав для покладання на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як поручителів, солідарних з позичальником обов`язку погашення кредитної заборгованості, колегія суддів виходить з наступного. Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Умови договорів про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника (пункти 5.1.) не свідчать, що цими договорами установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18). Також пунктом 5.2 договору поруки визначено, що порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до суду з позовом до поручителя. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання договорів поруки припиненими та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з поручителів як солідарних боржників, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання та мав право протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту звернутись у передбачений процесуальним законом спосіб з вимогами до поручителів про стягнення кредитної заборгованості. Із урахуванням встановлених обставин справи судом першої інстанції зроблено правильний висновок про припинення поруки внаслідок пропуску кредитором строку звернення з позовною заявою до поручителів, оскільки порука припинилась через шість місяців від дня дострокового погашення кредиту, визначеного в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України (пунктом 5.2 договорів поруки). Районним судом при вирішенні спору правильно застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 559 та частини другої статті 1050 ЦК України. Застосування апеляційним судом положення статті 559 ЦК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» є помилковим, оскільки незважаючи, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжу існувати після введення його в дію, не можуть бути застосовані до врегулювання спірних правовідносин, зважаючи на те, що на дату набрання ним чинності (04 лютого 2019 року) строк виконання зобов`язань за кредитним договором від 28 травня 2008 року № 72 вже настав. Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про задоволення позовних вимог в частині припинення договорів поруки були належним чином оцінені подані сторонами докази, точно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та по суті правильне рішення суду першої інстанції у цій частині. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Керуючись статтями 400, 410, 411, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним кредитного договору від 28 травня 2008 року №72 залишити без змін. Постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині позовів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів поруки припиненими скасувати, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року у цій частині залишити в силі. Постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині позову публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасувати, справу у цій частині передати на новий апеляційний розгляд. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу. Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун