Постанова 4824 № 755/25532/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/25532/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/4926/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Астахової О.О., по справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, - в с т а н о в и в : У лютому 2020 року представник АТ «Альфа-Банк» Поліщук В.А. звернулася до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні по цивільній справі № 755/25532/14-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 АТ «Альфа-Банк» прав кредитора за кредитним договором № 44.29-48-789/А від 12 червня 2008 року (а.с. 19-20). Заява обґрунтована тим, що 16 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва було постановлено ухвалу у цивільній справі за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 332 965,11 грн., а також витрати пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 3 729,65 грн. та 243,60 грн. судового збору. На підставі вказаної ухвали було видано виконавчий лист. Зазначала, що 26 квітня 2018 року Загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування (назви) банку з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Укрсоцбанк», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрсоцбанк». 10 вересня 2019 року Загальними борами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», яке згідно з передавальним актом є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті та виникають з 15 жовтня 2019 року. Таким чином, з 15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступника набуло всіх прав з переданими йому актами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), також набуло обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданим зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Враховуючи вказане, АТ «Альфа-Банк» є кредитором за кредитним договором № 44.29-48-789/А від 12 червня 2008 року, що укладений між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , тому відповідно є правонаступником первісного стягувача у справі № 755/25532/14-ц. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року заяву АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача - ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником - АТ «Альфа-Банк» по виконавчому листу № 755/25532/14-ц, виданому Дніпровським районним судом м. Києва 03 листопада 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 332 965,11 грн., а також витрати пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 3 729,65 грн. та 243,60 грн. судового збору (а.с. 52-55). Не погодившись з ухвалою суду, 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив скасувати оскаржувану ухвалу (а.с. 58-59). В апеляційній скарзі зазначав, що 14 серпня 2015 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого за ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2014 року про стягнення з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 332 965,11 грн. Пізніше 26 грудня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. 27 жовтня 2020 року виконавче провадження було неправомірно відновлено, що встановлено за результатами позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бурка А.М. під час здійснення виконавчого провадження № 63431247, оскільки річний термін пред`явлення виконавчого листа тривав до 26 грудня 2017 року, тому сплив, проте заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання до суду стягувачем не подавалась. Вказував, що суд першої інстанції не врахував обставин справи і дійшов помилкового висновку про заміну сторони стягувача по закінченому виконавчому провадженню. Суд не врахував, що повернення виконавчого документа стягувачеві 26 грудня 2016 року у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку, є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з п. 6 ч. 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» по причині закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, тобто у стягувана не залишилось права на пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вже сплив термін, протягом якого повинен був бути пред`явлений виконавчий документ до виконання, та відповідно зняття арешту передбачено ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Звертав увагу на те, що 26 грудня 2017 року закінчився річний термін пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому у стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на момент постановлення оскаржуваної ухвали не було права на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому і не було підстав для заміни стягувача у закінченому виконавчому проваджені. З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом був сповіщений повідомленням особисто, про що в справі є його письмова розписка. Апелянт ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності. Заявник ПАТ «Укрсоцбанк» був сповіщений на зазначену ним адресу електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (а.с. 95, 107, 115-117). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Задовольняючи заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив того, що АТ «Альфа-Банк» є новим кредитором у зобов`язанні та має право вимоги на отримання заборгованості за кредитним договором № 44.29-488-789/А від 12 червня 2008 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Колегія суддів погодилась з таким висновком суду виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 травня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 44.29-488-789/А від 12 червня 2008 року у сумі 332 965 (триста тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 11 коп. та третейський збір у сумі 3 729 (три тисячі триста двадцять дев`ять) грн. 65 коп. (а.с. 9-11) Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2014 року видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2014 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 332 965,11 грн., а також витрати пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 3 729,65 грн. та 243,60 грн. судового збору (а.с. 18) 03 листопада 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист по цивільній справі за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2014 року зі строком пред`явлення до 16 жовтня 2015 року (а.с. 21). Згідно зі статутом АТ «Укрсоцбанк», Загальними зборами акціонерів від 26 квітня 2018 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування (назви) банку з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Укрсоцбанк». АТ «Укрсоцбанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 22-24) Відповідно до рішення № 3/2019 від 10 вересня 2019 року єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» за спрощеною процедурою реорганізації банків (а.с. 27-30). Згідно з рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року (а.с. 31-40). З витягу з реєстру виконавчих проваджень та з відповіді на заяву ОСОБА_1 Обухівського МВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) вбачається, що 14 серпня 2015 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 755/25532/14-ц, а 26 грудня 2016 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження завершено (а.с. 68). До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив повідомлення приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Чижика А.П. про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 травня 2018 року № 56471813, з якого вбачається, що виконавчий лист № 755/25532/14-ц, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 03 листопада 2014 року було повернуто без прийняття у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (а.с. 62). Також апелянт надав до суду довідку Міністерства юстиції України за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М. за скаргою ОСОБА_1 від 21 грудня 2020 року, відповідно до якої перевіркою встановлено, що 27 жовтня 2020 року до приватного виконавця від АТ «Альфа-Банк» надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа № 755/25532/14-ц, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 03 листопада 2014 року та було відкрито виконавче провадження № 63431247. При цьому 26 грудня 2016 року по зазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу. За результатами перевірки зроблено висновок, що у межах виконавчого провадження № 63431247 встановлено порушення п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавець не повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, по якому пропущено строк пред`явлення до виконання, натомість відкрив провадження (а.с. 63-65). Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За змістом ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення ст. 442 ЦПК України також застосовуються у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно з п. 13 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом. Слід зазначити, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №370/2464/17. З наданих до апеляційного суду доказів встановлено, що постановою державного виконавця Обухівського МВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) від 26 грудня 2016 року виконавчий лист № 755/25532/14-ц, виданий 03 листопада 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва, було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку) (а.с. 68). Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Крім того, згідно довідки Міністерства юстиції України за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М. за скаргою ОСОБА_1 від 21 грудня 2020 року встановлено, що 27 жовтня 2020 року постановою приватного виконавця було відкрито виконавче провадження № 63431247 з виконання вказаного виконавчого листа (а.с. 63-65). Тобто посилання апелянта на те, що виконавче провадження по виконавчому листу № 755/25532/14-ц, виданому Дніпровським районним судом м. Києва 03 листопада 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту, було закінчено не знайшли свого підтвердження у процесі розгляду справи, доказів винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження до суду не надано. Враховуючи вказане, колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження у зв`язку з закінченням виконавчого провадження. Отже, оскільки АТ «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті, зокрема щодо вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 44.29-48-789/А від 12 червня 2008 року,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні. Письмовий текст клопотання від імені ОСОБА_1 про витребування у стягувача повідомлення про повернення виконавчого документа, який надійшов до апеляційного суду, заявником не підписаний, доказів застосування електронно-цифрового підпису не зазначено, що свідчить про недотримання заявником положень частини 2 ст. 183 ЦПК України. Врахувавши вказане, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд повернув без розгляду заявнику вказане не підписане ним клопотання про витребування доказів (а.с. 108). Посилання апелянта на преюдиційність обставин, встановлених постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в іншій справі № 372/3677/19, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними і відхилив, оскільки вищевказана постанова не містить висновків, які могли б бути визнані підставою для відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 120-123). Інші доводи апеляційної скарги та доводи письмових пояснень ОСОБА_1 на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та виходять за межі предмету розгляду заяви щодо заміни сторони виконавчого провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 24 травня 2021 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова