Постанова 4801 № 127/5218/21

Справа № 127/5218/21 Провадження № 33/801/413/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач: Панасюк О. С. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановив: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн 00 к. за те, що 12 січня 2021 року о 13 год 10 хв в кафе по вул. Пирогова, 155 у м. Вінниці (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») він, як фізична особа підприємець, не вжив заходів та допустив роботу кафе, де робітник ОСОБА_2 перебувала на робочому місці без засобів індивідуального захисту, а саме медичної маски, чим порушив вимоги підпункту 12 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-CoV-2». ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано положення якої саме норми Постанови Кабінету Міністрів України № № 1236 від 09 грудня 2020 року порушив ОСОБА_1 своїми діями, що унеможливлює впевнитися, що саме порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та визначитися з об`єктивною стороною інкримінованого адміністративного правопорушення. Відсутність чіткої вказівки на нормативний акт, який було порушено, свідчить про неконкретність звинувачення особи і є порушенням права на захист. Зазначив, що під час складення протоколу не були залучені свідки та поняті, які можуть підтвердити чи спростувати зазначені у ньому обставини. Рапорт старшого лейтенанта поліції Мартинюка Д. А. від 12 січня 2021 року не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, а є внутрішнім службовим документом. Вказує, що суд першої інстанції взяв до уваги долучені до матеріалів справи фотоматеріали, які не можна вважати допустимими, оскільки в протоколі відсутні відомості про здійснення фотофіксації. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі статтею 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачене частиною першою статті 44-3 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Як видно з матеріалів справи, 12 січня 2021 року дільничний офіцер поліції Відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області (далі ДОП Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області) старший лейтенант поліції Мартинюк Д. А. склав протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 728066, за змістом якого 12 січня 2021 року о 13 год 10 хв в кафе по вул. Пирогова, 155 у м. Вінниці (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») ОСОБА_1 , як фізична особа підприємець, не вжив заходів та допустив роботу кафе, де робітник ОСОБА_2 перебувала на робочому місці без засобів індивідуального захисту, а саме медичної маски. При цьому у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 44-3 КУпАП та порушив постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року. Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 КУпАП, як на підставу доведеності вини послався, зокрема, на протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та фотознімки. Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки в порушення вимог статті 280 КУпАП суд не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Так, частиною першою статті 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хвороби. Вказана норма за своїм змістом носить бланкетний характер, оскільки відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Відповідно зі статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організації, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Згідно зі статтею 41 цього Закону особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 728066 від 12 січня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 , як фізична особа підприємець, не вжив заходів та допустив роботу кафе, де робітник ОСОБА_2 перебувала на робочому місці без засобів індивідуального захисту, а саме медичної маски, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 44-3 КУпАП та порушив постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року, при цьому у протоколі не конкретизовано, які саме вимоги зазначеної постанови Кабінету Міністрів України порушила особа, щодо якої складено протокол (відсутнє посилання на конкретний пункт, підпункт зазначеної постанови). Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Незважаючи на це, в постанові суд першої інстанції зазначив про порушення ОСОБА_1 вимог підпункту 12 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року, посилання на який відсутнє у протоколі про адміністративне правопорушення. Враховуючи те, що при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 728066 від 12 січня 2021 року не дотримано вимог закону, не зазначено які саме норми спеціального нормативно-правового акту порушив ОСОБА_1 (з посиланням на пункт, підпункт відповідної постанови Кабінету Міністрів України), зазначений протокол не може бути доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 КУпАП. Разом з тим, долучені до матеріалів справи фотознімки, де ОСОБА_2 перебуває без засобів індивідуального захисту, а саме без захисної маски, не може бути прийнятий до уваги на підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки з нього неможливо встановити коли та за яких саме обставин він був зроблений. Даний доказ також не може бути прийнятий судом відповідно до статті 251 КУпАП та висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17, через не зазначення в протоколі яким саме технічним засобом здійснено фотофіксацію, у зв`язку із чим неможливо встановити ким саме здійснено таку фотофіксацію та коли саме вона була здійснена, тобто в час, місце та дату. Що стосується висновків суду про підтвердження винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, доданим до протоколу рапортом ДОП Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Мартинюка Д. А., то апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, оскільки є внутрішнім службовим документом. Будь-яких інших доказів, а саме, відеозапису подій, пояснень свідків тощо, матеріали справи не містять, а тому винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена поза розумним сумнівом належними, допустимим, достатніми доказами у справі. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Отже, встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 КУпАП. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки матеріали справи не містять допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 КУпАП, то постанову судді місцевого суду необхідно скасувати, а провадження у справі закрити. Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити. Постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, провадження у справі закрити. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. С. Панасюк