Постанова 4876 № 908/2927/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.05.2021 року м. Дніпро Справа № 908/2927/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 року (суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя про стягнення коштів у розмірі 51 185,21 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення боргу у розмірі 51 185,21 грн. за договором про постачання електричної енергії № 8119 від 01.12.2004 року, з яких: пеня у розмірі 46 088,08 грн., 3% річних у розмірі 5097,13 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме несвоєчасне здійснення оплати за отриманні послуги з розподілу електричної енергії за рахунками, які вручалися відповідачу у встановлений договором строк. В обґрунтування позову посилався на статті 11, 15, 16, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 174, 175, 193 Господарського кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року. Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що у повному обсязі виконав зобов`язання за договором, основний борг перед позивачем відсутній, що не оспорюється позивачем. Відповідач зазначає, що стягнення пені у розмірі 46 088,08 грн. та 3% річних у розмірі 5097,13 грн. у даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси інших споживачів - бюджетних установ, організацій та населення міста Запоріжжя, що може призвести до збільшення заборгованості відповідача та до дестабілізації роботи підприємства в опалювальний період 2020 2021 роки. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних 5097,13 грн. в повному обсязі та зменшити суму пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 99,9%.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 року позов задоволено повністю, стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж пеню у розмірі 46 088,08 грн., 3% річних у розмірі 5097,13 грн., судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що згідно з пунктом 8.5 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього договору, у разі якщо главою 5 цього договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати. Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 90 %, суд першої інстанції зазначив, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об`єктивних обставин, що виключали б можливість виконавця належним чином виконати свої зобов`язання за договором. Крім того, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Концерн Міські теплові мережі звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що Господарським судом Запорізької області не були з`ясовані обставини, які мають істотне значення для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення неправомірних дій з боку відповідача. Відповідач у повному обсязі виконав та по теперішній час виконує зобов`язання за Договором, основний борг перед Позивачем відсутній, шо не оспорюється Позивачем. Відповідач добросовісно вживав і вживає всіх можливих заходів для виконання свого зобов`язання за Договором. Наслідком наявності значних обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості у підприємств паливно-енергетичного комплексу, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, стала нестабільність поточної роботи підприємств, яка пов`язана з численними зверненнями стягнень за старими борговими зобов`язаннями на поточні рахунки підприємств, ініціюванням окремими кредиторами справ про банкрутство та позовів до судів, що призводить до неможливості планування фінансової діяльності підприємств навіть на короткострокову перспективу. По теперішній час Відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності в сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність в цій сфері. Відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, у зв`язку з чим вина Концерну «МТМ» у простроченні платежів за Договором відсутня, тому і відсутній склад правопорушення, що згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України позбавляє Позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені умовами договору та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. В діях Відповідача відсутня вина, як необхідна умова для покладення на нього відповідальності за порушення зобов`язання. Виходячи із загальних засад цивільного та господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, скаржник просив врахувати відсутність основного боргу у Відповідача перед Позивачем, незначний період прострочення, відсутність вини Відповідача, тяжке фінансове становище Відповідача, значний розмірзагальної заборгованості споживачів перед Відповідачем, розмір поточних зобов`язань Відповідача, вжиття всіх можливих заходів, передбачених чинним законодавством, для виконання свого зобов`язання за Договором.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Від Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме несвоєчасно здійснив оплату за отриманні послуги з розподілу електричної енергії, за рахунками, які вручалися йому Позивачем у встановлений договором строк (докази несвоєчасної оплати додані). Позивач посилається на те, що Господарський суд Запорізької області при винесенні рішення зробив обґрунтований висновок, що надані Концерном «МТМ» документи для зменшення пені не свідчать про відсутність вини концерну у виникненні боргу і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за договором постачання електричної енергії № 8119 від 01.12.2004 року.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2021 року апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 року у справі № 908/2927/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 153 грн. 00 коп. Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Після усунення недоліків апеяційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Концерну Міські теплові мережі на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 року у справі № 908/2927/20, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Від скаржника на адресу суду надійшло клопотання про те, що для Концерну Міські теплові мережі вирішення даної справи має суттєве значення, тому для надання суду пояснень та доказів по справі, з метою повного та всебічного розгляду справи, є необхідність розглядати справу з повідомленням (викликом) учасників справи. 18.03.2021 року ухвалою Центрального апеляційного господарського суду в задоволенні цього клопотання скаржника було відмовлено.

7. Встановлення судом обставин справи 01.12.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (позивач) та Концерном «Міські теплові мережі» (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 8119 (далі договір). Згідно з розділом 1 договору «Предмет Договору», позивач постачає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок Відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно розділу 2 договору під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) та технічними умовами. Згідно з пунктом 9.7 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін. Відповідно до положень пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01.01.2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У зв`язку з чим, згідно з пунктом 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 зі споживачами електричної енергії укладались договори до 01.12.2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергію, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання. Відповідно до пункту 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу е/енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу е/енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання е/енергії. 01.01.2019 року відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (договір про розподіл), який розмішено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі. Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 01.12.2004 року за № 8119 щодо індивідуальних характеристик об`єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо згідно пункту 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №

312. ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператор системи розподілу, яке отримало ліцензію з розподілу електричної енергії на підставі Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року № 1415, є правонаступником постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, який має право вимагати від відповідача виконання його зобов`язання щодо оплати заборгованості за спожиту активну електричну енергію, а також стягнення штрафних санкцій. Згідно з пунктом 6.2 договору про розподіл, споживач зобов`язується:

1. Виконувати умови цього Договору, в тому числі, своєчасно проводити розрахунки відповідно до умов договору.

2. Забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів.

3. Невідкладно повідомляти Оператора системи про недоліки в роботі вузла вимірювання.

4. Узгоджувати з Оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.

5. Забезпечувати доступ представникам Оператора системи, які пред`явили свої службові посвідчення, до свого об`єкта для обстеження вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки.

8. У разі здійснення оплати за послугу з розподілу (передачу) безпосередньо оператору системи здійснювати таку оплату у терміни передбачені Додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

10. У термін до 1 листопада надавати Оператору системи відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним розподілом за формою наведеною у Додатку № 12 «Обсяги споживання електричної енергії». Обсяги очікуваного споживання мають об`єктивно відображати прогнозоване споживання електроенергії Споживачем або бути максимально наближеними до фактичних обсягів споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодам минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року. Відповідно до пункту 2.3 договору про розподіл, споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії передбачено, що Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком «Порядок розрахунків». Згідно з пунктом 1.1 Додатку № 4 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії передбачено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи, вказаний в пункті 13 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок Оператора системи. Пунктом 1.7 додатку № 4 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вказано, що за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача. У відповідності до пункту 1.9 додатку № 4 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи. Датою отримання рахунка, вважається: - у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача -дата отримання цього рахунка Споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі Оператора; - у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його Споживачу. Рахунки на оплату за послуги з розподілу електричної енергії вручалися Оператором системи уповноваженому представнику Споживача під розпис у журналі видачі рахунків -дата отримання рахунків Споживачем, зазначена ним у журналі видачі рахунків. Споживачем несвоєчасно здійснено оплату за отриманні послуги з розподілу електричної енергії за рахунками, що стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 46 088,08 грн та 3% річних у розмірі 5097,13 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є: договори та інші правочини. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічні приписи містять в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України. Нормами статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За порушення виконання відповідачем зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 11.12.2019 року по 29.01.2020 рік в сумі 46 088,08 грн. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Приписами статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкції повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Згідно з пунктом 8.5 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього договору, у разі якщо главою 5 цього договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи. Споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, щодо наявності підстав для стягнення пені в розмірі 46 088,08 грн.. Щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 90 %, то згідно із частиною 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки, це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18). Відповідач зазначає, що він у повному обсязі виконав та по теперішній час виконує зобов`язання за договором, основний борг перед позивачем відсутній, що не оспорюється позивачем. Відповідач добросовісно вживав і вживає всіх можливих заходів для виконання свого зобов`язання за договором. Концерн «Міські теплові мережі» є комунальним підприємством, що здійснює свою господарську діяльність у сфері централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води споживачам усіх категорій міста Запоріжжя. Відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і електроенергія, і природний газ, і теплова енергія (пара, гаряча вода та пов`язана продукція) споживається відповідачем не для власних потреб, а для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів. Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об`єктивних обставин, що виключали б можливість виконавця належним чином виконати свої зобов`язання за договором. Крім того, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням. У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5097,13 грн. за загальний період з 11.12.2019 року по 29.01.2020 рік. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Період та розмір заявлених до стягнення 3% річних визначені позивачем правильно, а тому вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 5097,13 грн. підлягають задоволенню. За приписами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Позивачем доведено порушення його прав та обов`язків з боку відповідача, в той же час відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами такого порушення. Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За вказаних обставин і наведених норм чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 року залишити без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України. Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази. На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на приписи статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишається без змін.

10. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 року у справі № 908/2927/20 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених частиною 2 пунктом 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус