Ухвала КАС ВС № 818/2808/14

УХВАЛА 24 травня 2021 року Київ справа №818/2808/14 адміністративне провадження №К/9901/18524/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 818/2808/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - ВСТАНОВИВ: 21 травня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 818/2808/14, предметом спору у якій є: - визнання протиправним наказу керівника Державної податкової інспекції в м. Полтава від 14 серпня 2014 року № 1844 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Агрохім-Партнер»; - визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Полтава по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Агрохім-Партнер» на підставі наказу № 1844 від 14 серпня 2014 року; - визнання протиправним дій Державної податкової інспекції в м. Полтава по внесенню інформації про результати перевірки ТОВ «Агрохім-Партнер» до електронних систем Міністерства доходів і зборів України, в тому числі в автоматизовану систему «Результати співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей щодо заявлених позивачем податкового кредиту, податкових зобов`язань, витрат по операціях з придбання товарів та доходу по їх реалізації; - зобов`язання Державну податкову інспекцію в м. Полтава поновити дані податкової звітності відносно податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Агрохім-Партнер» за період березень-квітень 2014 року відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2014 року та квітень 2014 року, відображену в електронних системах Міністерства доходів і зборів України, в тому числі в автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України"; - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Полтава від 24 серпня 2014 року № 0000402308 про збільшення ТОВ «Агрохім-Партнер» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 216000,0 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 червня 2020 року, за результатами нового розгляду справи, здійсненого на виконання постанови Верховного Суду від 29 вересня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 818/2808/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задоволено. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме судом апеляційної інстанції застосував пункт 44.6 статті 44, статті 66, 74, пункт 85.2. статті 85, пункти 198.1., 198.2., 198.3., 198.6., статті 198, статті 201 Податкового кодексу України без урахування висновків суду касаційної інстанції, що склалися у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду у справах №807/192/17, № 813/1856/15, №804/169/14, №804/10414/13-а, №813/2338/17, №823/1507/17, №826/5263/14. Суд зазначає, що скаржник, зіславшись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Разом з тим, касаційна скарга податкового органу не містить таких посилань, доводи скаржника стосуються результатів судового розгляду справ, ухвалених за інших фактичних обставин, що зумовлює неможливість відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 818/2808/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Р.Ф.Ханова