Постанова КЦС ВС № 127/23198/20

Постанова Іменем України 19 травня 2021 року м. Київ справа № 127/23198/20 провадження № 61-2921св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - приватне підприємство «Егіда К», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Егіда К» на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2021 року в складі судді Матківської М. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Егіда К» (далі - ПП «Егіда К»), у якому просила: - стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за березень 2020 року; - стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні та вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2020 року по дату ухвалення судом рішення; - стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки; - зобов`язати ПП «Егіда К» видати належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, попередньо надіславши поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Позов мотивований тим, що з листопада 2018 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах. Наказом ПП «Егіда К» від 31 березня 2020 року № 6/к її звільнено з посади начальника складського господарства з 31 березня 2020 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Посилаючись на те, що при звільненні відповідач не видав їй трудову книжку, не виплатив заробітну плату за березень 2020 року та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ПП «Егіда К» видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, попередньо надіславши поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Стягнуто з ПП «Егіда К» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 57 389, 67 грн. Стягнуто з ПП «Егіда К» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 2 381, 65 грн. Стягнуто з ПП «Егіда К» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 57 389, 67 грн. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що при звільненні позивачу не була видана трудова книжка, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Встановивши, що відповідач не в повному обсязі сплатив позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, місцевий суд дійшов висновку про стягнення з ПП «Егіда К» на користь ОСОБА_1 різниці належної до виплати суми. Оскільки повний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 проведено не було, наявні підстави, передбачені статтею 117 КЗпП України, для стягнення з ПП «Егіда К» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Не погоджуючись з рішенням місцевого суду ПП «Егіда К» звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП «Егіда К» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року відмовлено з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 ЦПК України. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду (перебування директора підприємства у щорічній відпустці) не можуть вважатись поважними, оскільки вони не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення відповідача, не пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме - звернення до суду із апеляційною скаргою. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У лютому 2021 року ПП «Егіда К» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2021 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував положення частини третьої статті 58 ЦПК України, відповідно до яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. В порушення частини четвертої статті 357 ЦПК України оскаржувана ухавала апеляційного суду постановлена суддею-доповідачем одноособово. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 127/23198/20 з суду першої інстанції. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Егіда К» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимушеного прогулу, видачу трудової книжки призначено до розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У справі, яка переглядається, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2021 року ПП «Егіда К» відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 ЦПК України, пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово. За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що «регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України). Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 19 лютого 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП «Егіда К» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду. Оскільки Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, поважність наведених позивачкою підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційної інстанції - скасуванню з направленням до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу приватного підприємства «Егіда К» задовольнити. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді : В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун