Постанова 4819 № 650/1096/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м.Херсон Номер справи: 650/1096/20 Номер провадження: 22-ц/819/1018/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя-доповідач) Ігнатенко П.Я., суддів: Склярської І.В., Чорної Т.Г., за участю секретаря Литвиненка В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Високопільського районного суду Херсонської області у складі судді Дамчука О.О. від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що в період з 22.05.2020 року по 21.06.2020 року працював на посаді підсобного робітника в пансіонаті «Оксамит» в с.Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, що належить ОСОБА_2 . Згідно укладеного усного договору з ФОП ОСОБА_2 робочий час становив 14 годин з 06.00 години ранку по 20.00 годин вечора. До виконання свої трудових обов`язків позивач приступив 22.05.2020 року. Кожного дня ОСОБА_1 отримував письмові вказівки з описом трудових обов`язків та виконував доручення роботодавця. Заробітна плата була встановлена у розмірі 8000,00 грн., а потім збільшена відповідачем до 10000,00 грн. Разом з тим, при звільненні 21.06.2020 позивач отримав розрахунок по заробітній платі в сумі 6500,00 грн. На підставі викладеного, просив суд: встановити факт трудових відносин ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 та роботи на посаді підсобного робітника у пансіонаті «Оксамит» в с.Генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області в період з 22.05.2020 року по 21.06.2020 року включно; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням доплати за роботу у вихідні дні, роботу в надурочний час у розмірі 26750,00 грн.; стягнути моральну шкоду в сумі 2000,00 грн. Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 10 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку доказів наявних у справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Заперечує факт перебування ОСОБА_1 на посаді підсобного робітника у пансіонаті «Оксамит» в період з 22.05.2020 року по 21.06.2020 року та просить взяти до уваги, що позивачем в ході розгляду справи не підтверджено належними та допустимими доказами наявність трудових відносин між сторонами. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги покази свідків заявлених ОСОБА_1 , оскільки надані ними відомості відомі їм зі слів позивача. В ході апеляційного розгляду позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити та відновити справедливість. Пояснив, що суду надано достатньо доказів його перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 . Просить стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди. Відповідач ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, просить розглядати справу без її участі. Відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України). Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четверта статті 24 КЗпП України). Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору. Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц (провадження №61-13454св18). Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 не писав заяву про прийняття на роботу ФОП ОСОБА_2 , не надавав трудову книжку та інші документи, не отримував наказ про прийняття на роботу, та не укладав з відповідачем трудовий договір. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання позивачем трудових функцій підсобного робітника в пансіонаті «Оксамит», а також виплата йому заробітної плати в сумі 6500,00 грн. Надані позивачем докази, зокрема, роздруківка дзвінків та посилання на перебування позивача на території бази відпочинку «Оксамит» достеменно не доводять наявність трудових правовідносин між сторонами. Записки про виконання обсягу робіт згідно пояснень відповідача адресовані ОСОБА_3 , що підтверджується показами останнього, допитаного в судовому засіданні в якості свідка будучі попередженим про кримінальну відповідальність. Згідно журналу реєстрації відпочиваючих по базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за 2020 рік, ОСОБА_1 зареєстрований як відпочиваючий на базі відпочинку (а.с.80-81). Вказані відомості узгоджуються з показами свідків, яким суд дав належну оцінку. У суду немає підстав не брати до уваги покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтвердили пояснення відповідачки ФОП ОСОБА_2 , яка заперечує факт трудових відносин з позивачем. Свідок ОСОБА_7 , допитана за клопотанням позивача пояснила, що їй відомо про виконання роботи на базі відпочинку позивачем, який є її двоюрідним братом, з його ж слів. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що бачила ОСОБА_1 в робочому одязі, як він косив траву, вивозив сміття, ходив з драбиною. Разом з тим, свідок не змогла уточнити на території якого саме пансіонату бачила позивача, оскільки це спільна територія двох пансіонатів. Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що зі слів позивача їм відомо про роботу останнього в якомусь приватному пансіонаті. Отже, покази свідків, допитаних за клопотанням ОСОБА_1 не можна вважати такими, що достеменно доводять та підтверджують обставини, на які посилається позивач. Оцінивши докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 і виконання робіт повний місяць, повний робочий день та надурочно з встановленим розміром оплати, на яку претендує позивач, не доведено, судом таких обставин не встановлено. Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки у матеріалах справи немає належних, допустимих, достовірних доказів перебування позивача у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 у період з 22.05.2020 року по 21.06.2020 року. Доводи апеляційної скарги про те, що свідки зі сторони відповідача є добрими друзями та близькими родичами ФОП ОСОБА_2 , а тому до їх показів слід відноситись критично, колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України щодо долучення та дослідження журналу реєстрації відпочиваючих по базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до уваги судовою колегією не приймаються та спростовуються протоколами судових засідань і технічним записом судових засідань від 12.10.2020 року та 10.03.2021 року, що міститься на електронному носії доданому до матеріалів справи. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із судовим рішенням, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належної оцінки, не узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний і процесуальний закон та ухвалено законне, обґрунтоване рішення, яке підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 10 березня 2021 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду. Дата складення повного судового рішення 25 травня 2021 року. Головуючий П.Я.Ігнатенко Судді: І.В.Склярська Т.Г.Чорна