Постанова 4819 № 766/21266/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Херсон Номер справи: 766/21266/18 Номер провадження: 22-ц/819/550/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Кузнєцової О.А., Радченка С.В., секретар Плохотніченко А.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради, ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року, у складі судді Ус О.В., повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради, ОСОБА_8 , про визнання права власності на частину квартири спільним майном подружжя ВСТАНОВИВ: В жовтні 2018 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Міхо К.В., звернулася до суду з позовною заявою, яку остаточно виклала в редакції від 30.05.2019 року, та просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Позовна заява обґрунтована тим, що, перебуваючи з 10.08.1991 року у шлюбі з ОСОБА_6 вони на спільні сімейні кошти придбали вищевказану квартиру. Шлюб розірваний у 2015 році, спору щодо спільного майна не виникало. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер і вона дізналась, що щодо спірної квартири виник спір, оскільки спадкоємці померлого звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, включаючи і їх спільну з колишнім чоловіком квартиру. Оскільки квартира є неподільною, просить встановити її ідеальну частку у спільному майні подружжя як 1/2, визнавши за нею право власності на вказану частку. До участі в справі в якості співвідповідачів нею залучені усі відомі їй спадкоємці померлого. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 листопада 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 , який є іпотекодержателем спірного майна. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності у спільному майні подружжя на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що під час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 придбали у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджено договором купівлі-продажу № 138 від 21.11.1997 року, складеного на товарно-сировинній біржі «Легіта», який був зареєстрований у Херсонському БТІ 21.11.1997 року за р.3841. Постановою Дільничного суду м. Нойштадт-ам-Рюбенберге від 22.01.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, рішення набрало чинності 11.03.2015 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , питання щодо поділу якої не було вирішено подружжям. Вирішуючи питання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції вказав, що звернення з вимогами про поділ майна подружжя є правом, а не обов`язком, а тому з такими вимогами ОСОБА_1 мала можливість звернутися у будь-який час, дізнавшись про порушення своїх прав, а не лише до спливу трьох років після розірвання шлюбу. Оскільки про порушення своїх прав позивачка дізналася після смерті колишнього чоловіка, при оформленні спадщини їх спільними з ОСОБА_6 дітьми, нею строк звернення до суду не пропущений. З апеляційною скаргою на вказане рішення суду звернулась ОСОБА_2 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів, що спірна квартира є спільною власністю подружжя. Вказує на те, що позивач з моменту проживання в ФРН знала про існування спірного майна, але не вживала жодних заходів щодо реалізації свого права власності на майно та не несла жодних обов`язків. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи відповідачів, про те, що позивачем заявлено вимоги про поділ майна з пропущенням строку позовної давності. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили. Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Брушко І.І., яка підтримала апеляційну скаргу, відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не визнали доводи апеляційної скарги та вважають рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 1991 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , зареєстровано шлюб, після реєстрації дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_13 », що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_1 від 10.08.1991 року (а.с. 10). У подружжя народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження, серія НОМЕР_2 від 18.07.1996 року) та донька ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження видане Відділом РАЦС м. Ганновер , реєстраційний номер 847/2007). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3 від 26.04.2018 року (а.с.79) Під час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 придбали у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджено договором купівлі-продажу № 138 від 21.11.1997 р., складеного на товарно-сировинній біржі «Легіта», який був зареєстрований у Херсонському БТІ 21.11.1997 року за р.3841 (кн. 10, стор.155). На підставі постанови Дільничного суду м. Нойштадт-ам-Рюбенберге від 22.01.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, рішення набрало чинності 11.03.2015 року (а.с. 16,17). З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №127305043 від 12.06.2018 року вбачається, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_16 на праві власності на підставі договору купівлі продажу, серія та номер: 138, виданий 21.11.1997 року видавник: Товарно-сировинна біржа «Легіта», право власності на вказану квартиру зареєстровано 08.09.2016 року державним реєстратором: приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Троцькою О.Ю. (а.с. 18-20). Для реєстрації права власності за діючим законодавством 08.09.2016 року державному реєстратору (нотаріус Троцька О.Ю.) була надана копія договору від 21.11.1997 року зі штампом БТІ про реєстрацію права власності та копія технічного паспорта. На підставі вказаних документів нотаріусом внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 08 вересня 2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Троцькою О.Ю. за реєстровим №2063 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 та вимог Іпотекодержателя за Договором позики від 08.09.2016 року, який укладено між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , посвідчено Договір іпотеки укладений між ОСОБА_8 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець). Предметом іпотеки є нерухоме майно: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 45,46). З матеріалів спадкової справи №08/2018 заведеної 11.05.2018 року у приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецької О.А. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 встановлено, що з заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 (дружина померлого) яка діє від свого імені та як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (діти померлого) (а.с. 71) 17.05.2018 року з заявою про прийняття спадщини звернулись мати померлого - ОСОБА_5 та батько - ОСОБА_6 (а.с. 97, 99 звор. бік). 18.06.2018 року ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Маковецької О.А. подано заяву про пред`явлення кредиторських вимог. В даній заяві ОСОБА_8 просить прийняти дану заяву про пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_16 в сумі 85000 доларів США, повідомити спадкоємців ОСОБА_16 про наявність у них заборгованості перед ним та врахувати кредиторські вимоги при оформленні правовстановчих документів на майно (а.с. 102,103). Вказані обставини ніким з учасників справи не оскаржуються. Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Згідно зі статтею 23 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на час придбання сторонами квартири) (далі - КпШС України) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тобто, як статтею 23 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на час придбання сторонами квартири), так і статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що позивачем не доведено, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності, ОСОБА_2 не спростовано вказану обставину, тобто не спростовано презумцію спільності права власності подружжя позивача та померлого ОСОБА_6 на майно, яке було набуте ними в період шлюбу. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, що квартира АДРЕСА_1 , що є предметом цього спору, придбана у шлюбі, тобто є спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом. Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно із частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Згідно зі статтею 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувшись до суду з позовом 29 жовтня 2018 року, пропустила строк позовної давності, оскільки шлюб було розірвано 11 березня 2015 року, не відповідають нормам матеріального права. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, а не з дати припинення шлюбу. Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач не пропустила позовну давність, оскільки ОСОБА_1 дізналася, що її права, як власника, порушені після того, як спадкоємці померлого ОСОБА_6 звернулись з заявами про прийняття спадщини, в тому числі спірної квартири, та звернулась до суду за захистом своїх прав із позовом. Оскільки квартира набута сторонами за час перебування у шлюбі, суд першої інстанції здійснив її поділ відповідно до вимог СК України та ЦК України. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24 травня 2021 року. Головуючий І. В. Вейтас Судді: О. А. Кузнєцова С. В. Радченко