Постанова 4818 № 619/106/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 24 травня 2021 року м. Харків справа № 619/106/19 провадження № 22ц/818/2261/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., імена (найменування) сторін: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року в складі судді Остропілець Є.Р., у с т а н о в и в: В січні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Гребенюка Олександра Сергійовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Зазначав, що за умовами вказаного кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 139 670,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 19 вересня 2018 року виникла заборгованість, яка склала суму в загальному розмірі 164 752,00 грн (заборгованість за тілом кредиту - 126 576,80 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 38 175,20 грн), із яких позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за тілом кредиту в розмірі 126 576,80 грн. Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08 травня 2019 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2012 року б/н в розмірі 126 576,80 грн та 1 898,65 грн судового збору. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року заява ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 задоволена, заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 травня 2019 року скасовано, справа призначена до розгляду за правилами позовного провадження. 23 жовтня 2020 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку відповідачем не підписані, а анкета-заява не містить відомостей про укладення з відповідачем кредитного договору у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та на умовах, на які позивач посилається в обгрунтування позовних вимог. Зазначає, що позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 звернувся до банку з анкетою-заявою картка 04 вересня 2012 року, а позов пред`явлено 10 грудня 2018 року. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Залишаючи позов АТ «КБ «ПриватБанк» без задоволення, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 27 січня 2021 року Крилова Олена Леонідівна - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки банк надав відповідачу кредит, а відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в банку, його не повернув. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на правову позицію, яка міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки в матеріалах справи відсутні обгрунтовані заперечення відповідача та відповідні докази проти вимог позивача. 24 лютого 2021 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 04 вересня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 139 670,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 19 вересня 2018 року виникла заборгованість, яка склала суму в загальному розмірі 164 752,00 грн (заборгованість за тілом кредиту - 126 576,80 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 38 175,20 грн), із яких позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за тілом кредиту в розмірі 126 576,80 грн. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 126 576,80 грн за кредитним договором від 04 вересня 2012 року б/н. Судом встановлено, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 126 576,80 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Термін дії картки № НОМЕР_1 - квітень 2016 року. Картка декілька разів перевипускалась. Строк дії останньої картки - № НОМЕР_2 - квітень 2019 року. Позов пред`явлено 10 січня 2019 року. Початковий кредитний ліміт в подальшому змінювався (його було збільшено та зменшено), що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 . Остання зміна кредитного ліміту відбулася 09 травня 2018 року, згідно з якою кредитний ліміт збільшено до 139 670,00 грн. ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, що підтверджується випискою банку станом на 17 серпня 2020 року. Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в сумі 126 576,80 грн АТ КБ «ПриватБанк» добровільно не повернуті, тому підлягають стягненню з відповідача на користь банку. Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 127/6915/19 (провадження № 61-20085св19). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про стягнення ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2012 року б/н за тілом кредиту в розмірі 126 576,80 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються - за подачу позовної заяви в розмірі 1 898,65 грн; за подачу апеляційної скарги - в розмірі 2 881,50 грн (а. с. 1, 44). Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 4 780,15 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1Д, рах. № НОМЕР_4 ,МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2012 року б/н в розмірі 126 576,80 грн (сто двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят шість грн 80 коп.) та 4 780,15 грн (чотири тисячі сімсот вісімдесят грн 15 коп.) судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 24 травня 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді Н.П.Пилипчук О.Ю.Тичкова