Постанова 4813 № 495/8798/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2870/21 Номер справи місцевого суду: 495/8798/16-ц Головуючий у першій інстанції Заверюха В.О. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., за участю секретаря - Феленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради як орган опіки та піклування на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради як орган опіки та піклування, КП «Білгород-Дністровське МБТІ», приватний нотаріус Чухрай Тетяна Юріївна про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності, скасування договору дарування квартири, зняття з реєстраційного обліку та виселення, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог 08.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом, який неодноразово уточнював, та в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: - визнати недійсним розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №10663 від 19 травня 2014 року; - визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло від 19 травня 2014 року, видане на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; - скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; - скасувати договір дарування квартири АДРЕСА_1 серія та номер: 1100, від 04.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяною Юріївною; - зняти з реєстраційного обліку та виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Свої позов ОСОБА_2 обґрунтував тим, що 27 травня 2009 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , як працівнику виконавчого комітету, на склад сім`ї - ОСОБА_2 (чоловік) та ОСОБА_4 (син), було видано ордер № 943 серія НФ на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею -26,9 кв.м. 09.06.2009 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були зареєстровані у вищезазначеній квартирі. На момент отримання ордеру на вищезазначену квартиру позивач та ОСОБА_1 знаходилися у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.02.2011 року. Позивач також зазначив, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2013 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, зняття з реєстраційного обліку та відшкодування майнової шкоди задоволено. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та знято його з реєстраційного обліку за цією адресою. Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.04.2014 року скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2013 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.11.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 року та ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09.06.2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що стратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, виселення та стягнення майнової шкоди. ОСОБА_2 вважає порушеним своє право на приватизацію спірної квартири, яка відбулась без його згоди, що стало підставою для звіернення до суду з відповідним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради як орган опіки та піклування, КП «Білгород-Дністровське МБТІ», приватний нотаріус Чухрай Тетяна Юріївна про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності, скасування договору дарування квартири, зняття з реєстраційного обліку та виселення було задоволено частково, постановлено: визнати недійсним розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №10663 від 19 травня 2014 року; визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло від 19 травня 2014 року, видане на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати договір дарування квартири АДРЕСА_1 серія та номер: 1100, від 04.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяною Юріївною. У задоволенні позовних вимог щодо зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 - відмовити. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що подали апеляційні скарги Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подала ОСОБА_1 , в якій з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення, прийнятим з порушення норм матеріального права, без встановлення всіх обставин по справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. ОСОБА_1 вказує, що незаконне задоволення позову в даній цивільній справі насправді виявляється зовсім не формою судового захисту порушених прав позивача ОСОБА_2 , а банальне рейдерське захоплення нерухомого майна, нехтування майновими та житловими правами неповнолітніх При цьому апелянт посилається на наступні порушення, допущені під час ухвалення рішення: -незрозумілість позиції органу опіки та піклування відповідно до рішення суду; -позивачем було грубо порушено вимоги статті 31 ЦПК України щодо одночасної зміни предмету та підстав позову; -застосування норм закону, який не діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки первісна приватизація спірної квартири відбулась 27.05.2009 року та про відсутність прав на приватизацію у позивача пелянтом вказувалось в запереченнях посилаючись на ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, що діяла на момент приватизації в 2009 році; -порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права відносно скасування договору дарування; -порушення прав власності добросовісних набувачів. 13 жовтня 2017 року на адресу апеляційного суду від Виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради як орган опіки та піклування надійшла апеляційна скарга на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2017 року відповідно до якої апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано, що власниками квартири значаться малолітні діти. Дозвіл на укладення договору дарування на користь малолітніх дітей надано на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини, відповідно до поданих заявниками документів у вигляді рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 06.07.2017 року №336. Для отримання вказаного дозволу, серед інших документів, потрібно було надати інформаційну довідку з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.08.2016 року. У зазначеній інформаційній довідці були відсутні відомості про заборону відчуження об`єкта нерухомого майна та перебування його в реєстрі іпотек. Відзиву, пояснень, заперечень не апеляційні скарги матеріали справи не містять. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2017 року було залишено без руху. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.11.2017 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради як органу опіки та піклування на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2017 року було залишено без руху. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2017 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2017 року було відкрито. Ухвалою від 13.12.2017 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2017 року провадження у справі за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради як органу опіки та піклування на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2017 року було відкрито. Ухвалою від 13.12.2017 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Частиною 5 статті 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.01.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого судді Журавльова О.Г., Комлевої О.С., Кравця Ю.І. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.01.2019 року справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради як орган опіки та піклування на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради як орган опіки та піклування, КП «Білгород-Дністровське МБТІ», приватний нотаріус Чухрай Тетяна Юріївна про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності, скасування договору дарування квартири, зняття з реєстраційного обліку та виселення було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Розпорядженням № 6030 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: О. М. Таварткіладзе, С. О. Погорєлової. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2019 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження головуючого судді Князюка О.В. 13 травня 2021 року на електронну адресу суду від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій вона посилається на неможливість прибуття до судового засідання у зв`язку з участю відповідача у навчанні, а саме заліково-іспитовій сесії у Південноукраїнському національному університеті ім. Ушинського. Так, вказана цивільна справа перебуває в провадженні апеляційного суду більше трьох років та упродовж цього часу справу було неодноразово відкладено. Відповідачами - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 особисто та в особі представника - ОСОБА_9 подавались клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав: від 21.03.2018 року (Том ІІ, а.с.65), від 23.05.2018 року (Том ІІ, а.с.84), від 04.10.2018 року (Том ІІ, а.с.114), від 29.05.2018 року (Том ІІ, а.с.145), від 27.11.2019 року (Том ІІ, а.с.173), від 19.03.2019 року (Том ІІ, а.с.188). Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Вказана цивільна справа тривалий час перебуває в проваджденні апеляційного суду, учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї позиції по справі, вони реалізували свої процесуальні права ще до введення державою карантину. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, а також те, що учасники справи реалізували своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловили свою процесуальну позицію, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи. Справу розглянути за відсутності її учасників. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. 27 травня 2009 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , як працівнику виконавчого комітету, на склад сім`ї - ОСОБА_2 (чоловік) та ОСОБА_4 (син), було видано ордер № 943 серія НФ на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею -26,9 кв.м. (Том І, а.с. 7, 78) З 09.06.2009 року позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (Том І, а.с. 6) Таким чином, на момент отримання ордеру на спірну квартиру та на час реєстрації позивача у ній, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилися у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.02.2011 року. (Том І, а.с. 8) Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2013 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, зняття з реєстраційного обліку та відшкодування майнової шкоди задоволено. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та знято його з реєстраційного обліку за цією адресою. (Том І, а.с. 140-141, 145-147) Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.04.2014 року скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2013 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (Том І, а.с. 9) 19 травня 2014 року розпорядженням органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №10663, задоволено заяву ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , передано у приватну власність останньої вказану квартиру. (Том І, а.с. 89) На підставі розпорядження органу приватизації, ОСОБА_1 оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 19 травня 2014 року, а також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №22732543. (Том І, а.с. 13, 90) Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.11.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 року та ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09.06.2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що стратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, виселення та стягнення майнової шкоди. (Том І, а.с. 44-45, 119-132) Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, на підставі договору дарування квартири від 04.08.2016 року, серія та номер: 1100, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., ОСОБА_10 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (Том І, а.с. 217-217) Під час розгляду справи встановлено, що на момент отримання ордеру на спірну квартиру та на час реєстрації позивача у ній, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилися у зареєстрованому шлюбі, рішення суду, на підставі якого позивача було визнано таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 на даний час скасовано, отже письмова згода ОСОБА_2 , була обов`язковою при передачі спірної квартири у власність.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Задовольняючи позовні вимоги в частині вимог щодо визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 квартири суд першої інстанції виходив з наступного. Під час розгляду справи встановлено, що на момент отримання ордеру на спірну квартиру та на час реєстрації позивача у ній, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилися у зареєстрованому шлюбі, рішення суду, на підставі якого позивача було визнано таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 на даний час скасовано, отже письмова згода ОСОБА_2 ,була обов`язковою при передачі спірної квартири у власність. Таким чином, порушеним є право позивача на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №10663 від 19 травня 2014 року та Свідоцтво про право власності на житло від 19 травня 2014 року, видане на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 підлягають визнанню не дійсними, а право власності за ОСОБА_1 на вищезазначену квартиру скасуванню. Колегія погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне. Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Частиною четвертою статті 5 вказаного Закону передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення), яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян. Для проведення процедури приватизації громадянином до органу приватизації подається відповідний перелік документів, у тому числі оформлена заява на приватизацію квартири (пункт 18 Положення). За змістом частини четвертої статті 9 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при здійсненні приватизації вказаної квартири у 2009 році були порушені вимоги статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо застосування норм закону, який не діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки первісна приватизація спірної квартири відбулась 27.05.2009 року та про відсутність прав на приватизацію у позивача апелянтом вказувалось в запереченнях посилаючись на ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, що діяла на момент приватизації в 2009 році відхиляються колегією суддів, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Наведені у апеляційнуй скарзі Виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради як орган опіки та піклування доводи про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що власниками спірної квартири є малолітні діти є безпідставними та спростовуються самим рішенням, за текстом якого судом чітко зазначено про вказану обставину. Разом з тим, обгрунтованими є доводи апеляційних скарг щодо порушення норм матеріального права судом першої інстанції при вирішенні питання про скасування договору дарування з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи в місцевому суді) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі статтею 4 ЦПК України (у вказаній редакції), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Для захисту своїх майнових інтересів власник або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди з відчуження належної йому речі (якщо мова йде про оспорюваний правочин) або про застосування наслідків недійсності правочину (якщо мова йде про вчинення нікчемного правочину). В обох випадках загальним наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику. Колегія також звертає увагу, що після набуття чинності рішенням суду про скасування розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, вказана квартира відповідно до вимог ст. 9 ЖК Української РСР повинна перейти у власність територіальної громади м. Білгород-Дністровська в особі Білгород-Дністровської міської ради. Та із позовом про витребування майна може звернутися територіальна громада м. Білгород-Дністровська в особі Білгород-Дністровської міської ради. Отже, вимога про скасування договору дарування квартири АДРЕСА_1 серія та номер: 1100, від 04.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяною Юріївною задоволенню не підлягає. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційних скарг та вважає за необхідне скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2017 року в частині скасування договіру дарування квартири АДРЕСА_1 серія та номер: 1100, від 04.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяною Юріївною. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради як орган опіки та піклування - задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2017 року в частині скасування договіру дарування квартири АДРЕСА_1 серія та номер: 1100, від 04.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяною Юріївною - скасувати. Постановити у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради як орган опіки та піклування, КП «Білгород-Дністровське МБТІ», приватний нотаріус Чухрай Тетяна Юріївна про скасування договіру дарування квартири АДРЕСА_1 серія та номер: 1100, від 04.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяною Юріївною - відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 21 травня 2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: О. М. Таварткіладзе С.О, Погорєлова