Постанова 4803 № 205/6826/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3753/21 Справа № 205/6826/20 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-банк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 07 вересня 2020 року АТ Акцент-Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що банк на підставі заяви № SAMABWFC00001465431 від 28.02.2018 року надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування щомісячно на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та станом на 16.08.2020 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 20922 грн. 78 коп., де заборгованість кредитом 14760 грн. 72 коп., заборгованість за процентами 6162 грн. 06 коп. У зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № SAMABWFC00001465431 від 28.02.2018 року у розмірі 20922 грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп. (а.с.1-3). Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року позов АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» заборгованість за Договором № SAMABWFC00001465431 від 28.02.2018 року у загальному розмірі 14760 грн. 72 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 14760 грн. 72 коп. В задоволені решти позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами 6162 грн. 06 коп. - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1482 грн. 93 коп. (а.с.35-39). Не погодившись із вказаним судовим рішенням Акціонерне товариство "Акцент-Банк" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючи на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та не правильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, а в іншій частині залишити без змін. Вказує, що відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті банку. Зазначає, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, а тому і був ознайомлений із Умовами і Правилами надання банківських послуг і погодився з ними. Крім того, вказує на паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка",є в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Також Паспорт продукту підписано боржником (а.с.41-42). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.02.2018 року між Акціонерним товариством «Акцент банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SAMABWFC00001465431, згідно з умовами якого остання отримала кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомимася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms/ в розділі «Умови та Правила». Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, Відповідач допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за нею, ОСОБА_1 , станом на 16.08.2020 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 20922 грн. 78 коп., де заборгованість кредитом 14760 грн. 72 коп., заборгованість за процентами 6162 грн. 06 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. В цій частині судове рішення не оскаржується. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того, суд першої інстанції посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17(провадження №14-131цс19). А також суд зазначив, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.02.2018 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаного нормою закону підставою для бухгалтерського облік господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Встановлено, що 28.02.2018 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент -Банк», правонаступником якого є позивач, з метою укладання кредитного договору № SAMABWFC00001465431 та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви від 28.02.2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. Також встановлено, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за договором та заборгованості не погашає. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача, станом на 16.08.2020 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 20922 грн. 78 коп., де заборгованість кредитом 14760 грн. 72 коп., заборгованість за процентами 6162 грн. 06 коп. Судом встановлено, що в наданих позивачем розрахунках заборгованості та в Анкеті-Заяві від 28.02.2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відсутні дані про те, яку картку видано відповідачу. Крім того встановлено, що в п. 4 паспорта споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" вказано інформацію щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживання (для карток "Універсальна" та "Універсальна Gold") (а.с.6). Разом з цим не визначено, яку саме картку отримала відповідач. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із вище переліченими нормами законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, оскільки матеріали справи не містять доказів, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому, відсутні підстави вважати встановленими обставини щодо досягнення сторонами домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті банку. Зазначає, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, а тому і був ознайомлений із Умовами і Правилами надання банківських послуг і погодився з ними. Крім того, вказує на паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" є в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Також Паспорт продукту підписано боржником, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, яку саме картку видано відповідачу, а тому не можливо встановити за якими відсотками проводились розрахунки, які надано позивачем. Враховуючи ту обставину, що в анкеті-заяві та паспорті визначено різні відсоткові ставки для різних видів карток. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду в оскарженій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: