Постанова 4851 № 520/10770/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 р.Справа № 520/10770/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., представника позивача Комарова М.С., представника відповідача Денисової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.02.21 року по справі № 520/10770/2020 за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 30.06.2020 № 3; - визнати протиправними дії Офісу великих платників податків ДПС стосовно складення інкасових доручень на підставі рішення від 06.06.2019 №

3. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у липні 2020 р. з розрахункових рахунків товариства у банках у примусовому порядку списані кошти в розмірі 87392854,00 грн. Зазначене списання банками проведене на виконання рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 06.06.2019 №

3. На думку позивача, зазначене рішення є протиправним та таким, що порушує права товариства. Також, позивачем вказано, що згідно платіжних доручень та книги розрахунків по рахунках AT Харківобленерго контролюючим органом було проведено стягнення коштів відповідно до рішення від 06.06.2019 № 3, проте вказане рішення з 29.07.2019 оскаржується в судовому порядку, а отже дії контролюючого органу щодо стягнення за інкасовими дорученнями податкового боргу у розмірі 87392854,00 грн. є протиправними та такими, що були вчинені всупереч вимогам діючого законодавства. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.06.20 №3. Стягнуто на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" сплачену суму судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Акціонерне товариство "Харківобленерго" перебуває на обліку у Офісу великих платників податків Державної податкової служби як платник податків. Під час розгляду справи встановлено, що у липні 2020 р. з розрахункових рахунків Акціонерного товариства Харківобленерго у банках у примусовому порядку було списано кошти в розмірі 87392854,00 грн., що підтверджується оригіналами платіжних доручень № 1 від 06.07.2020, від 08.07.2020, від 16.07.2020. Згідно з роздруківкою книги обліку витрат таке списання банками проведене на виконання рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 06.06.2019 № 3, що також підтверджується даними, які містяться у відповідних платіжних дорученнях в графі Призначення платежу. Як зазначено представником позивача у позовній заяві, Акціонерне товариство "Харківобленерго" листом від 27.07.2020 № 01-17-7313 звернулося із запитом до відповідача щодо суми податкового боргу, залишку сум податкового боргу згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року по справі №520/11487/19 та розрахунку суми інкасових доручень в розмірі 87392854,00 грн. Листом Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 31.07.2020 № 26461/10/28-10-54-20-21 позивача було повідомлено, що під критерії норми п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України підпав новостворений податковий борг по деклараціях, які не увійшли до складу податкового боргу позовної заяви (справа № 52/11487/19) за період з листопада 2019 р. по лютий 2020 р. на загальну суму 87392854,00, у зв`язку з чим прийнято рішення керівника контролюючого органу про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 30.06.2020 №

3. Також сформовані інкасові доручення на підставі рішення від 30.06.2020 № 3, але при формуванні інкасових доручень допущена описка в даті рішення в полі призначення платежу. У позовній заяві позивачем вказано, що зазначене рішення відповідача є протиправним та таким, що порушено права товариства. При цьому, зазначено, що на час прийняття оскаржуваного рішення, що відбулось 30.06.2020, згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у структурного підрозділу Бази відпочинку Тюзлер AT Харківобленерго наявна переплата в розмірі 112882,05 грн. з податку на прибуток підприємств, що підтверджувалося і контролюючим органом. Як вказано представником позивача, відповідно до ст.ст. 95, 191 Цивільного кодексу України та п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України фактичним власником всіх активів відокремлених підрозділів, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток цих підрозділів, які сплачували податок до 01.01.2015 як окремі платники, з позиції цивільного законодавства є головне підприємство, тобто позивач. А з огляду на положення Податкового кодексу України така переплата структурного підрозділу може бути використана головним підприємством в рахунок погашення своїх поточних зобов`язань. У позовній заяві позивачем вказано, що аналогічного змісту роз`яснення було надано і Державною фіскальною службою у листі від 22.12.2016 № 40682/7/99-99-12-03-06-17 після звернення позивач та його структурного підрозділу щодо зарахування переплати структурного підрозділу позивача Бази відпочинку Тюзлер у сумі 112882,05 грн. у рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток позивача. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать на користь того, що у товариства наявна переплата, а у держави наявні зобов`язання з повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у сумі 112882,05 грн. Однак, зазначену переплату контролюючим органом так і не було перераховано. Крім того, представником позивача у наданих до суду поясненнях було вказано, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у товариства була наявна переплата по земельному податку (м. Харків) станом на 30.07.2020 на загальну суму 2409781,96 грн. Товариство позивача із заявою про повернення переплати з земельного податку юридичних осіб на виконання ст. 43 Податкового кодексу України зверталась ще 14.05.2019 та 03.06.2019 листами № 02-16/5215 та № 02-19/5991, однак станом на день прийняття рішення така переплата до цього часу не повернута. Також, представником позивача вказано, що у період з листопада 2019 р. по лютий 2020 р. у AT Харківобленерго відсутній податковий борг, оскільки за рішенням Харківського окружного адміністративного суду № 520/11487/19 борг сплачується в строки, передбачені судом, та за самостійно задекларованими зобов`язаннями борг також було сплачено. Відтак, дії податкового органу не відповідають вимогам Податкового кодексу України, зокрема ст.95.5, а саме: у AT Харківобленерго у період з листопада 2019 р. по лютий 2020 р. був відсутній податковий борг у розмірі 87392854,00 грн., більше того, був відсутній податковий борг, який би перевищував 5 мільйонів гривень та не був сплачений протягом 90 календарних днів. Крім того, представником позивача вказано, що додатковим обґрунтуванням правомірності заявлених позовних вимог є те, що відповідно до платіжних доручень та книги розрахунків по рахунках AT Харківобленерго зазначене стягнення було вчинено відповідно до рішення від 06.06.2019 № 3, яке з 29.07.2019 оскаржується в судовому порядку. Не погоджуючись з прийнятим рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.06.20 року №3., позивач оскаржив його до суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача був відсутній податковий борг, що виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, стягнення якого може бути проведено відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, а відтак у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Законом України від 21.12.2016 № 1797-У1ІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні (далі - Закон № 1797- VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 ПК України доповнено абзацами другим- шостим, відповідно до яких: у разі якщо податковий борг виник у результаті несплатигрошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувана до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платник) податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1)виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 2)податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3)відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Відтак, приписами вищевикладеної норми визначено право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків, проте тільки у випадку наявної сукупності перелічених умов. При цьому, наявність зобов`язань держави в особі будь-якого державного (контролюючого) органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду. Таким чином, лише сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 826/10755/15 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 80729203). Як вбачається з матеріалів справи, керуючись нормами ст.95 Податкового кодексу України податковим органом на користь держави були застосовані заходи щодо стягнення податкового боргу в сумі 319977984,59 грн. шляхом направлення до суду адміністративного позову. До позовної заяви увійшли несплачені самостійно задекларовано визначені контролюючим органом грошові зобов`язання та пеня за період з липня 2018 по жовтень 2019. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 р. по справі № 520/11487/19 за позовом Офісу великих платників податків (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження Харківського відділення: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) до Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, адреса: вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133), Харківська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 23912956, адреса: вул. Сумська, б. 64, м. Харків, 61002) про стягнення податкового боргу задоволено у повному обсязі; стягнуто з Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954)з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь Державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 319977984,59 грн. (триста дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 59 коп.) у наступному порядку: протягом січня-грудня 2020 року - у сумі 48000000,00 грн. (сорок вісім мільйонів гривень), зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 4000000,00 грн. (чотири мільйони гривень), у тому числі з податку на додану вартість - 3660000,00 грн. (три мільйони шістсот шістдесят тисяч гривень) та з податку на прибуток - 340000,00 грн. (триста сорок тисяч гривень); протягом січня 2021 року-листопада 2024 року - у сумі 266311776,00 грн. (двісті шістдесят шість мільйонів триста одинадцять тисяч сімсот сімдесят шість гривень) зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 5666208,00 грн. (п`ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч двісті вісім гривень), у тому числі з податку на додану вартість 5183775,57 грн. (п`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят п`ять гривень 57 копійок) та з податку на прибуток 482432,43 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять дві гривні 43 копійки); в грудні 2024 року 5666208, 59 грн. (п`ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч двісті вісім гривень 59 копійок), у тому числі податок на додану вартість 5183776, 40 грн. (п`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят шість гривень 40 копійок) та податок на прибуток 482432,19 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять дві гривні 19 копійок). Відповідно до інтегрованої картки платника AT Харківобленерго обліковувався податковий борг по деклараціям, які не увійшли до позовної заяви та несплачені станом на 30.06.2020 за період листопад 2019 - лютий 2020 на загальну суму 87392854,00 грн., сума боргу по яких підпала під критерії п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України. Станом на 30.06.2020 в інтегрованої картці платника AT Харківобленерго обліковувався податковий борг у сумі 305072,8 тис, грн., в т.ч. борг який підлягав стягненню по рішенню №3 від 30.06.2020 року в сумі 87392854,0 грн, та не був предметом спору по справі № 520/11487/19 та підпадав під норми п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. З огляду на зазначені обставини, контролюючим органом, враховуючи приписи ст. 87, 95 Податкового кодексу України було прийнято рішення №3 від 30.06.2020 року про стягнення коштів з рахунків підприємства позивача. Водночас, представником відповідача вказано, що при формуванні інкасових доручень податковим керуючим в полі призначення платежу була допущена описка в даті рішення, про що АТ Харківобленерго було повідомлено листом від 31.07.2020 року № 26461/10/28-10-54-20-21. Під час розгляду справи встановлено, що за період з 06.07.2020 року по 16.07.2020 року кошти у сумі 75541417.09 грн. були стягнути на підставі рішення уповноваженої особи Харківського управління від 30.06.2020 року за №

3. Разом з тим, згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у структурного підрозділу Бази відпочинку Тюзлер Aкціонерного товариства Харківобленерго наявна переплата в розмірі 112882,05 грн. з податку на прибуток підприємств. Відповідно до ст.ст. 95, 191 Цивільного кодексу України та п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2015) фактичним власником всіх активів відокремлених підрозділів, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток цих підрозділів, які сплачували податок до 01.01.2015 як окремі платники, з позиції цивільного законодавства є головне підприємство, тобто позивач, а з огляду на вимоги Податкового кодексу України така переплата структурного підрозділу може бути використана головним підприємством (Позивачем) у рахунок погашення своїх поточних зобов`язань. Зазначеного змісту позивачем та його структурним підрозділом було отримано роз`яснення Державної фіскальної служби від 22.12.2016 № 40682/7/99-99-12-03-06-17. При цьому, позивачем вказано, що ним та структурним підрозділом подавались заяви до контролюючого органу з проханням зарахування переплати структурного підрозділу позивача Бази відпочинку Тюзлер у сумі 112882,05 грн. в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток товариства, за даними електронного кабінету позивача така переплата йому не повернута. Також судом під час розгляду справи встановлено, що підприємством позивача станом на час винесення спірного у даній справі рішення мало переплату по земельному податку з юридичних осіб, яка станом на 30.06.2020 року склала 2813051,95 грн. та виникла за рахунок надмірної сплати підприємством податкових зобов`язань як за 2019, так і за 2020 роки. Під час розгляду справи встановлено, що підприємство позивача листами від 14.05.2019 року №02-16/5215, від 03.06.2019 року №02-19/5991 зверталось до контролюючого органу із заявами про повернення переплати по земельному податку з юридичних осіб на поточний рахунок, відкритий в АТ Мегабанк. Харківським управлінням Офісу ВПП ДФС за результатами розгляду зазначених заяв позивача були надані відповіді від 30.05.2019 за № 27457/10/28-10-50-08-17 та від 07.06.2019 за № 28909/10/28-10-50-08-17, у яких наголошено на обставинах того, що згідно норм п.43.2 ст. 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Відтак, під час розгляду справи встановлено, що до теперішнього часу контролюючий орган не здійснив перерахування вище вказаних переплат. Відповідно до п.п. 14.1.115 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, які і є облікованими у електронному кабінеті платника податку. Вказані обставини свідчать на користь того, що у позивача на момент прийняття спірного у даній справі рішення була наявна переплата. Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. За таких обставин, на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача відсутній податковий борг, що виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, стягнення якого може бути проведено відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, а відтак у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення та стягнення коштів позивача з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу. Таким чином, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване рішення 30.06.20 №3 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року по справі № 520/10770/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 24.05.2021 року