Постанова 4811 № 462/6602/19

Справа № 462/6602/19 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І. Провадження № 22-ц/811/128/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В. секретар Юзефович Ю.І., з участю представника відповідача Ружицької О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 листопада 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Кирилюк А.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И Л А: Позивачка звернулась в суд із позовом, у якому просила, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3768 від 25.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем щодо звернення стягнення на майно та кошти ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь позивачки суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 09 жовтня 2019 року позивач дізнався, що 03.10.2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баіровою Наталією Михайлівною відкрито виконавче провадження ВП№ 60218511 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Кондратюка Віктора Станіславовича № 3768 від 25.09.2019 року про звернення стягнення на грошові кошти позивача та задоволення вимог відповідача за Кредитним договором в розмірі 140896,26 грн., з яких: 3% річних у розмірі 15929,00 грн.; інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 63355,82 грн.; пеня у розмірі 61011,44 грн.; плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 600,00 грн. Цього ж дня 09.10.2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. винесено Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника згідно якої здійснено арешт, опис та вилучення належного позивачу автомобіля марки «ToyotaAuris» д.н.з. НОМЕР_1 . Опис та вилучення відбулось на підземному паркінгу, що розташований на території Торгово Виробничого Комплексу «Південний» за адресою м. Львів, вул. Щирецька,36. 01.09.2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» було укладено Кредитний договір № 634/29-08.139 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до якого відповідачем надано позивачу кредитні кошти в іноземній валюті на придбання автотранспортного засобу в сумі 25999,00 доларів США, під 12 % відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим строком повернення до 31 серпня 2015 року. В подальшому, 30 листопада 2012 року у зв`язкуіз переходом відповідача на новее програмне обслуговування в ІБС «FlexCube», до Кредитного договору сторонами внесено зміни шляхом викладення вказаного Договору у новій редакції. При цьому, істотні умови Кредитного Договору були змінені в частині суми договору, а саме частина кредиту станом на 30.11.2012 року вже була погашена. Проте, кінцева дата погашення залишилась без змін, а саме 31 серпня 2015 року. Крім того, на момент внесення змін до Кредитного Договору, позивач по справі змінив місце реєстрації постійного проживання з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , що знайшло своє відображення в тексті Договору про внесення змін до Кредитного Договору шляхом викладення його у новій редакції. Ознайомившись через представника з матеріалами виконавчого провадження ВП№ 60218511, та оскаржуваним виконавчим написом № 3768 від 25.09.2019 року, позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, здійснюється неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на грошові кошти та майно, належне позивачу на праві власності. Позивач вважає, що у відповідності до ч.2 ст. 604 Цивільного Кодексу України, зобов`язання між позивачем та відповідачем встановлені Кредитним Договором № 634/29-08,139 від 01.09.2008 року було припинено через новацію, а отже, КредитнийДоговір № 634/29-08.139 від 01.09.2008 року, на якому вчинено спірний Виконавчий напис нотаріуса, - втратив свою чинність. У зв`язку із наведеним, просила позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 листопада 2020 року позовнівимоги задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3768 від 25.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович щодо звернення стягнення на майно та кошти ОСОБА_1 . Стягнуто з акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Рішення суду оскаржив АТ «Альфа-Банк». В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вчиняючи виконавчий напис на Кредитному договорі, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. детально вивчив наданий представником АТ «Альфа-Банк» розрахунок боргу, згідно якого стягнення заборгованості проводилося в межах встановленої законодавцем позовної давності за період з 01.10.2016 року по 17.09.2019 року. Сума заборгованості на дату подання заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса складала 140 296 грн. 26 коп., з яких: 3% річних за період з 01.10.2016 року по 17.09.2019 року - в сумі 15 929, 00 грн.; інфляційне збільшення за період з 01.10.2016 року по 17.09.2019 року в сумі 63355, 82 грн.; пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, за період з 01.10.2018 року по 17.09.2019 року - в сумі 61011,44 грн. Відповідач не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаній обставини, які були встановлені судом. Станом на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, у чинному законодавстві України були відсутні підстави для його вчинення, на які покликалась позивач, зокрема щодо необхідності нотаріального посвідчення Кредитного договору. Тому висновок суду про те, що Кредитний договір на якому вчинено виконавчий напис має мати нотаріальну форму, є помилковим, оскільки це суперечить ч.2 Переліку документів, якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підстав виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що Кредитний договір викладено в новій редакції, оскільки сторони прийшли до згоди, саме про внесення змін до Кредитного договору, оскільки укладення іншого договору в новій редакції передбачає розірвання попереднього Договору (ч.2 ст. 653 ЦК України). Звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові №305/2082/14-ц від 15.01.2020 року , провадження №14-557 цс19. Наявність у Франківському районному суді м. Львова цивільної справи №450/975/18 за позовом АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не спростовує безспірність заборгованості та не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису нотаріуса. Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18.11.2020 року та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що оскаржуваний напис вчинений нотаріусом 25 вересня 2019 рокуна підставі п. 2 («Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин») Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів , у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, у тому числі п.

2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105 св 18) викладено такий правовий висновок: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Аналогічний висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19). Встановивши, що між сторонами укладено кредитний договір, який став підставою для вчинення виконавчого напису, котрий нотаріально не посвідчений, вірно врахувавши наведені вище правові висновки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що кредит позивачкою отримано в іноземній валюті, а саме у доларах США, що визнається сторонами. В той же час, банком запропоновано нотаріусу вчинити виконавчий напис на погашення заборгованості у яку, серед іншого, включено інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 63355,82 грн., що згідно норм чинного законодавства і усталеної судової практики не поширюється на валютні зобов`язання, а відтак, свідчить про відсутність безспірності заборгованості. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для обов`язкового скасування рішень. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими , а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Відповіднодо ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів ст.141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 листопада 2020 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений 21 травня 2021 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.