Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/6667/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" травня 2021 р. Справа№ 910/6667/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тарасенко К.В. суддів: Іоннікової І.А. Разіної Т.І. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/6667/20 (суддя: Приходько І.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця СТОНІСА АРТУРА ВІКТОРОВИЧА до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ» про стягнення 133 427,97 грн ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ 1.1. короткий зміст позовних вимог Фізична особа-підприємець СТОНІС АРТУР ВІКТОРОВИЧ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ» про стягнення заборгованості в розмірі 133 427, 97 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018 та додаткової угоди №1 від 27.09.2019 до договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018 не здійснив належні виплати. Також позивачем заявлено до стягнення 1 932,97 пені. 1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6667/20 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ» на користь Фізичної особи-підприємця СТОНІСА АРТУРА основну заборгованість у розмірі 93 925 грн, 1 580,81 грн - пені та 1 504,58 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено. Зазначене рішення мотивоване наступним: - враховуючи, що відповідачем підтверджується часткове виконання грошового зобов`язання у сумі 37 570, 00 грн, тоді як доказів оплати грошового зобов`язання у сумі 93 925,00 грн відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за додатковою угодою в сумі 93 925,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 93 925,00 грн підлягають задоволенню; - з огляду на вищевказане, судом встановлено, що арифметично правильною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства є сума пені за порушення відповідачем грошових зобов`язань у розмірі 1 580,90 грн. Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 93 925 грн - основного боргу, 1 580,81 грн - пені. 1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6667/20 скасувати частково та ухвалити нове рішення в частині стягнення з ТОВ «ОКСІ ТАКСІ пені та судового збору за розгляд справи першої інстанцією. Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ 2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6667/20 та відкрито апеляційне провадження у даній справі; апеляційний перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/6667/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. 2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт не погоджується з сумою пені, перерахованої та задоволеної судом та надає власний розрахунок суми пені, який вважає правильним. 2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Станом на момент розгляду справи до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло. 2.4. інші процесуальні дії у справі Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України). За приписами ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, перегляд оскаржуваного рішення здійснюється без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ 3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи 26.10.2018 року між Фізичною особою - підприємцем Стонісом Артуром Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» було укладено договір оренди транспортного засобу Nissan Leaf, vin: НОМЕР_1 №26/10/2018-1, який був переданий відповідачу за актом прийому-передачі №1 від 26.10.2018 року. 27 вересня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018 року за умовами якого відповідач зобов`язався виплатити щомісячні платежі у розмірі 18 785,00 грн. відповідно до погодженого графіку погашення заборгованості у період з 10.10.2019 по 10.04.2020 на загальну суму 131 495,00 грн. Відповідно до п. 1. додаткової угоди №1 до договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018 року сторони прийшли до згоди з 27.09.2019 року припинити дію Договору оренди транспортного засобу №26/10/2018-1 від 26.10.2018 року. Згідно з п. 3. додаткової угоди №1 сторони погодили, що заборгованість згідно п. 4.1. договору №26/10/2018-1 від 26.10.2018 року за орендні платежі складає 78 000, 00 грн. Крім того, п.4. додаткової угоди №1 передбачено, що у зв`язку з невиконанням пункту 5.4.1. договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018 року Орендар зобов`язаний відшкодувати вартість усунення пошкоджень автомобіля у розмірі 53 500, 00 грн. Разом з цим, п. 5. додаткової угоди №1 сторони погодили наступний графік погашення заборгованості Орендарем згідно Договору оренди транспортного засобу №26/10/2018-1 від 26.10.2018 року: 18 785, 00 грн до 10.10.2019 року; 18 785, 00 грн до 10.11.2019 року; 18 785, 00 грн до 10.12.2019 року; 18 785, 00 грн до 10.01.2020 року; 18 785, 00 грн до 10.02.2020 року; 18 785, 00 грн до 10.03.2020 року; 18 785, 00 грн до 10.04.2020 року. Як стверджує позивач, відповідач не виконав свої зобов`язання в частині сплати боргу, отже сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 131 495,00 грн. Крім того, позивач наголошує на тому, що відповідно до п.6. додаткової угоди №1 до договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018 року у випадку недотримання строків, вказаних у п.5. додаткової угоди №1, Орендар сплачує на користь Орендодавця протягом одного робочого дня, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення платежу. Таким чином, позивач на власний розсуд розрахував пеню за період з 10 квітня 2020 року по 14 травня 2020 року, яка згідно розрахунку останнього становить 1 932,97 грн та, за твердженням позивача, підлягає стягненню з відповідача. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у своєму відзиві зазначив, що не погоджується з розрахунком ціни позову, наданим позивачем та вказав, що на виконання графіку, затвердженого додатковою угодою №1 до договору оренди транспортного засобу від 26.10.2018 року від 26.09.2019 року, відповідачем 10.10.2019 року сплачено кошти у розмірі 18 785,00 грн та 08.11.2019 року - у розмірі 18 785,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1883 від 10.10.2019 року та №1946 від 08.11.2019 року, копії яких додані до відзиву. Як зазначалось вище, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за додатковою угодою №1, позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 131 495,00 грн, а також пеню у розмірі 1 932,97 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання п.5. додаткової угоди №1 було здійснено наступні платежі на ім`я отримувача: «СПД-Фізична особа Стоніс А.В.», р/р: НОМЕР_2 , який є ідентичним із зазначеним у реквізитах договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018 року, а також у додатковій угоді №1 від 27.09.2019: у розмірі 18 785,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1883 від 10.10.2019 року з призначенням платежу: «Оплата за оренду авто зг додат. Угоди №1 від 27.09.19 до дог №26/10/2018-1 від 26.10.2018 без ПДВ (128609); у розмірі 18 785,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1946 від 08.11.2019 року з призначенням платежу: «Оплата за оренду авто зг додат. Угоди №1 від 27.09.19 до дог №26/10/2018-1 від 26.10.2018 без ПДВ (128609). Відтак, враховуючи, що відповідачем підтверджується часткове виконання грошового зобов`язання у сумі 37 570, 00 грн, тоді як доказів оплати грошового зобов`язання у сумі 93 925,00 грн відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за додатковою угодою в сумі 93 925,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений, тому суд задовольнив позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 93 925,00 грн. Вказані висновки на стадії апеляційного перегляду не оспорюються. 3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції Щодо вимоги позивача про стягнення пені. У п. 6. додаткової угоди №1 до договору оренди транспортного засобу від 26.10.2018 року сторони погодили, що у випадку недотримання строків, вказаних у п.5 додаткової угоди, орендар сплачує на користь орендодавця, протягом одного робочого дня, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені за період нарахування з 10.04.2020 по 14.05.2020, який заявлено позивачем у позовній заяві, встановив, що арифметично правильною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства є сума пені за порушення відповідачем грошових зобов`язань у розмірі 1 580,90 грн. Проти зазначеного розміру пені відповідач у своїй апеляційній скарзі заперечує та зазначає, що враховуючи заборгованість у розмірі 93 925,00 грн та п. 6 додаткової угоди №1 від 27.09.2019 до договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018, здійснивши власний розрахунок пені, на його переконання сума пені становить 1 380,69 грн. Також апелянт наголошує, що суд не навів у оскаржуваному рішенні, яким чином розрахована дана сума, чим порушив статтю 236 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів наголошує, що перерахунок пені судом першої інстанції здійснювався з огляду на те, що відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження здійснення платежів на виконання вимог додаткової угоди №1 від 27.09.2019 до договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018 у розмірі 37 570, 00 грн, відтак сума боргу 93 925,00 грн, період нарахування пені - 10.04.2020 по 14.05.2020. Судова колегія, здійснивши розрахунок розміру пені з огляду на вищевказане та перевіривши розмір пені, визначений судом першої інстанції, погоджується з висновком суду, що арифметично правильною та обґрунтованою є сума пені за порушення відповідачем грошових зобов`язань у розмірі 1 580,90 грн. Водночас, наведений відповідачем розрахунок пені в апеляційній скарзі апеляційний господарський суд визнає необґрунтованим та таким, що не відповідає приписами чинного законодавства. 3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду Відповідачем було неналежно виконано свої договірні зобов`язання, що полягає у простроченні виконання зобов`язання з оплати заборгованості, у зв`язку з чим, позивачем відповідно до умов договору та вимог законодавства заявлено до стягнення суму основного боргу та нараховано суму пені.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА 4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення залишку основного боргу, суми пені за невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати заборгованості на підставі додаткової угоди №1 від 27.09.2019 до договору оренди №26/10/2018-1 від 26.10.2018, нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню з урахуванням надання відповідачем доказів про часткове погашення заборгованості. 4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Приписами статтей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтями 525,526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України). За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ 5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з розрахунком суду пені. З огляду на вищевказане, беручи до увагу зменшення суми боргу, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок та перевіривши здійснений судом першої інстанції, вважає розрахунок суми пені арифметично правильним та обґрунтованим. Водночас, відповідачем в апеляційній скарзі вказане не спростовано, а наданий скаржником розрахунок пені є необґрунтованим та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства. Колегія суддів не вбачає недотримання судом першої інстанції вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України, на що посилається відповідач в апеляційній скарзі.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/6667/20 підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/6667/20 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/6667/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/6667/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/6667/20.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІ ТАКСІ».

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. Головуючий суддя К.В. Тарасенко Судді І.А. Іоннікова Т.І. Разіна