Постанова 4851 № 480/1804/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 р.Справа № 480/1804/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Марченка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 15.02.02 року по справі № 480/1804/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про скасування наказу, ВСТАНОВИВ До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Сумській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просив суд скасувати наказ №9-дс від 25.02.2020 Про оголошення зауваження. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку ОСОБА_1 , до нього протиправно, за відсутності події правопорушення (відсутність на робочому місці), під час перебування на лікарняному, без дотримання встановленої законом процедури, неуповноваженою особою застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження у зв`язку із чим спірний наказ Про оголошення зауваження підлягає скасуванню. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 по справі №480/1804/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Сумській області про скасування наказу задоволено. Скасовано наказ ГУ ДПС в Сумській області №9 - дс від 25.02.2020 Про оголошення зауваження. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Сумській області (м.Суми, вул..Іллінська, 13,і.к. 43144399) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) суму судових витрат в розмірі 840,80 грн. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року по справі № 480/1804/20 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов неправильних висновків, вказавши, зокрема, що дисциплінарною комісією не перевірялись та не досліджувались обставини щодо неповідомлення ОСОБА_1 безпосереднього керівника про відсутність на робочому місці 24.01.2020 на робочому місці з 13 год.45 хв. по 16 год.45 хв., а повідомлення секретаря в усній формі нічим не підтверджене. При цьому, жодних доказів причин своєї відсутності позивач не надав ані ОСОБА_2 , ані в подальшому Дисциплінарній комісії ГУ ДПС у Сумській області, у зв`язку з чим ОСОБА_2 запропонував позивачу надати письмові пояснення, від надання яких позивач відмовився внаслідок чого керівником прийнято рішення провести перевірку з даного питання. Підсумовуючи вищевикладене апелянт зазначив, що не має значення де перебував позивач в робочий час, оскільки сам по собі факт залишення ним робочого місця без відома (попередження) керівника, подальше неповідомлення про свою відсутність протягом трьох годин, не надання письмових пояснень стосовно причин відсутності є порушенням Правил внутрішнього службового розпорядку та, як наслідок, дисциплінарним проступком. Також, судом першої інстанції залишено поза увагою, що усне пояснення позивач надав керівнику 27.01.2020, а не 24.01.2020, а суду в подальшоу наводив зовсім інші підстави відсутності на роботі 24.01.2020 (відправка кореспонденції та подача апеляційної скарги до канцелярії суду), ніж ті, які повідомляв усно керівнику та на які вказали свідки (перевірка явки підлеглих у судове засідання). Також зазначив, що надані позивачем квитанції поштових відправлень не свідчать, що такі відправлення здійсненні позивачем. Доказів перебування позивача в суді 24.01.2020 останній також не надав. Разом з цим, з огляду на положення п.3 Правил внутрішнього службового розпорядку, обов`язок доведення поважності причин відсутності на роботі покладено на позивача, а не на дисциплінарну комісію. На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість накладення дисциплінарного стягнення під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, оскільки в даному випадку позивач перебував 25.02.2020 на робочому місці і виконував свої посадові повноваження та не повідомляв про свою непрацездатність, що підтверджується підписаними позивачем наказами та показами свідків, яким взагалі не надавалася судом оцінка. Вважає, що суд першої інстанції не повинен був застосовувати п. 4.2 Положення про управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області від 20.12.2019 № 718 як такий, що встановлює не передбачені законом умови притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки Закон України «Про Державну службу» не містить вимоги щодо погодження керівником Головного управління рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності підлеглих йому працівників з ДПС України. Крім того, зміст відповіді ДПС України на лист, в якому викладено прохання погодити дисциплінарне стягнення позивачу направлений до ДПС України, свідчить про те, що притягнення до відповідальності співробітників ГУ ДПС у Сумській області належить до компетенції керівника такого управління. В іншій частині рішення ГУ ДПС у Сумській області погоджується з висновками суду. Позивач в надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що не погоджується з позицією відповідача про перебування позивача на робочому місці 25.02.2020, оскільки у вказаний день він перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, а також електронним записом до лікаря, яким зафіксовано час відкриття лікарняного листа. Посилаючись на практику Верховного Суду, зазначив, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Наполягав, що на службі 25.02.2020 не був присутнім та жодних посадових обов`язків не виконував, у тому числі по підписанню та візуванню наведених відповідачем наказів. Враховуючи, що Законом України «Про Державну службу» саме на відповідача покладено обов`язок дотримуватись вимог Положення Головного управління, яким встановлено необхідність отримання погодження з ДПС України перед застосуванням дисциплінарного стягнення, відсутність останнього, про що зазначено в протоколі засідання дисциплінарної комісії № 5 від 13.02.2020, є самостіною підставою для скасування спірного наказу. Твердження відповідача про вихід позивачем за межі адмінбудівлі ГУ ДПС у Сумській області 24.01.2020 без повідомлення свого безпосереднього керівника вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки про вихід до Сумського окружного адміністративного суду та Укрпошти з метою виконання службових завдань він повідомляв керівника особисто, на що отримав відповідну згоду. Доказів на спростування даної обставини відповідачем та і не було надано. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 520/5301/2020, прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивач в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 520/5301/2020 - без змін. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС в Сумській області 24.01.2020 складено акт про відсутність на робочому місці 24.01.2020 з 13год.45хв. по 16год.45хв. протягом 3-х годин безперервно начальника управління правового забезпечення ОСОБА_1 27 січня 2020 року сектором з питань запобігань та виявлення корупції складена доповідна записка, в якій відображено факт складення акту від 24.01.2020 та внесена пропозиція порушити дисциплінарну справу та розглянути питання щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за допущений прогул. 27 січня 2020 року ГУ ДПС в Сумській області внесено доручення про відкриття дисциплінарного провадження. 28 січня 2020 року складена доповідна записка сектором з питань запобігання та виявлення корупції про необхідність врегулювати можливого конфлікту інтересів під час візування наказу про відкриття дисциплінарного провадження, на підставі якої винесено доручення від 28.01.2020 про усунення начальника управління правового забезпечення ОСОБА_1 від візування розпорядчих, або будь-яких інших документів, які стосуються розгляду дисциплінарних проваджень стосовно нього. 28 січня 2020 року складено доповідну записку про внесення змін до доручення стосовно терміну 27.01.2020 замінити на термін 30.01.2020, на підставі якої винесено доручення від 28.01.2020 про внесення відповідних змін до доручення від 27.01.2020 Про відкриття дисциплінарного провадження термін 27.01.2020 замінено 30.01.2020. На підставі доповідної записки від 27.01.2020 та відповідних доручень від 27.01.2020 (зі змінами) наказом від 29.01.2020 №1-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника управління правового забезпечення ОСОБА_1 та з 30.01.2020 розпочато дисциплінарне провадження з метою підтвердження чи спростування факту вчинення ним дисциплінарного проступку, абзацом другим наказу визначено термін 30.01.2020. 28 січня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС в Сумській області складено акт про ненадання пояснень начальником управління правового забезпечення ОСОБА_1 щодо відсутності на робочому місці 24.01.2020 з 13-45 по 16-45 хв. Зазначено, що ОСОБА_1 не заперечував факт відсутності та вказав, що пояснення будуть надані до кінця робочого дня 27.01.2020, станом на 16-00 28.01.2020 письмові пояснення безпосередньому керівнику надані не були. 31 січня 2020 року складено протокол засідання дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Сумській області № 2, на якому розглядалося питання визначення доповідача у дисциплінарному провадженні та призначено засідання на 07.02.2020. Службовою запискою від 31.01.2020 членом дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Сумській області повідомлено позивача про початок проведення дисциплінарного провадження, запропоновано надати відповідні пояснення стосовно відсутності на робочому місці. Також іншою службовою запискою від 31.01.2020 повідомлено позивача про проведення 07.02.2020 засідання дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Сумській області. 07 лютого 2020 року проведено засідання дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Сумській області, про що складено акт № 4, із порядком денним щодо формування дисциплінарної справи до розгляду та призначення дати засідання Дисциплінарної комісії для розгляду дисциплінарної справи 13.02.2020. Відповідно до наказу від 12.02.2020 № 5-дс Про відсторонення позивача з врахуванням норм Закону України Про запобігання корупції було відсторонено тимчасово від виконання обов`язків члена дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справи ГУ ДПС в Сумській області на час здійснення дисциплінарного провадження та розгляду дисциплінарної справи №1 стосовно позивача. 13 лютого 2020 року членами дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Сумській області складено акт про відмову від надання пояснень начальником управління правового забезпечення ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що на пропозицію у листах від 31.01.2020 №28/18-28-14, від 07.02.2020 №47/18-28-14 позивач письмових пояснень не надав. 13 лютого 2020 року проведено засідання дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Сумській області, про що складено протокол від 13.02.2020 № 5, в якому відповідно відображено складення відносно позивача акту про відмову у наданні пояснень причин відсутності на робочому місці 24.01.2020 та причин неповідомлення ОСОБА_2 про таку відсутність, внаслідок чого встановлено у діях ОСОБА_1 наявність дисциплінарного проступку, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, та вини, що полягає у неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків (відсутність на робочому місці 24.01.2020 з 13-45 по 16-45 хв. безперервно без поважних причин та без повідомлення про причини такої відсутності безпосереднього керівника) та застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, передбачене п.1 ч. 1 ст. 66 Закону України Про державну службу у формі зауваження, завершено розгляд матеріалів дисциплінарної справи, складено пропозицію та внесено на розгляд та підписання, рекомендовано рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності погодити з Департаментом правового забезпечення ДПС України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом ГУ ДПС у Сумській області від 25.02.2020 № 9-дс за результатами вказаного вище дисциплінарного провадження на підставі пункту 6 частини 2 статті 65, пункту 1 ч.1 ст. 66, частини 2 статті 66, абзацу 2 пункту 2 частини 2 статті 68, частин 10, 11 статті 69, пункту 12 частини 2 статті 73 Закону України «Про державну службу» Іващенко Олександру начальнику управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області оголошено зауваження за недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, а саме відсутність на роботі 24.01.2020 з 13 год. 45 хв. по 16 год. 45 хв. безперервно, без поважних причин та без повідомлення про причини такої відсутності безпосереднього керівника. Не погоджуючись із вказаним наказом ГУ ДПС у Сумській області від 25.02.2020 № 9-дс позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного наказу з огляду на те, що відповідачем не було дотримано процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а проведена перевірка відбувалася без дослідження всіх обставин, що стосуються спірних правовідносин. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу" №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, Закон України "Про державну службу"). Частина 1 ст. 1 Закону №889-VIII визначає, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Згідно із частинами 2, 3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до положень частини 1 статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки. Частиною 1 статті 64 Закону №889-VIII встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Відповідно до п.6 ч. 2статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є, зокрема, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку. Згідно з частиною 1 статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Відповідно до частини 1 статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Згідно з частиною 2 статті 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням. Відповідно до ч. 1 ст.69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі (ч.2 ст.69 Закону № 889-VIII). Відповідно до частин 9, 10, 11 статті 69 Закону №889-VIII дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Згідно із ч. 1 ст. 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч.2 ст.74 Закону№ 889-VIII). В силу приписів ч.ч. 1 та 2 ст.77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Аналіз вищенаведених норм дозволяє зробити висновок, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, суб`єкта, об`єктивної сторони, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо). Судом апеляційної інстанції встановлено, що в наказі Головного управління ДПС у Сумській області № 9-дс від 25.02.2020 «про оголошення зауваження» зазначено, що факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем полягає у його відсутності на роботі 24.01.2020 з 13 год. по 16 год. 45 хв. безперервно без поважних причин та без повідомлення про причини такої відсутності безпосереднього керівника ( ОСОБА_2 ), що є порушенням пункту 7 розділу ІІІ, розділу ІV Правил внутрішнього службового розпорядку Головного управління ДПС у Сумській області, затверджених загальними зборами державних службовців Головного управління ДПС у Сумській області 06.12.2019, пункту 3.10 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби затверджених наказом Державної податкової служби України від 02.09.2019 № 52, пунктів 2,8 частини 1 статті 8 Закону. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для видання спірного наказу Головного управління ДПС у Сумській області № 9-дс від 25.02.2020 слугував висновок дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління ДПС у Сумській області про наявність у діях начальника управління правового забезпечення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 2 ст.65 Закону України «Про Державну службу» та вини, що полягає у неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків, а саме відсутності на роботі 24.01.2020 з 13 год. 45 хв. по 16 год. 45 хв. безперервно без поважних причин та без повідомлення про причини такої відсутності безпосереднього керівника ( ОСОБА_2 ). З матеріалів дисциплінарної справи судом встановлено, що згідно з поясненнями начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу В.Рєзнік, наданих під час проведення дисциплінарного провадження, ОСОБА_1 підтвердив свою відсутність на робочому місці, оскільки в цей час він був у суді та перевіряв у судових секретарів явку на судові засідання підпорядкових працівників; ОСОБА_1 доповів про свою відсутність секретарю керівника, але керівник зауважив, що секретар про відсутність ОСОБА_1 нічого не повідомляла його. Письмові пояснення були надані дисциплінарній комісії безпосереднім керівником позивача ОСОБА_2 відносно обставин відсутності на робочому місці позивача, який повідомив, що перебував в Сумському окружному адміністративному суді з підстав перевірки явки у судових секретарів на судові засідання своїх підлеглих працівників управління правового забезпечення, а у зв`язку із тим, що позивача ніхто не шукав, він не доповів про свою відсутність на роботі, та зазначив, що надасть пояснення щодо своєї відсутності до кінця робочого дня 27.01.2020. Аналогічні за змістом пояснення також надані начальником управління забезпечення роботи ОСОБА_4 . Судом першої інстанції допитано в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили суду, що ОСОБА_1 усно зазначив безпосередньому керівнику про перебування в Сумському окружному адміністративному суді з метою перевірки явки в судові засідання його підлеглих працівників, про свою відсутність повідомив секретаря, а не керівника, письмових пояснень не надавав. Пунктом 7 розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку Головного управління ДПС у Сумській області, затверджений загальними зборами державних службовців Головного управління ДПС у Сумській області 06 грудня 2019 року, зі змінами, затвердженими загальними зборами державних службовців Головного управління ДПС у Сумській області 24 червня 2020 року (далі - Правила) передбачено, що вихід державного службовця за межі адміністративної будівлі ГУ ДПС у Сумській області у робочий час зі службових питань відбувається з відома його безпосереднього керівника. В підрозділах ГУ ДПС в області ведуться журнали реєстрації місцевих відряджень. Пунктом 1 розділу IV Правил встановлено, що державний службовець повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом протягом 3 робочих годин з часу відсутності на роботі. З огляду на наведену норму пункту 1 розділу IV Правил, навіть за умови повідомлення позивачем безпосереднього керівника через секретаря (іншим доступним способом) буде вважатися належним повідомленням, та не дає підстав в цьому випадку стверджувати про порушення ОСОБА_1 . Правил, оскільки формулювання «або іншим доступним способом» не встановлює імперативного обов`язку державного службовця щодо саме особистого повідомлення безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі зі службових питань. Разом з цим, дисциплінарною комісією не перевірялися та не досліджувалися такі обставини, які підтвердили свідки в судовому засіданні, а саме, що позивачем повідомлено безпосереднього керівника за їх участю про його перебування поза межами адміністративної будівлі ГУ ДПС у Сумській області. Таким чином твердження відповідача про неповідомлення позивачем причин відсутності на роботі 24.01.2020 у вищевказаний час слід вважати недоведеним та таким, що не підтверджується матеріалами справи. Слід відмітити, що судом апеляційної інстанції також встановлено, що дисциплінарною комісією не враховались інші обставини, що мають значення щодо можливого дисциплінарного проступку позивача: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Отже, під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем. Щодо дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції з протоколу засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління ДПС у Сумській області від 13.02.2020 встановлено, що пунктом 5 рекомендовано в.о. начальника Головного управління ДПС у Сумській області Юрію Мельнику відповідно до п. 4.2 Положення про управління правового забезпечення, затвердженого наказом Головного управління ДПС у Сумській області від 20.12.2019 № 718, рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності погодити з Департаментом правового забезпечення ДПС України. Згідно з п. 4.2 Положення про управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області, затвердженого наказом ГУ ДПС у Сумській області від 20.12.2019 №718 передбачено, що на посаду начальника управління призначається особа з вищою юридичною освітою і досвідом роботи на керівних посадах в органах державної податкової служби не менше 2-х років, яка знає чинне законодавство та інші нормативні акти з питань, що входять до компетенції управління. Призначення, встановлення випробувального терміну та притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника управління здійснюється за погодженням з Департаментом правової роботи забезпечення ДПС України. Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про Державну службу» встановлено, що Державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення). В силу вищенаведеного, Положення про структурні підрозділи державних органів, яким в межах спірних правовідносин є Положення, затверджене наказом ГУ ДПС у Сумській області від 20.12.2019 №718, є частиною законодавства та підлягає обов`язковому для застосування, оскільки регламентує правові принципи та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, та порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Слід зауважити, що вказане Положення, затверджене наказом ГУ ДПС у Сумській області від 20.12.2019 №718, є чинним, не зміненим та не оскарженим. Доказів протилежного до суду не надано. Колегією суддів встановлено, що на виконання зазначеного у пункті 4.2 вищевказаного Положення погодження в.о. начальника ГУ ДПС у Сумській області не отримано. Посилання відповідача на те, що відповідно до статті 68 Закону України «Про державну службу» та пункту 36 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Постановою КМУ № 1039 від 04 грудня 2019 особа до дисциплінарної відповідальності притягається безпосереднім керівником не спростовує обов`язку дотримання процедури погодження з Департаментом правового забезпечення ДПС України. Отже, вказані норми не звільняють від обов`язку погодити рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з ДПС України, а тому колегія суддів вважає вказані вище твердження необґрунтованими. Слід також відмітити, що про обов`язок погодити із Департаментом правового забезпечення ДПС України рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності свідчить і лист від 14.02.2020 №689/8/18-28-14-10, який відповідачем було оформлено до Управління правового забезпечення ДПС України із направленням матеріалів дисциплінарної справи №1-дс від 29.01.2020. Проте, доказів направлення вказаного листа на адресу Департаменту правового забезпечення ДПС України та отримання на день винесення спірного наказу відповідного погодження, як це передбачено п. 4.2 Положення про управління правового забезпечення, відповідачем не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом під час перебування ним на амбулаторному лікуванні, а саме 25.02.2020, що підтверджується листком непрацездатності серії АКА № 803682, відповідно до якого з 25.02.2020 по 05.03.2020 позивач перебував на амбулаторному лікуванні, зазначено, що стати до роботи 06.03.2020. Посилання відповідача на отримання оригіналу лікарняного в день звільнення 09.04.2020 не спростовує факту знаходження позивача в день винесення спірного наказу на лікарняному. Посилання відповідача на табель обліку робочого часу, в якому зазначено про те, що 25.02.2020 є робочим днем, судом не може бути визнано беззаперечним доказом того, що 25.02.2020 був робочим днем ОСОБА_6 , оскільки вказана обставина не спростовує можливості оформлення листка непрацездатності у тому числі і 25.02.2020. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна інформація про електронний запис, з якої вбачається, що позивач 25.02.2020 з 08-24 до 08-36 перебував у сімейного лікаря. Крім того, згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих суду першої інстанції, позивач не заперечував факт перебування на робочому місці, зазначав про те, що явка на робоче місце була зумовлена дооформленням та передачею справ у зв`язку із його тимчасовою непрацездатністю. Перебування позивача в подальшому на лікуванні підтверджується табелем обліку робочого часу, відповідно до якого вбачається, що з 27.02.2020 позивач перебував на лікарняному, а тому твердження відповідача про те, що йому взагалі не було відомо до 09.04.2020 про перебування позивача на лікарняному в термін, зазначений у листку непрацездатності серія АКА №803682, спростовується матеріалами справи, зокрема документами, наданими відповідачем. Статтею 74 Закону України Про державну службу передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення. Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що знаходження позивача на лікарняному, а також порушення порядку процедури притягнення до відповідальності позивача, є підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним та, як наслідок, скасування дисциплінарного стягнення (зауваження), накладеного оскаржуваним наказом відповідача. Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи, що відповідач не спростував наведені позивачем твердження щодо порушення його прав під час накладення дисциплінарного стягнення, та діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 889-VIII, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про скасовання наказу ГУ ДПС в Сумській області №9 - дс від 25.02.2020 Про оголошення зауваження. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, врахувавши вищезазначені норми матеріального права та процесуального права, зокрема, щодо оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 по справі № 480/1804/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 24.05.2021 року