Постанова 4870 № 907/836/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" травня 2021 р. Справа №907/836/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желік М.Б. Орищин Г.В. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Етнапелл, м. Ужгород б/н від 09.03.2021 (вх. ЗАГС №01-05/899/21 від 15.03.2021) на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 10.02.2021(суддя Андрейчук Л.В., повний текст складено 10.02.2021 у справі № 907/836/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київська торгівельно-інвестиційна компанія, с. Зірне, Рівненська область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Етнапелл, м. Ужгород про стягнення 201 945,03 грн Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 у справі №907/836/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Етнапелл» на користь ТОВ «Київська торгівельно-інвестиційна компанія» 194 375,08 грн, в т. ч. 186 823,98 грн основного боргу за поставлений товар, 12,43 грн пені, 4 669,25 грн інфляційних втрат та 2 869,42 грн трьох відсотків річних, а також 2 915,63 грн на відшкодування судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу є такими, що підлягають до задоволення. Також, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки та визнав такими, що підлягають до задоволення інфляційні втрати 4 669,25 грн, 2869,42 грн трьох відсотків річних та 12,43 грн пені. Короткий зміст вимог апеляційної скари. ТОВ «Етнапелл» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 у справі №907/836/20 в частині стягнення з скаржника на користь позивача 194 375,08 грн, в т. ч. 186 823,98 грн основного боргу за поставлений товар, 12,43 грн пені, 4 669,25 грн інфляційних втрат та 2 869,42 грн трьох відсотків річних, а також 2 915,63 грн на відшкодування судового збору, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що з предмету договору укладеного між позивачем та відповідачем вбачається, що постачальник зобов`язаний виконати роботу належним чином. Скаржник вважає, що позивач, яв виконавець за договором, порушив взяті на себе зобов`язання і відмовідно вимога позивача про стягнення з відповідача є неправомірною. В обгрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на вимоги ст.ст. 610, 612 ЦК України та ст.ст.193, 199, 216-218, 230 ГПК України Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що скаржником не наведено обгурнтованих підстав, які б спростовували факт існування заборгованості перед позивачем.Також, позивачем заявлено про понесення витрат за надання правничої допомоги в зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 3 000,00грн, докази чого будуть надані. Процесуальні дії суду у справі. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 у справі №907/836/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників спрви за навяними у справі матеріалами. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Між ТОВ «Київська торгівельно - інвестиційна компанія» (продавець) та ТОВ «Етнапелл» (покупець) укладено договір поставки №3 від 21.01.2019, за умовами якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупцю, а покупець - прийняти паливні гранули (пелети) (надалі іменується «товар») та оплатити, відповідно до кількості та ваги, що вказується в накладних на кожну партію. Ціна за одиницю «товару» визначається на кожну партію окремо, згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору. Пунктом 2.2 договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, покупець зобов`язаний прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 30 банківських днів після отримання товару. Оплата товару здійснюється покупцем за визначеною у порядку п. 1.1 цього договору ціною та у визначений п. 2.2 цього договору строк шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству (п. 3.1 договору). Відповідно до п. 4.7 договору, за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу. Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач на підставі видаткових накладних (а.с.32-41) на загальну суму 1 642 883,40грн, що підтверджується підписом уповноваженої особи у відповідній графі про отримання та відтиском його печатки. Також, між ТОВ «Київська торгівельно - інвестиційна компанія» (продавець) та ТОВ «Етнапелл» (покупець) укладено договір поставки №4від 14.02.2020, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти паливні гранули (пелети) (надалі іменується «товар») та оплатити, відповідно до кількості та ваги, що вказується в накладних на кожну партію. Ціна за одиницю «товару» визначається на кожну партію окремо, згідно з видатковими накладними, які є невід`ємною частиною договору. Пунктом 2.2. Договору визначено, що Покупець зобов`язаний прийняти Товар та зробити згідно з встановленим рахунком попередню оплату в розмірі 100%. Оплата товару здійснюється покупцем за визначеною у порядку п. 1.1. цього договору ціною та у визначений п. 2.2. цього договору строк шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству (п. 3.1 договору). Відповідно до пунктів 4.7 зазначених договорів за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу. На виконання умов вказаного договору позивач поставив товар на підставі видаткових накладних (а.с.44-47) на загальну суму 524 698,02грн. Як зазначає позивач, отриманий товар відповідач оплатив частково, внаслідок чого його борг перед позивачем складає 186 823,98 грн. Матеріали справи містять гарантійний лист № 4 від 30.01.2020, який відповідач зобов`язувався до 03.07.2020 погасити наявний грошовий борг за договором поставки № 3 від 21.01.2019 (а.с.67). Вказана сума боргу підтверджується у Актах звіряння взаємних розрахунків за період січень 2018 березень 2020 та січень 2018 - листопад 2020, підписаних сторонами (а.с.69-70). Відповідно до пункту 4.7 договорів сторони узгодили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,01% від вартості товару за кожний день прострочення. З огляду на вказаний пункт, позивачем за період з 21.12.2019 до 08.12.2020 нараховано відповідачу пеню на загальну суму 5 736,70грн, з врахуванням часткових проплат, 4 669,25 грн втрат від інфляції та 4 715,10 грн 3% річних. Вищенаведені обставини, а саме нездійснення відповідачем вартості товару за договорами, призвели до звернення позивачем, який набув право вимоги виконання зобов`язань за такими договорами, з позовом, в якому просить суд стягнути на його користь основний боргу в сумі 186 823,98 грн, пеню на загальну суму 5 736,70грн, з врахуванням часткових проплат, 4 669,25 грн втрат від інфляції та 4 715,10 грн 3% річних. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладених договорів. Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частинами 1, 2 та 3 статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Згідно з положеннями частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). За приписами положень ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару позивачем належним чином, відповідно до видаткових накладних, а також визнання відповідачем боргу підтверджується актами звірки взаєморозрахунків. В матеріалах справи відсутні та не надані такі в суд першої та апеляційної інстанції належні докази у підтведження відсутності боргу у відповідача перед позивачем або існування будь-яких інших обставин у справі. Отже враховуючи вищенведені обставини позовні вимоги щодо стягнення заявленої суми основного боргу в сумі 186 823,98грн підлягають задоволенню. Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних, 3 % річних та пені судова колегія зазначає таке. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем здійснено нарахування відповідачеві 4 669,25 грн втрат від інфляції та 4 715,10 грн 3% річних. Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, судова колегія зазначає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 4 669,25 грн та 2 869,42 грн трьох відсотків річних, в решті вимог щодо стягнення трьох відсотків річних належить відмовити. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України). Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Приписами ч. 1-2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18. Відповідно до пункту 4.7 договорів сторони узгодили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,01% від вартості товару за кожний день прострочення. Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Здійснивши перерахунок пені, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що заявлена до стягнення сума позивачем вирахувана не по кожному протермінованому платежу з обмеженням шістьома місяцями такого нарахування, а на суму валового збільшення боргу відповідача за останній рік. За таких обставин, заявлена до стягнення з відповідача пеня підлягає задоволенню в частині 12,43 грн в решті ж нарахувань позивачу слід відмовити. Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 у справі №907/836/20 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає. Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ : 1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 у справі №907/836/20залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Етнапелл, м. Ужгород б/н від 09.03.2021 (вх. ЗАГС №01-05/899/21 від 15.03.2021) без задоволення. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.05.2021. Головуючий суддя Галушко Н.А. суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В.