Постанова 4811 № 463/4835/16-ц

Справа № 463/4835/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 22-ц/811/1017/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Крайник Н. П. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р. П. при секретарі: Ждан К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійним свідоцтва про право власності, договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та відновлення дійсного правового статусу будинку; позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як законного представника ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Футорянська Ольга Анатоліївна, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання договорів купівлі-продажу будинку недійсними, - в с т а н о в и в: 31 жовтня 2016 року Личаківським районним судом м.Львова відкрито провадження у справі № 463/4835/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради з наступними позовними вимогами: визнати недійсним свідоцтво ЛЖ 0484 від 29 листопада 2001 року на будинок АДРЕСА_1 загальною площею 22,0 кв.м. з сараєм «Г» площею 4,1 кв.м., виданого на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №1582 від 29.11.2001;визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 30 липня 2003 р;визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 12 жовтня 2004 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 02 березня 2005 року;визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 будинку АДРЕСА_1 від 26 грудня 2014 р;визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 будинку АДРЕСА_1 від 27 грудня 2014 р;скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю такого об`єкта нерухомого майна;відновити дійсний правовий статус будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану - сараю літер „В будинку АДРЕСА_1 та визнати його приналежністю цього будинку. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року, закрито провадження за позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 30 липня 2003 р. Провадження за цією позовною вимогою було закрито судом з підстави існування рішення суду, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами, про той же предмет і з тієї ж підстави позову, а саме недійсності свідоцтва ЛЖ 0484 від 29 листопада 2001 року про право власності продавця на предмет продажу. 25 жовтня 2018 рокуЛичаківським районним судом м.Львова відкрито провадження у справі № 463/5365/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Футорянської Ольги Анатоліївни, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з наступними позовними вимогами:визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 12 жовтня 2004 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 02 березня 2005 року;визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 будинку АДРЕСА_1 від 26 грудня 2014 р;визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 будинку АДРЕСА_1 від 27 грудня 2014 р; Ухвалою від 03.09.2019 року об`єднано в одне провадження вищезазначені позови, об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер справи № 463/4835/16-ц. У процесі розгляду об`єднаної справи на стадії підготовчого засідання позивачем подано заяву від 20 серпня 2019 року про уточнення позову в порядку, передбаченому ст. 49 ЦПК України, яка за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог, та у якій, крім позовних вимог, за якими станом на час подання заяви від 20.08.2019 року уже було відкрито провадження, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 липня 2003 р, посвідчений нотаріусом Пелех О.З., відповідно до якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_2 купив будинок АДРЕСА_1 . Оскаржуваною ухвалою відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 49 ЦПК України, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійним свідоцтва про право власності, договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та відновлення дійсного правового статусу будинку; позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як законного представника ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Футорянська Ольга Анатоліївна, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання договорів купівлі-продажу будинку недійсними. Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 49 ЦПК України, - повернуто заявнику. Ухвалу суду ОСОБА_9 . Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 , поданої у даній справі в порядку ст. 49 ЦПК України, районний суд виходив з того, в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку від 30 липня 2003 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , посвідченого нотаріусом Пелех О.З., за умовами якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_2 купив будинок АДРЕСА_1 , є таке, що набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме, рішення Личаківського районного суду від 01.07.2004 р. в справі № 2- 1066/2004. Однак, такий висновок суду є необгрунтованим, оскільки підстави позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 липня 2003 р., зазначені у справі № 2-1066/2004 та у заяві про уточнення позову, поданій 20.08.2019 р. у даній справі, є іншими. У зазначених вище справах дійсно має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет, однак, з різних підстав. Так, у даній справі - № 463/4835/16-ц, у заяві про уточнення позову від 20.08.2019 р. він ( ОСОБА_1 ) просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок на будинок АДРЕСА_2 від 29 листопада 2001 р. та всі правочини щодо цього майна з підстав, які в позовній заяві та заявах про уточнення позову ОСОБА_1 у справі № 2-1066/2004 не зазначалися і не могли зазначатися, оскільки він про такі підстави на той час не знав. У цивільній справі № 2-1066/2004 він вказував підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 липня 2003 р., посвідченого нотаріусом Пелех О.З., за умовами якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_2 купив будинок АДРЕСА_1 те, що спірним свідоцтвом про право власності на будинок АДРЕСА_1 та договором купівлі-продажу цього будинку порушується його право спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , до складу якого входила його приналежність - сарай під літ. «В», на який ОСОБА_8 та без його згоди, як співвласника будинку ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності, як на житловий будинок. Таким чином, вважає, що у позовах у справі № 2-1066/2004 та в справі № 463/4835/16-ц, у якій ним подано заяву про уточнення позовних вимог від 20.08.2019 р., зазначено різні підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу. Зазначив, що право позивача, передбачене ст. 49 ЦПК України, на подачу заяви про зміну предмета чи підстави позову є його абсолютним правом. Жодною нормою процесуального права не передбачено права суду відмовити у прийнятті такої заяви та повернути її позивачу. Крім того, суд незаконно застосував до даних правовідносин положення п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України щодо права суду відмовити у відкритті провадження у справі за заявою про уточнення позовних вимог з підстав того, що є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки провадження в даній справі вже відкрите. Відповідно до вимог ст. 49 ЦПК України, суд зобов`язаний прийняти заяву про зміну предмета або підстави позову. Якщо суд прийде до висновку, що за уточненими позовними вимогами є таке, що набрало законної сили рішення суду про той самий предмет, між тими ж сторонами і з тих самих підстав, то це може бути підставою для закриття провадження у справі в цій частині, однак не є підставою для відмови у прийнятті такої заяви та повернення її позивачу. Просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_10 скаргу підтримав, надав пояснення, аналогічні змісту скарги, просив скаргу задоволити. Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Встановлено, що у 2003 2004 роках у провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебувала справа №2-1066/2004 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , Личаківської районної адміністрації м. Львова. Предметом судового розгляду були, зокрема, позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 29.11.2001 року на будинок АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору купівлі-продажу цього будинку від 30.07.2003 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . З доповнення до позовної заяви від 23.01.2004 року, яке знаходиться на а.с. 166-167 справи №2-1066/2004, вбачається, що ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.07.2003 року з підстави незаконної видачі ОСОБА_8 Личаківською районною адміністрацією 29.11.2001 року свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1 , який був предметом продажу. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 01.07.2004 року по справі №2-1066/2004, яке оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку та залишено без змін, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 липня 2003 р., посвідченого нотаріусом Пелех О.З., згідно з яким ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_2 купив будинок АДРЕСА_1 так як цим же рішенням суду було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним виданого ОСОБА_8 свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.11.2001 року на житловий будинок АДРЕСА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 подано суду заяву про уточнення позовних вимог від 20.08.2019 року. Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказана заява за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог, так як крім позовних вимог, за якими уже було вирішено питання про відкриття провадження у справі, заява від 20.08.2019 року містить додаткову позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 липня 2003 р, посвідченого нотаріусом Пелех О.З., згідно якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_2 купив будинок АДРЕСА_1 . При вирішенні питання про прийняття заяви від 20.08.2019 року суд першої інстанції виходив з того, що за змістом цієї заяви підставами позову за позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 липня 2003 р ОСОБА_1 зазначено те, що спірна будівля за своїми технічними характеристиками не є житловим будинком і не придатна для постійного проживання протягом усього календарного року, відсутнє рішення про відведення земельної ділянки для будівництва спірного будинку АДРЕСА_1 , спірна будівля не була введена в експлуатацію, отже, на неї завідомо не могло виникнути право власності, і таке право не могло переходити до інших осіб на підставі правочинів, так як спірна будівля не могла бути об`єктом правочинів самостійно, а лише в складі головної речі будинку АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, зазначивши підставами позову обставини, які, на думку позивача, свідчать про відсутність такого самостійного об`єкта цивільних прав як будинок АДРЕСА_1 , та, як наслідок, відсутність у позивача права власності на предмет продажу та права на його продаж, позивач фактично поставив під сумнів правомірність видачі ОСОБА_8 свідоцтва про право власності від 29.11.2001 року на спірний будинок, та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного будинку від 30.07.2003 року з підстави відсутності у продавця права власності на об`єкт продажу та, відповідно, відсутності права його відчужувати, не зазначаючи при цьому порушень закону, допущених безпосередньо при укладенні договору купівлі-продажу будинку від 30.07.2003 року. Встановлено, що право власності продавця за договором ОСОБА_8 станом на час укладення спірного договору від 30.07.2003 року посвідчувалось свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 29.11.2001 року. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність» в редакції, чинній станом на час укладення договору купівлі-продажу від 30.07.2003 року, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом. Отже, вірним є висновок суду про те, що дійсною підставою позову ОСОБА_1 від 20.08.2019 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 30 липня 2003 р є недійсність свідоцтва від 29.11.2001 року про право власності ОСОБА_8 на житловий будинок АДРЕСА_1 , і така підстава позову за своїм дійсним змістом повністю тотожна тій, за якою 01.07.2004 року Личаківським районним судом м. Львова постановлено рішення у справі № 2-1066/2004 за позовом між тими ж сторонами і про той самий предмет. Крім того, у межах даної справи аналогічна позовна вимога уже була заявлена позивачем ОСОБА_1 , і провадження за цією позовною вимогою було закрито ухвалою від 24.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.06.2017р. та постановою Верховного Суду від 15.05.2019р. Колегія судді приходить до висновку, що прийняття до розгляду судом позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.07.2003 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , дійсною підставою якої є незаконність видачі продавцю за договором свідоцтва ЛЖ04084 від 29.11.2001 року про право власності на предмет продажу, мало б наслідком порушення одного з основоположних аспектів верховенства права - вимоги щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, про що неодноразово зазначає Європейський Суд з прав людини, зокрема, у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). У п. 62 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначає, що юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Колегія суддів також приходить до висновку, що при вирішенні питання про прийняття заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 20.08.2019 року судом вірно застосовано норми процесуального права. На стадії прийняття заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 20.08.2019 року судом було вірно встановлено, що, крім позовних вимог, за якими уже відкрито провадження, вказана заява містить позовну вимогу, за якою існує таке, що набрало законної сили рішення суду у спорі між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав. Встановлення таких обставин до відкриття провадження у справі було б підставою для відмови у відкритті провадження у справі за такою позовною вимогою відповідно до п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України. Оскільки додаткова позовна вимога, щодо якої були наявні підстави для відмови у відкритті провадження, була заявлена після відкриття провадження у справі, то суд правомірно відмовив у її прийнятті з посиланням на ч.9 ст. 10 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року. Головуючий: Крайник Н. П. Судді: Ванівський О. М. Цяцяк Р. П.