Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10989/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 р.Справа № 520/10989/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 23.11.20 року по справі № 520/10989/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" звернулося до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 172297 від 18.02.2020р., винесену відносно ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" про застосування штрафу у розмірі 17000 грн.; визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області щодо нарахування ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" суми за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 426,00 євро, згідно Розрахунку № 174869 від 28.12.2019р., складеного стосовно транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки Trailor д/н НОМЕР_2 під час рейдової перевірки 28.12.2019р. на 86 км а/д М-06 "Київ-Чоп" та Розрахунку № 174869 від 23.04.2020, складеного 23.04.2020р. стосовно транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки Trailor д/н НОМЕР_2 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, не повно з`ясовані та недосліджені усі фактичні обставини справи , не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, суд підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим. Просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення суду першої інстанції від 16.11.2020р. , ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу , в якому просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення суду першої інстанції залишити без змін , посилаючись на обставини , викладені у відзиві. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, за допущене 28.12.2019 року ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" порушення п.22.5 Правил дорожнього руху та статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановою управління Укртрансбезпеки у Харківській області про застосування адміністративно - господарського штрафу № 172297від 18.02.2020 року на підставі абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано до позивача адміністративно - господарський штраф у сумі 17 000,00 грн. відповідно до абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вказану постанову разом із супровідним листом від 20.02.2020 року № 16392/37/24-20 направлено на адресу підприємства та 25.02.2020 отримано уповноваженим представником, що підтверджено відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення. Не погоджуючись із постановою управління Укртрансбезпеки у Харківській області про застосування адміністративно - господарського штрафу № 172297 від 18.02.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що оскаржувана постанова управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 172297 від 18.02.2020 про застосування до позивача штрафу винесена правомірно, з дотриманням передбаченої законодавством процедури. Щодо оскарження дій по складанню розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, то суд першої інстанції зазначив, що оскільки сам по собі розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача. Колегія суддів частково не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції , виходячи з наступного. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека). Відповідно до п. 1 Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. У відповідності до п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Харківській області. Отже, Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання. Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567). Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до п. 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю. Судом встановлено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 23.12.2019 по 30.12.2019 та направлення на перевірку від 23.12.2019 №004785, співробітниками управління Укртрансбезпеки у Житомирській області 28.12.2019 року проводилась рейдова перевірка на 86 км а/д М-06 "Київ - Чоп". Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Відповідно до пункту 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. №422 (далі - Порядок №422), зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху. Водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III). Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Згідно частини 1 та 4 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Згідно із статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Згідно пп.3-5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема: - здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422: - видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); - складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю. Відповідно до п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Згідно пп.3 п.2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Пунктом 6 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Відповідно до п.18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Для проведення рейдової перевірки співробітниками управління Укртрансбезпеки зупинений транспортний засіб марки DAF, модель FT XF 95.430, номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом - цистерною марки TRAILOR, модель SYY3CX, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .. Як встановлено судом та не заперечувалося представниками сторін, водій транспортного засобу надав до рейдової перевірки посадовим особам управління Укртрансбезпеки у Харківській області наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (тягача) марки DAF, модель FX 95.430, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричепу - цистерни) марки TRAILOR, модель SYY3CX, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_7 ; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 27/2 від 27.12.2019. Зі змісту наданих документів встановлено, що автомобільним перевізником є ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙ", яке надавало послуги з перевезення небезпечного вантажу з м. Коростень Житомирської області до м. Харкова. За результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу, посадовими особами управління Укртрансбезпеки виявлено, що загальна маса тягача разом з напівпричепом та вантажем становила 45.43 т при нормативно допустимій 40 т для даного типу транспортного засобу, про що складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033269 від 28.12.2019. Крім того, складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 033269 від 28.12.2019 року, за яким розрахунок до сплати за формулою: П=(Рзм+Рнв+Рг)*В*К складає 426.00 Євро. Колегія суддів зазначає, що відповідачем проведено документальний габаритно-ваговий контроль, який передбачає, що представники Укртрансбезпеки повинні із документів, наданих особою, що перевіряється, визначити вагу вантажу та транспортного засобу, який його перевозить, після чого шляхом додавання визначити їх загальну масу. Судовим розглядом встановлено, що із наданих водієм документів, а саме свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів можливо встановити вагу транспортних засобів. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року №802/518/17-а. Тобто, ТТН не може бути єдиним та беззаперечним доказом підтвердження реальної маси відповідного транспортного засобу станом на час його зупинки. Суд першої інстанції, погоджуючись з позицією відповідача, дійшов помилкового висновку про те, що для визначення маси вантажу достатньо було врахувати інформацію з реєстраційних документів на транспортний засіб та товарно-транспортну накладну. Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що належним доказом того, що транспортний засіб належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції, а саме: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17.01.2019 року по справі №539/655/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегією суддів встановлено, що відповідачем не було проведено точного габаритно-вагового контролю, оскільки довідка № 048560 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.12.2019 року не містить результатів вагового контролю навантаження на осі транспортного засобу, а також відсутній чек (квитанція, талон, тощо) зважування. Таким чином, оскільки відповідачем не проведено зважування транспортного засобу та вантажу, висновки відповідача про те, що позивачем перевищено нормативно допустиму масу транспортного засобу разом з вантажем, є необґрунтованими. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків про перевищення позивачем встановлених для транспортних засобів нормативних вагових параметрів, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню. Наведене не враховано судом першої інстанції при вирішенні позовної вимоги про скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 172297 від 18.02.2020р. про застосування штрафу у розмірі 17000 грн. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 172297 від 18.02.2020р. про застосування штрафу у розмірі 17000 грн. прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в цій частині . При цьому , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області щодо нарахування ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" суми за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 426,00 євро, згідно Розрахунку № 174869 від 28.12.2019р., складеного стосовно транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки Trailor д/н НОМЕР_2 під час рейдової перевірки 28.12.2019р. на 86 км а/д М-06 "Київ-Чоп" та Розрахунку № 174869 від 23.04.2020, складеного 23.04.2020р. стосовно транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки Trailor д/н НОМЕР_2 , виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України). Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Дії по проведенню перевірки, висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Порушення, допущені суб`єктом владних повноважень при призначенні та/або проведенні перевірки, а так само твердження акта, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта, дії. Тобто, саме захист прав від порушень з боку суб`єктів владних повноважень має першочергове значення в адміністративному судочинстві. На користь викладеного свідчить також і стаття 5 КАС України, частиною першою якої передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Застосування конкретного способу захисту права, залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Тобто, вимога про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (причина порушення прав) може бути заявлена лише одночасно з вимогою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій або зобов`язати вчинити певні дії (захист порушених прав). Натомість, у цій справі таких вимог, направлених на захист прав позивача, заявлено не було. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 160/3053/19. Сам по собі розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача. Повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку , що дії відповідача по складанню розрахунку не порушують прав позивача у сфері публічно-правових відносин. Належним способом захисту порушеного права в даному випадку є саме оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 172297 від 18.02.2020р . Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.07.2019р. по справі № 803/1540/16, оскільки правовідносини у даних справах не є аналогічними тим, що розглядались у справі Верховним Судом України. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Отже, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року по справі № 520/10989/2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 172297 від 18.02.2020р. про застосування штрафу у розмірі 17000 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 172297 від 18.02.2020р. про застосування штрафу у розмірі 17000 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 по справі № 520/10989/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 24.05.2021 року