Постанова 4805 № 295/13300/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/13300/19 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П. Категорія 16 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/13300/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажне господарство» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімової Катерини Сергіївни, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний сервіс» на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2020 року, яка постановлена під головуванням судді Маслак В.П. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний сервіс» (далі - ТзОВ «Технічний сервіс») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажне господарство» (далі - ТзОВ «Вантажне господарство») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімової Катерини Сергіївни, у якому просять скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48109075 від 06 серпня 2019 року, прийняте державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою Катериною Сергіївною, із подальшим скасуванням державної реєстрації прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 32698192, на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,9274 га, кадастровий номер 1810136600:06:022:0038, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1887878218101. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2020 року провадження у цивільній справі закрито з підстав, передбачених п.1 частини першої ст.255 ЦПК України. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ «Технічний сервіс» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що в даній справі позивачами вимоги про визнання господарського договору, укладеного між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, а саме: договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01 серпня 2001 року, не було заявлено, а набуття спірної земельної ділянки у власність, державну реєстрацію чого просять скасувати позивачі, відбулося саме фізичною особою, без статусу підприємця. Суд першої інстанції не дослідив правової природи правовідносин між сторонами та дійшов помилкового висновку про віднесення цього спору до юрисдикції господарського суду. У справі №910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про належність спору до господарської юрисдикції, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору. Посилання у даній справі на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в справі №910/8729/18, на думку скаржника, є безпідставним, оскільки справи не є тотожними, а заявлені в них вимоги, предмет спору та зміст правовідносин є різними. Крім того, суд першої інстанції не у повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі є передчасними з огляду на те, що суду не надано копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25 червня 2019 року, кадастровий номер:1810136600:06:022:0038, площею 0,9274 га, хоча раніше було задоволено клопотання та зобов`язано міськрайонне управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області надати суду відповідну копію технічної документації із землеустрою. Натомість суд дійшов висновку про доведеність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01 серпня 2001 року, незважаючи на те, що станом на момент набуття ОСОБА_1 такого права власності на вказаній земельній ділянці знаходилися належні позивачам об`єкти нерухомого майна та відповідні дані про що, мали б міститися у вказаній технічній документації із землеустрою. На переконання скаржника, фактично спір у даній справі виник між позивачами та відповідачем, як фізичною особою, яка у 2019 році за незаконних обставин набула права власності на спірну земельну ділянку. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі. Виносячи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції фактично визнав правомірність набуття відповідачем спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 01 серпня 2001 року, що є неприпустимим, оскільки спір по суті не вирішувався. У разі набрання оскаржуваною ухвалою законної сили, такі обставини будуть мати преюдиційне значення при вирішенні спору між цими ж сторонами, що призведе до порушення принципу змагальності сторін. Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до п.1 частини першої ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п.1 частини першої ст.255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (речення перше частини першої ст.256 ЦПК України). За положеннями частини першої ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критерієм відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). За змістом ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно з частиною першою ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Згідно зі ст.20 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП. Відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством. Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга ст.3 ГК України). Із 15 грудня 2017 року, що є датою набрання чинності ГПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 частини першої ст.20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, яку раніше здійснювала зазначена фізична особа, зареєстрована підприємцем (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі №338/180/17). У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі №640/16902/18). Предметом спору в даній справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права від 06 серпня 2019 року із подальшим скасування державної реєстрації прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,9274 га з кадастровим номером 1810136600:06:022:0038, номер запису про право власності: 32698192 (а.с.28 т.1). Позивачі посилаються на те, що ОСОБА_1 безпідставно та всупереч закону набув право власності на земельну ділянку, на якій розташовані вищевказані об`єкти нерухомого майна, чим порушуються їх законні права, як власників нерухомого майна, зокрема, на використання та розпорядження земельною ділянкою під нерухомим майном та територією, необхідною для його обслуговування. Із ксерокопії рішення Житомирської міської ради від 25 червня 2001 року №231 слідує, що на сесії відповідна рада вирішила продати у власність приватному підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3132 га по АДРЕСА_1 , для виробничих потреб (харчова промисловість) та будівництва офісу, магазину і складських приміщень (а.с.112 т.1). На підставі рішення компетентного органу місцевого самоврядування між продавцем - Житомирською міською радою та покупцем - приватним підприємцем ОСОБА_1 01 серпня 2001 року укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13 132 кв.м, який посвідчений у нотаріальному порядку (а.с.149-151 т.1). Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.59-60 т.1). Згідно з розпорядженням міського голови від 19 лютого 2016 року №112 вулиця Баранова перейменована на вулицю Сергія Параджанова (а.с.152-153 т.1). В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна - вкладу учасника до статутного капіталу від 26 липня 2019 року ОСОБА_2 передала до статутного капіталу ТзОВ «Технічний сервіс» об`єкт нерухомого майна - магазин з прохідною та склад, загальною площею 208,6 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23 т.1). Згідно з акта приймання-передачі нерухомого майна - вкладу учасника до статутного капіталу від 26 липня 2019 року ОСОБА_2 передала до статутного капіталу ТзОВ «Вантажне господарство» об`єкт нерухомого майна, що складається із: ремонтної майстерні, складу-ангару, складу тари, очисної споруди та насосної загальною площею 2 368,кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24 т.1). Позивачі переконані у тому, що є власниками нежитлових приміщень - об`єктів нерухомого майна, що розташовані по АДРЕСА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно випливає зі змісту господарських правовідносин як таких та є за своєю суттю господарсько-правовим, а приймаючи до уваги також суб`єктний склад, має вирішуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства. Так, договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01 серпня 2001 року укладений між юридичною особою Житомирською міською радою та фізичною собою-підприємцем ОСОБА_1 . Позивачі також є юридичними особами та використовують нерухоме майно, внесене до статутних фондів, для ведення господарської діяльності. ОСОБА_1 купував спірну земельну ділянку як суб`єкт підприємницької діяльності та для ведення господарської діяльності - виробничих потреб харчової промисловості, будівництва офісу, магазину і складських приміщень, а тому реєстрація права власності спірної земельної ділянки у серпні 2019 року за ОСОБА_1 не змінила характер господарських правовідносин, які продовжують існувати, оскільки ОСОБА_1 як фізична особа не перестав існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли із підприємницької діяльності, усім своїм майном. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування до спірних правовідносин правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі №910/8729/18, передчасності закриття провадження у справі, а також преюдиціального значення ухвали про закриття провадження для вирішення спору між тими ж сторонами, що призведе до порушення принципу змагальності, колегія суддів апеляційного суду вважає надуманими. Доводи апеляційної повністю спростовуються вищевикладеним та додаткового правового обґрунтування не потребують. За таких обставин спір, за вирішенням якого позивачі звернулися до суду, є господарсько-правовим, зобов`язання за яким у ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця не припинилися, а тому підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Суд першої інстанції врахував вищевказані норми права, правильно визначився з характером спірних правовідносин та обґрунтовано закрив провадження у порядку цивільного судочинства, роз`яснивши позивачам, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Житомирський апеляційний суд у відповідності до положень частини першої ст.256 ЦПК України роз`яснює позивачам про наявність у них права протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до Корольовського районного суду м.Житомира, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Керуючись ст.ст.256,259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний сервіс» залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 03 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 21 травня 2021 року.