Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/413/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" травня 2021 р. Справа №909/413/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді О.В. Зварич суддів В.М. Гриців О.І. Матущак, секретар судового засідання М.С. Кіра, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 49/09-19-20-01 від 28.01.2021 року (вх. № 01-05/510/21 від 04.02.2021 року) на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2020 року (суддя О.В. Малєєва; повний текст рішення складено 20.11.2020 року) у справі № 909/413/20 за позовом: Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (надалі АТ Райффайзен Банк Аваль) до відповідача: Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до співвідповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-77 (надалі ТзОВ БМУ-77) про стягнення помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 111835,00 грн, за участю: від позивача: Кунинець Н.Й. адвокат (довіреність № 197/18 від 23.06.2018 року); від відповідача (в режимі відеоконференції): Лаврук В.В. (самопредставництво юридичної особи); від співвідповідача (в режимі відеоконференції): Гамуляк О.М. (самопредставництво юридичної особи); від третьої особи: не з`явився, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції 20.05.2020 року АТ Райффайзен Банк Аваль звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з Державного бюджету України 111835,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів. Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.09.2018 року при виконанні платіжних доручень ТзОВ БМУ-77 за №№ 809, 810, 811 від 21.09.2018 року на загальну суму 111835,00 грн. стався технічній збій та здійснено подвійне зарахування до Державного бюджету України вказаних коштів. Внаслідок цього кошти в сумі 111835,00 грн були списані з кореспондентського рахунку Банку. Державна казначейська служба відмовила у поверненні помилково перерахованих коштів з огляду на те, що відповідно до чинного законодавства таке повернення здійснюється на підставі заяви платника податків. Проте, ТзОВ БМУ-77 відмовилось звертатись з відповідною заявою, оскільки помилкові перекази не ініціювало і відповідні суми списані з його рахунку лише один раз. Відмічає, що з метою захисту своїх прав звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на грошові кошти в сумі 111835,00 грн та зобов`язання контролюючого органу підготувати та подати відповідні висновки. Проте, у справі № 909/319/19 в задоволенні позову відмовлено з огляду на обрання неефективного способу захисту порушеного права. Водночас, при розгляді справи №909/319/19 суди зауважили, що ефективним способом захисту прав у спірних правовідносинах буде стягнення грошових коштів з Державного бюджету України на підставі ст. 1212 ЦК України. З підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2020 року, 23.09.2020 року залучено до участі у справі № 909/413/20 в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ БМУ-77. Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнає. Вказує, що його відмова позивачу в поверненні помилково сплачених коштів не суперечить нормам законодавства і здійснена в межах повноважень, наданих податковому органу чинним законодавством. Співвідповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив. Вважає, що спірні правовідносини існують між позивачем та ТзОВ БМУ-77 щодо обслуговування банком клієнта на підставі укладених договорів з обслуговування. Особою, яка винна у технічному збої, є позивач, працівники якого не забезпечили належну роботу обладнання. Тому втрата зазначених коштів фактично є збитками Банку, які не можуть бути відшкодовані за рахунок Державного бюджету України. Третя особа ТзОВ БМУ-77 в письмових поясненнях по справі № 909/413/20 підтверджує обставини, наведені позивачем. Вказує, що з його рахунку списано належним чином один раз кошти згідно спірних платіжних доручень. Товариство дізналося від позивача, що в результаті технічного збою такі суми коштів в якості повторних платежів списані з рахунку Банка. Не погоджується з позицією відповідачів про те, що Банк повинен вирішувати з ТзОВ БМУ-77 питання щодо повернення коштів. Вказує, що помилково перераховані кошти є власністю Банку та не знаходились на рахунку Товариства. Ці кошти надійшли на рахунки УДКСУ в м. Івано-Франківську та ДПІ в м.Івано-Франківську, а не на його рахунки. Зазначення платником ТзОВ БМУ-77 є помилкою, так як насправді платником щодо спірних коштів був Банк і Товариство не ініціювало здійснення такого платежу. Вважає, що повернення цих коштів Товариством обумовить невідповідність між наявними на рахунку Товариства коштами та сплаченими податками. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2020 року у справі №909/413/20 (суддя О.В. Малєєва) задоволено позов АТ «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 111835,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів та 2102,00 грн. сплаченого судового збору. В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що в даному випадку виникло зобов`язання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України безпідставно отриманих коштів в силу положень ст. 1212 ЦК України. Той факт, що спірні кошти враховані як сплата відповідних податків і зборів ТзОВ БМУ-77, не змінює їх правову природу, оскільки власником цих коштів був позивач і вони безпідставно зараховані в Державний бюджет України. Відсутність підзаконного акту чи можливість неоднозначного тлумачення існуючих підзаконних актів, які конкретизують порядок дій органів при вирішенні питання про повернення помилково сплачених до бюджету коштів, не звільняє їх від виконання обов`язків, прямо передбачених законом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2020 року у справі №909/413/20. Скаржник не погоджується з оскарженим рішенням суду та вважає його необґрунтованим. Звертає увагу на те, що він не наділений функціями та повноваженнями щодо стягнення (повернення) з Державного бюджету України на користь позивача помилково перерахованих грошових коштів в сумі 111835,00 грн. Покликається на те, що відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року, єдиним органом, який може стягнути (повернути) з Державного бюджету України на користь позивача спірні кошти є виключно Державна казначейська служба України, в даному випадку Управління ДКСУ в Івано-Франківській області, так як таке значиться отримувачем помилково перерахованих коштів. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2020 року у справі №909/413/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Покликається на наявність всіх підстав скористатись ст. 1212 ЦК України щодо стягнення з Державного бюджету України помилково перерахованих Банком власних коштів на загальну суму 111835,00 грн., які без будь-якої достатньої правової підстави досі не повернуті Банку. Зазначає, що належними відповідачами у цій справі є ГУ ДПС в Івано-Франківській області, як контролюючий орган в частині адміністрування податків і зборів та ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, яке за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2020 року у справі №909/413/20, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області без задоволення. Співвідповідач у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на те, що у спірних платіжних документах платником зазначено ТзОВ «БМУ-77», а не АТ «Райффайзен Банк Аваль». Вважає, що дані правовідносини виникли між позивачем та ТзОВ «БМУ-77» щодо помилково перерахованих Банком платежів. Одночасно зазначає, що обслуговування банком клієнта здійснюється на підставі укладеного між ними договору з обслуговування. Обставини доказування факту технічного збою та подвійного зарахування коштів зі сплати податків станом на вересень 2018 року є обов`язком зазначених сторін. Покладення обов`язку банку за технічний збій в його мережі, і списання коштів з кореспондентського рахунку банку та відшкодування зазначених коштів, що фактично є збитками банку, за рахунок Державного бюджету України не передбачено жодними нормативними актами. Даний факт не був досліджений судом першої інстанції, що призвело до прийняття рішення суду з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2020 року у справі №909/413/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові до Державного бюджету України. Третя особа не надавала письмового відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представники відповідачів підтримали доводи, наведені у апеляційній скарзі. Представник позивача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення. Третя особа не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника. Про причини неявки не повідомила. Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901011292618 належним чином ознайомлена з датою, часом і місце розгляду справи. Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд прийшов до висновку, що в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника третьої особи. Обставини справи В позовній заяві зазначено, що 25.09.2018 року при виконанні АТ "Райффайзен Банк Аваль" платіжних доручень ТзОВ "БМУ-77": -№ 809 від 21.09.2018 року на безготівковий переказ коштів в сумі 4065,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Казначейській службі України, код банку 899998 з призначенням платежу "*;101; НОМЕР_2 ; військовий збір за вересень 2018р"; -№ 810 від 21.09.2018 року на безготівковий переказ коштів в сумі 59020,00 грн. на рахунок № НОМЕР_3 в ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, код банку 836014 з призначенням платежу 40348310;201; ЄСВ із зарплати за вересень 2018р 22%"; -№ 811 від 21.09.2018 року на безготівковий переказ коштів в сумі 48750,00 грн. на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в Казначейській службі України, код банку 899998 з призначенням платежу "*; 11010100; податок з доходів фіз. осіб із зарплати за вересень 2018р", в програмному забезпеченні Банку відбувся технічний збій. Внаслідок технічного збою, за вищевказаними платіжними дорученнями ТзОВ "БМУ- 77", Банк помилково двічі здійснив переказ коштів в сумі 4065,00 грн. на рахунок в Казначейській службі України МФО 899998, в сумі 59020,00 грн. на рахунок в Головному управлінні ДКСУ в Івано-Франківській області МФО 836014 та в сумі 48750,00 грн. на рахунок в Казначейській службі України МФО 899998, всього на загальну суму 111835,00 грн., перший раз за рахунок коштів ТзОВ "БМУ-77", шляхом списання з його поточного рахунку № НОМЕР_5 в АТ Райффайзен Банк Аваль, а другий раз за рахунок власних коштів Банку з кореспондентського рахунку № НОМЕР_6 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня Банку. Платежі, які відправлено з кореспондентського рахунку Банку № НОМЕР_6 за рахунок коштів Банку, були повністю ідентичними за своїми реквізитами платіжним дорученням №№809, 810, 811 від 21.09.2018 року, поданими ТзОВ "БМУ-77" (а.с.1-11, т.1). З реєстру неповернутих задвоєних переказів 25.09.2018 року вбачається, що згідно платіжних доручень №№809, 810, 811 АТ "Райффайзен банк Аваль" перерахувало від імені платника ТзОВ "БМУ-77" на рахунок отримувача УДКСУ в м.Івано-Франківську 48750,00 грн. та 4065,00 грн., на рахунок отримувача - ДПІ в м.Івано-Франківську 59020,00 грн., всього коштів в сумі 111835,00 грн. (а.с.16, т.1). В довідці за №170-1/105 від 11.02.2019 року АТ "Райффайзен банк Аваль" засвідчує, що 25.09.2018 року в програмно-технічному комплексі АРМ-СЕП, який використовується АТ "Райффайзен банк Аваль" для здійснення міжбанківських переказів коштів, як за дорученням клієнтів банку, так і за зобов`язаннями банків, через Систему електронних платежів Національного банку (СЕП НБУ), відбувся технічний збій. Внаслідок даного технічного збою при відправленні файлів з платежами клієнтів Банку через АРМ-СЕП до Системи електронних платежів Національного банку (СЕП НБУ) відбулося подвійне списання коштів з кореспондентського рахунку Банку № НОМЕР_6 в Національному Банку України за одними і тими ж платіжними дорученнями клієнтів Банку в кількості 4004 платежів (а.с.29, т.1). Наявною в матеріалах справи копією виписки по рахунку ТзОВ "БМУ-77" за 25.09.2018 року підтверджується рух коштів та перерахування з кореспондуючого рахунку Банку коштів в сумі 4065,00 грн. та 48750,00 грн. отримувачу Казначейство України, 59020,00 грн.- ГУДКСУ в Івано-Франківській області (а.с.30, т.1). 28.09.2018 року Банк звернувся до Державної казначейської служби України з листом №159-2/956, в якому просив повернути помилково перераховані кошти в сумі 111835,00 грн. по платежах ТзОВ "БМУ-77" (а.с.14-15, т.1). Державна казначейська служба України в листі №15-11/495-17753 від 30.10.2018 року відмовила Банку в поверненні коштів, посилаючись на спеціальний порядок повернення коштів з бюджету, згідно якого кошти, які помилково зараховані на рахунки, відкриті за балансовими рахунками 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету", 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевим бюджетами", підлягають поверненню при отриманні органами Казначейства відповідних документів від органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету у відповідності до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787. Кошти, які помилково зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком №3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування" відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року №6, підлягають поверненню на підставі заяви платника про таке повернення, яка подається до органу ДФС України за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення (а.с.10, т.1). Листом від 05.11.2018 року Головне управління ДФС у м.Києві на звернення ГУ ДКСУ у м.Києві щодо подвійного зарахування коштів АТ "Райффайзен банк Аваль" повідомило, що кошти сплачені платниками податків через АТ "Райффайзен банк Аваль" та відображені в інтегрованих картках платників. Повернення помилково зарахованих коштів згідно ст.43 Податкового кодексу України можливо лише за заявою платника податків (а.с.22, т.1). В листі № 110339/10/26-15-13-13-12 від 27.11.2018 року Головне управління ДФС у м.Києві повідомило АТ "Райффайзен банк Аваль", що відповідно до ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (а.с.22 на звороті - 23, т.1). 10.12.2018 року Банк звернувся до ТзОВ "БМУ-77" з повідомленням №170-1/1308 про помилковий переказ коштів, в якому просив подати до відповідних органів ДФС України заяви про повернення помилково сплачених коштів з метою подальшого їх повернення Банку (а.с.15, т.1). Позивач вказує, що ТзОВ "БМУ-77" в усному порядку повідомило про відмову у зверненні до органів ДФС з відповідною заявою, оскільки помилкові перекази ним не ініціювалися, кошти у відповідних сумах були списані з його рахунку лише один раз, а відтак відсутні підстави для звернення про їх повернення. 28.01.2019 року Банк звернувся до Івано-Франківської ДПІ Івано-Франківського управління ГУДФСУ в Івано-Франківській області з повідомленням №170-1/80 про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання. Просив протягом трьох днів з дати одержання повідомлення здійснити всі необхідні дії, спрямовані на повернення Банку як законному власнику помилково перераховані 25.09.2018 року на казначейські рахунки кошти в сумі 111835,00 грн. (а.с.18-19, т.1). Головне управління ДФС в Івано-Франківській області в листі від 01.03.2019 року повідомило АТ "Райффайзен банк Аваль" про відмову в поверненні коштів, оскільки відповідно до ст.43 Податкового кодексу України із заявою про повернення коштів має звертатися саме платник податків (а.с.24, т.1). Наведені вище обставини встановлені рішеннями судів у господарській справі №909/319/19 за позовом АТ "Райффайзен банк Аваль" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за участю третіх осіб: ТзОВ "БМУ-77", Державної казначейської служби України про визнання права власності на готівкові кошти в сумі 111835,00 грн. та зобов`язання відповідача вчинити дії - підготувати та подати відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" помилково перехованих коштів в сумі 111835 грн. (а.с.38-42, т.1). За результатами розгляду господарської справи № 909/319/19 відмовлено в задоволенні позову АТ "Райффайзен банк Аваль" з підстави обрання неефективного способу захисту порушеного права, який не призведе до повернення вказаних грошових коштів. Враховуючи те, що помилково перераховані грошові кошти в сумі 111835,00 грн. не було повернуто, АТ "Райффайзен банк Аваль" звернулось до суду з позовом про стягнення на свою користь вказаних грошових коштів з Державного бюджету України. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. Відповідно до преамбули Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року (далі Порядок № 787 від 03.09.2013 року в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №

375. Порядок № 787 від 03.09.2013 року визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) (пункт 2 Порядку № 787 від 03.09.2013 року). Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 від 03.09.2013 року повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146 від 15.12.2015 року у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Пунктом 4 Порядку № 1146 від 15.12.2015 року встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 1146 від 15.12.2015 року Повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштiв, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов`язання та пені (податкового боргу) з iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно вiд виду бюджету; 3) готiвкою за чеком у разi вiдсутностi у платника податкiв рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку; 6) для подальших розрахункiв як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з облiку коштiв забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банкiвський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою). Згідно з пунктами 7, 8 Порядку № 1146 від 15.12.2015 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових забовязань та пені (крім грошових забовязань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку. У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку; два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку; три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку. За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства. За платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за дев`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, для погодження вiдповiдному мiсцевому фiнансовому органу. Відповідний мiсцевий фiнансовий орган протягом двох робочих днiв погоджує отримані висновки шляхом засвідчення пiдписом керiвника мiсцевого фiнансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС. Відповідний орган, визначений відповідно до пункту 24-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у строк протягом двох робочих днiв погоджує отримані висновки шляхом засвідчення пiдписом керiвника відповідного органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС. Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня вiд дати отримання висновку, погодженого мiсцевим фiнансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до пункту 24-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, передає його згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства. У відповідності до пункту 9 Порядку № 1146 від 15.12.2015 року орган ДФС несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законом за несвоєчаснiсть передачi висновку органу Казначейства для виконання. Якщо висновок підготовлено на частину вказаної у заяві суми, то у день його направлення до органу Казначейства орган ДФС направляє платнику письмове повідомлення з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем. В силу пунктів 10, 11 Порядку № 1146 від 15.12.2015 року висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку. В ході розгляду апеляційної скарги суд встановив, що 25 вересня 2018 року ТзОВ «БМУ-77» було ініційовано переказ грошових коштів у сумі 111835,00 грн згідно з платіжними дорученням №№809, 810, 811 від 21.09.2018 року, при виконанні яких в програмному забезпечені позивача відбувся технічний збій, внаслідок чого за вищевказаними платіжними дорученнями третьої особи було помилково двічі здійснено переказ коштів в сумі 111835,00 грн, з яких 52815,00 грн. на рахунок в Казначейській службі України МФО 899998 та 59020,00 грн. на рахунок в Головному управлінні ДКСУ в Івано-Франківській області МФО 836014, перший раз за рахунок коштів ТзОВ "БМУ-77" за № НОМЕР_5 , другий раз - за рахунок власних коштів АТ "Райффайзен Банк Аваль" з кореспондентського рахунку Банку № НОМЕР_6 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями меморіальних ордерів від 25.09.2018 року та виписки по рахунку ТзОВ «БМУ-77» за 25.09.2018 року, з якої вбачається, що ТзОВ "БМУ-77" було перераховано лише один раз грошові кошти в сумі 111835,00 грн за платіжним дорученням №№809, 810, 811 від 21.09.2018 року. Вказані обставини також встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2019 року у справі №909/319/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 року. Обставини, встановлені судовим рішенням у справі №909/319/19, яке набрало законної сили, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи. При розгляді справи №909/319/19 судами було встановлено, що повернення податковим органом помилково перерахованих коштів може здійснюватися виключно за зверненням платника податку у порядку встановленому Порядками № 787 та № 1146, яким Банк у даному випадку не являється. Відтак, вимога Банку про зобов`язання ГУ ДПС в Івано-Франківській області підготувати відповідний висновок щодо повернення помилково сплачених коштів до державного бюджету не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки положеннями наведених Порядків регулюються правовідносини виключно між платниками податків, органами фінансового контролю та органами державного казначейства. Тому позовна вимога про зобов`язання ГУ ДПС в Івано-Франківській області підготувати та подати висновок про повернення Банку коштів є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 за № 751/28881 (далі - Порядок № 422 від 07.04.2016 року, чинний на час виникнення спірних правовідносин) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 422 від 07.04.2016 року з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. Відповідно до п. 2 ч. 2 Розділу ІІІ Порядку № 422 від 07.04.2016 року Рознесені платежі відображаються в ІКП відповідними обліковими операціями зі сплати/повернення сум відповідно до поля «Призначення платежу» документів на переказ згідно з переліком кодів видів сплати, визначеним Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року № 666, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 року за № 974/27419. Змістом вищевказаних положень Порядку № 422 від 07.04.2016 року податкові органи здійснюють контроль за коректністю інформації в інтегрованій картці платника податків на підставі відомостей, наданих самим платником податків, натомість, як було вказано вище, повернення помилково перерахованих до бюджету грошових коштів унормовано Порядками № 787 від 03.09.2013 та № 1146 від 15.12.2015 року. При цьому, із фактичних обставин справи вбачається, що ТзОВ "БМУ-77" не є власником спірних грошових коштів, вказані грошові кошти в сумі 111835,00 грн (другий платіж, перерахований за рахунок коштів банку) належать АТ "Райффайзен Банк Аваль". Матеріалами справи підтверджується факт звернення АТ "Райффайзен Банк Аваль" до відповідача із заявами щодо перерахування помилково перерахованих грошових коштів у сумі 111835,00 грн. В листі від 05.11.2018 року Головне управління ДФС у м.Києві повідомило, що кошти сплачені платниками податків через АТ "Райффайзен банк Аваль" та відображені в інтегрованих картках платників. Отже, повернення помилково зарахованих коштів, згідно ст. 43 ПК України, можливо лише по заяві платника податків. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зібраними у справі доказами, поясненнями сторін, викладеними у заявах по суті справи, а також судовим рішенням у справі №909/413/20, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді цієї справи, підтверджується факт помилкового перерахування позивачем власних грошових коштів в сумі 111835,00 грн на рахунки Казначейської служби України та Головного управлінні ДКСУ в Івано-Франківській області. Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. В господарській справі, відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, держава, територіальна громада беруть участь через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Отже, виходячи із положень частини другої статті 2, статті 170 Цивільного кодексу України, враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України, у разі коли відповідний орган державної влади вступає у цивільні правовідносини і є зобов`язаною особою по відношенню до іншої особи у таких правовідносинах, то боржником є держава Україна, як учасник цивільних відносин в особі відповідного органу. Суд зазначає, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Характерною особливістю таких зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у такому зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Таке зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для пред`явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що такий спосіб захисту - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом пред`явлення відповідного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають у даному випадку право платнику (банку) скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності органу державної влади шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми або помилково перерахованих грошових коштів) з Державного бюджету України. З врахуванням встановлених судом обставин справи щодо помилкового перерахованих позивачем коштів з його рахунку до Державного бюджету України та наведених правових положень, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Наведений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.11.2019 року у справі № 910/1806/19. Належними відповідачами у цій справі є ГУ ДПС в Івано-Франківській області, як контролюючий орган в частині адміністрування податків і зборів та ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, яке за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, що спростовує аргументи апеляційної скарги про неналежність відповідача у справі. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявленого позову та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача помилково перерахованих грошових коштів в сумі 111835,00 грн. Доводи апеляційної скарги суд визнає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2020 року у справі № 909/413/20. За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за №49/09-19-20-01 від 28.01.2021 року (вх. № 01-05/510/21 від 04.02.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2020 року у справі № 909/413/20 без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя О.В. Зварич Суддя В.М. Гриців Суддя О.І. Матущак