LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд523/12708/16-ц

від 13.05.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 20 лютого 2019 року - залишити без змін.

Номер провадження: 22-ц/813/2049/21 Номер справи місцевого суду: 523/12708/16-ц Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 27 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Фабіжевській Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 20 лютого 2019 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, - ВСТАНОВИВ: 08 вересня 2019 року до Суворовського районного суду м. Одеси звернувся представник Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» Міцура Д.В. з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1, а.с. 3-30). 16 січня 2017 року ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси (суддя Пепеляшкова О.С.) позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду (т.1, а.с. 43). 08 лютого 2017 року Суворовським районним судом міста Одеси було зареєстровано апеляційну скаргу Міцури Д.В. в інтересах публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16.01.2017 року (т.1, а.с 45-55). 06 квітня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено. Ухвалу Суворовського районного суду районного суду міста Одеси від 16 січня 2017 року про залишення позову без розгляду - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті (т.1, а.с. 76-78). 20 лютого 2019 року рішенням Суворовським районним судом міста Одеси (головуючий - суддя Сувертак І.В.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено в повному обсязі. А саме суд вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за Договором кредиту №665/003.8/171 від 01.08.2008 року в розмірі 31 067.60 дол. США, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Ціну на предмет іпотеки встановити на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (р\р НОМЕР_3 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Ковпака, 29), судовий збір в сумі 3200,30 гривень (т.1, а.с 179-182). Не погоджуючись з вказаним рішенням, 22 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Апелянт вважає, що рішення є необґрунтованим, незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 01 серпня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №665/ф03.8/171, в якому АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35244 доларів США зі сплатою 13,5%, кінцевий термін повернення кредиту до 31.07.2028 року. В якості забезпечення зобов`язань був укладений нотаріально посвідчений договір Іпотеки №5740 від 01.08.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКТ соціального розвитку «Укрсоцбанк» майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 . В рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року зазначено, що в порушення умов кредитного Договору №665/ф03.8/171 ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним Договором не виконав, хоча строк дії договору 2028 року, що є передчасним висновком який зробив суд. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 20 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення відповідно до якого відмовити ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т.2, а.с. 1-108). Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин. В судовому засіданні 13.05.2021 року представник позивача ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянт, як ініціатор процесу на даній стадії, а крім того має представника, повинен цікавитися рухом своєї апеляційної скарги, в тому числі, отримувати інформацію в загальному доступі в мережі Інтернет. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з`явились, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором. Загальна нарахована заборгованість по кредитному договору станом на 11.06.2018 року складає 786917 грн 92 коп. Тому, виходячи з умов іпотечного договору та враховуючи невиконання зобов`язань за договором кредиту ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач набув права звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором для задоволення своїх вимог за договором кредиту та вирішив задовольнити позовні вимоги. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, вважає за потрібне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи 01 серпня 2008 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 665/Ф03.8/171, за умовами якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 35244, 00 доларів США зі сплатою відсотків 13. 50 % річних, на споживчі цілі з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31 липня 2028 року (т. 1, а.с. 7-14). В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору, 01 серпня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній передав банку майнові права на незакінчену квартиру, будівельний номер квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 15-20). Відповідно до розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості, однак з порушенням встановленого договором порядку. Зокрема, відповідно до наданого позивачем розрахунку передостанній платіж було здійснено відповідачем 10.02.2015 року на суму 288,68 доларів США, останній 02.02.2016 року на суму 100 доларів США. З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся 08.09.2016 року. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Апеляційний суд звертає увагу на те, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. Вказаний висновок міститься в постанові ВП ВС від 27.03.2019 року в справі № 521/21255/13-ц. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи наведене, оскільки банк використав надане йому законом право та звернувся безпосередньо до суду з позовом про звернення стягнення в рахунок заборгованості, що не заборонено нормами діючого законодавства, надав до суду відповідні докази на підтвердження своїх вимог та існування відповідних обставин, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Щодо розрахунку заборгованості. Апелянт посилається на те, що позивач не надав належний розрахунок заборгованості, оскільки він здійснював погашення заборгованості. При цьому апелянт надав до суду копії квитанцій щодо сплати грошових коштів на погашення кредиту. Як було вище зазначено відповідно до розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості, однак з порушенням встановленого договором порядку. Зокрема, відповідно до наданого позивачем розрахунку передостанній платіж було здійснено відповідачем 10.02.2015 року на суму 288,68 доларів США, останній 02.02.2016 року на суму 100 доларів США. Тобто, між останніми платіжними операціями пройшов значний проміжок часу - майже рік. З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся 08.09.2016 року. З копій квитанції, наданих апелянтом разом з його апеляційною скаргою вбачається, що останній сплачував грошові кошти на погашення заборгованості по 2015 рік включно. Відомостей щодо погашення заборгованості в період з 10.02.2015 року по 02.02.2016 року або ж після 02.02.2016 року матеріали справи не містять та сторонами до суду не подавались. Альтернативний розрахунок заборгованості апелянт до суду не надав. Тому, враховуючи наведене апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта. Щодо інших доводів апеляційної скарги. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судові повістки направлялися апелянту за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 158), а також за адресою: АДРЕСА_5 . Разом з тим, кореспонденція за вказаними адресами не отримувалась відповідачем та поверталась до суду за встановленим терміном зберігання. Апеляційний суд звертає увагу на те, що представник відповідача, звертаючись до суду першої інстанції 10.09.2019 року з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, вказав контактну адресу відповідача: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 187). В апеляційній скарзі представник апелянта зазначив контактну адресу реєстрації відповідача-апелянта: АДРЕСА_5 (т. 2, а.с. 2), а в клопотанні про поновлення строку апеляційної скарги зазначена адреса реєстрації відповідача-апелянта: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 6). Разом з тим, ані за першою, ані за другою адресами апелянт не отримував судову кореспонденцію, яка йому надсилалась апеляційним судом. Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. За п. 2 ч. 7 вказаної статті у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянту був наданий доступ до суду апеляційної інстанції та оскаржуване рішення було переглянуто в межах доводів апеляційної скарги. Докази, надані апелянтом були досліджені судом, щодо чого апеляційним судом була надана оцінка. А тому оскільки інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер, апеляційний суд їх відхиляє. Апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення. На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 20 лютого 2019 року - залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік Повний текст цієї постанови складено 24 травня 2021 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк 13.05.2021 року м. Одеса

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»