Постанова 4814 № 524/8457/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/8457/20 Номер провадження 22-ц/814/1157/21Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлоущенка Андрія Жоржовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 22 березня 2021 року, ухвалене суддею Нестеренком С.Г., повний текст рішення складено 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, - В С Т А Н О В И В: 17 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Позовна заява мотивована тим, що 29 листопада 2019 року з вини відповідача ОСОБА_1 сталася ДТП, під час якої ОСОБА_1 у м. Кременчуці по пр. Лесі Українки, буд. 138, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції під час руху та допустив зіткнення з автомобілем «Тойота Королла», внаслідок чого травмував позивача на пішохідному переході. Кримінальне провадження за фактом ДТП було закрито. Постановою суду від 13 липня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована в АТ СГ «ТАС» відповідно до полісу АО № 6623421. Зазначала, що в результаті ДТП їй були заподіяні за висновком судової-медичної експертизи легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вона перебувала на лікуванні з 02.12.2019 року по 11.12.2019 року та понесла витрати на лікування у розмірі 5 191,40 грн. та на придбання нового зимового одягу на заміну зіпсованого на суму 2 620,20 грн. Страхова компанія «ТАС» за її зверненням за виплатою страхового відшкодування здійснила виплату такого відшкодування 01 червня 2020 року у розмірі 5 608,68 грн. Звертала увагу, що їй також була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тому, що внаслідок ДПТ вона отримала численні забої м`яких тканин і була змушена проходити тривале відновлення, у неї розвинувся головний біль через струс мозку та з`явилися синці, через які їй складно було виходити на люди і через ці обставини у неї порушилися соціальні зв`язки. Рішенням Автозаводського районного суд м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2021 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 4 732,92 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 267,08 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та визнав, що грошова сума у розмірі 5 000 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією, а також належною сатисфакцією за завдану відповідачем позивачу ОСОБА_2 моральну шкоду. Однак, з урахуванням тієї обставини, що на АТ «СГ «ТАС» законом покладено обов`язок відшкодування моральної шкоди у розмірі 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (витрати на лікування), яка у даному випадку складає 267,08 грн., то безпосередньо з винної в ДТП особи ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 23, 1167 та ч. 1 ст. 1194 ЦК України стягненню підлягає сума моральної шкоди, що складає різницю між 5 000 грн (визначеною судом, як така, що заподіяна позивачу) та розміром моральної шкоди, що була виплачена страховиком - 267,08 грн. і у даному випадку складає 4 732,92 грн. (5 000,00 - 267,08). У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлоущенко А. Ж., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги, що сума, виплачена позивачу ОСОБА_3 за завдану моральну шкоду страховиком АТ СГ «ТАС», становить 267,08 грн. Висновок суду про недоотримання суми відшкодування в рахунок моральної шкоди саме з відповідача з розрахунку 5000 грн. - 267,08 грн. = 4732,92 грн. є безпідставним та необґрунтованим, зводиться фактично з незгодою позивача із сумою компенсації за моральну шкоду у розмірі 267, 08 грн., завдану в результаті ДТП, виплату якої здійснило АТ СГ «ТАС». Враховуючи, що цивільно - правова відповідальність водія була застрахована у АТ СГ «ТАС» згідно страхового полісу, ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю згідно договору було визначено у розмірі 260 000 грн., тому у даному випадку позивач повинна стягувати завдану моральну шкоду в результаті ДТП саме з АТ СГ «ТАС», а не з відповідача. Звертає увагу, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Таким чином вважає, що позивач не довела належними доказами, що обов`язок відшкодування моральної шкоди, в тому числі ушкодженням здоров`я завданої внаслідок ДТП, що сталася 29.11.2019 року, несе саме відповідач, а не страхова компанія. При цьому, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження розміру та правових підстав стягнення саме з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанці повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2020 року у справі №384/308/20 (провадження № 3/384/148/20) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. на користь держав (а.с. 10-11). Постанова суду не оскаржувалась ОСОБА_1 та набрала законної сили. Постановою слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області від 18 червня 2020 року кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019170090004044 від 30 листопада 2019 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 80), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. З постанови суду та постанови слідчого встановлено, що 29 листопада 2019 року о 17 год. 15 хв. у м. Кременчуці на проспекті Лесі Українки, 138, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Toyota-Corolla д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , яка зупинилася попереду перед нерегульованим пішохідним переходом та, отримавши прискорення, наїхала на пішохода ОСОБА_3 , яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобілів. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження і з місця ДТП була доставлена до приймального відділення КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька». З огляду на викладене та відповідно до положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд не піддав сумніву та повторному встановленню і доказуванню обставини, встановлені постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2020 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалася та набрала законної сили, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП за обставин та місця вчинення проступку, а також постанови слідчого щодо обставин та місця події. Крім того, судом першої інстанції враховано, що відповідач та його представник не надали жодних належних і допустимих доказів на спростування вини відповідача у вчиненні ДТП. Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вина відповідача ОСОБА_1 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною. Згідно висновку судово-медичного експерта за № 714 від 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 , 1975 р.н., зазнала тілесні ушкодження: синці на лівому плечі, лівій сідниці, лівій та праві гомілках, які утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо в строк та при вказаних обставинах, і по ступеню тяжкості, як окреме так і в своїй сукупності, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасний розлад здоров`я (матеріали кримінального провадження №12019170090004044, а.с. 29-30). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого, ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні в амбулаторно-поліклінічному закладі КНП Кременчуцької районної ради «Кременчуцька ЦРЛ» з 02.12.2019 року по 11.12.2019 року, де їй було призначено обстеження та лікування, на яке вона витратила 5191,40 грн. особистих коштів (а.с. 5). Судом першої інстанції також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , яким на час ДТП керував відповідач ОСОБА_1 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС», що стверджується полісом №АО/6523421обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 07 листопада 2019 року. Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю згідно цього договору визначено у розмірі 260 тис. грн. (а. с. 61). 02 грудня 2019 року водій ОСОБА_4 повідомила АТ «СГ «ТАС» про страховий випадок, що стався за участі водія ОСОБА_1 , потерпілою особою у заяві було зазначено ОСОБА_2 (а.с. 76). 22 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату їй страхового відшкодування як потерпілій внаслідок ДТП та особі, яка понесла витрати на лікування у розмірі 5 191,40 грн. (а.с. 58). 28 травня 2020 року АТ «СГ «ТАС» складено страховий акт № 04114/13/720, відповідно до якого страховою компанією прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 5 608,68 грн., з яких: 5 341,60 грн. - понесені витрати на лікування, 267,08 грн. - моральна шкода, розрахована як 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (витрати на лікування). Позивачу страховою компанією у добровільному порядку були відшкодовані матеріальні збитки, з їх розміром позивач погодилася та не оспорювала його. Будь-яких позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди позивач ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 не заявляла. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 тис. грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнала тілесних ушкоджень, які за висновком судово-медичної експертизи віднесені за тяжкістю до легких, перенесла дискомфорт, який супроводжувався болісними відчуттями, значним емоційним стресом, а також внаслідок ДТП змушена була перебувати на нетривалому за часом амбулаторному лікуванні у поліклінічному відділенні лікувально-медичного закладі, що фактично призвело до змін у звичному укладі та ритмі її життя. З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції визнав, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 20 тис. грн., є завищеним. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу. Враховуючи викладене, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та вважає, що грошова сума у розмірі 5 тис.грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією, а також належною сатисфакцією за завдану відповідачем позивачу ОСОБА_2 моральну шкоду. Суд констатував, що відповідач та його представник не надали жодних належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо факту її заподіяння позивачеві внаслідок вчинення відповідачем ДТП. Однак, з урахуванням тієї обставини, що на АТ «СГ «ТАС» законом покладено обов`язок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (витрати на лікування), яка у даному випадку складає 267,08 грн. (а.с. 57), то безпосередньо з винної в ДТП особи ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 23, 1167 та ч. 1 ст. 1194 ЦК України стягненню підлягає сума моральної шкоди, що складає різницю між 5 000 грн (визначеною судом, як така, що заподіяна позивачу) та розміром моральної шкоди, що була виплачена страховиком - 267,08 грн. і в даному випадку складає 4 732,92 грн. (5 000,00 - 267,08). У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 15 267,08 грн. (20 000,00 грн. - 4732,92 грн.) суд відмовив за їх необґрунтованості. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є відшкодування моральної шкоди із заподіювача шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ДТП 29.11.2019 року в м. Кременчуці Полтавської області на проспекті Лесі Українки, 138, сталася у результаті винних дій відповідача ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , яким на час ДТП керував відповідач ОСОБА_1 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС», що стверджується полісом №АО/6523421обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 07 листопада 2019 року. Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю згідно цього договору визначено у розмірі 260 тис. грн. (а. с. 61). Згідно акту № 04114/13/720 страховою компанією прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 5 608,68 грн., з яких: 5 341,60 грн. - понесені витрати на лікування, 267,08 грн. - моральна шкода. Тобто, страховою компанією у добровільному порядку виплачено потерпілій ОСОБА_2 моральну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, у розмірі 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (витрати на лікування), що відповідає вимогам ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення моральної шкоди з страхової компанії на користь ОСОБА_2 . Полісом №АО/6523421обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 07 листопада 2019 року окремо не передбачено розміру страхової суми на відшкодування моральної шкоди потерпілому. Відшкодування моральної шкоди страховою компанією потерпілій ОСОБА_2 відбулося на підставі саме вимог Закону, а не на виконання умов договору страхування. При цьому, добровільне відшкодування моральної шкоди страховою компанією згідно вимог Закону не позбавляє права на пред`явлення вимоги про стягнення моральної шкоди саме з заподіювача шкоди. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Суд першої інстанції з урахуванням вимог частини третьої статті 23 ЦК України щодо розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., що з врахуванням 267, 08 грн., які сплачені страховою компанією, становить 4 732,92 грн. Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 464/2850/16-ц. Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлоущенка Андрія Жоржовича - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 22 березня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 травня 2021 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов