Ухвала КЦС ВС № 414/2803/18

Ухвала 20 травня 2021 року м. Київ справа № 414/2803/18 провадження № 61-7182ск21 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_6 , після смерті якого залишилася спадщина у вигляді 2/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_6 залишив заповіт на ім`я своїх сестер - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яким він заповів все своє майно, яке належало йому на момент смерті. Разом із цим, інший спадкоємець за заповітом - ОСОБА_4 в нотаріальному порядку відмовилася від належної їй частки у спадщині шляхом подання заяви про відмову від спадщини. 04 вересня 2018 року позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді 2/3 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак нотаріус своєю постановою відмовив їй у вчиненні зазначеної нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що після смерті ОСОБА_6 є також спадкоємець за законом, а саме його дружина ОСОБА_3 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині. Позивачка вважає, що ОСОБА_3 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 і не має права на обов`язкову частку у спадщині, оскільки 16 червня 2016 року за рішенням суду, яке набрало законної сили, шлюб між ними був розірваний. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про смерть спадкодавця вона звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, і ухвалою суду від 19 березня 2018 року заочне рішення про розірвання шлюбу було скасоване. Лісна вважає, що у період з 30 червня 2016 року по 19 березня 2018 року заочне рішення суду про розірвання шлюбу було чинним, а тому ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у цей період (а отже і на момент відкриття спадщини) у шлюбі не перебували, а отже ОСОБА_3 не ввійшла до кола спадкоємців, оскільки згідно з діючим цивільним законодавством чинність заповіту щодо кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Крім іншого, скасування за ініціативою ОСОБА_3 заочного рішення про розірвання шлюбу позбавило ОСОБА_1 права на захист своїх спадкових прав, оскільки така ухвала за нормами діючого цивільного процесуального законодавства не підлягає оскарженню. Про зловживання ОСОБА_3 своїми процесуальними правами свідчить зокрема рішення суду від 19 січня 2017 року за позовом до спадкодавця про поділ спільного майна подружжя, в якому вона сама зазначає (і це було встановлено судом), що шлюб між сторонами є розірваним. За таких обставин, позивач вважає, що вона наразі є єдиним спадкоємцем після смерті свого брата ОСОБА_6 , а тому просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 06 лютого 2019 року ОСОБА_3 , звернулася до Кремінського районного суду Луганської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 . В обґрунтування зустрічного позову зазначається, що 21 липня 1989 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений шлюб. Відповідно до договору дарування від 03 січня 2002 року ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар: 1) 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд на земельній ділянці загальною площею 0,2984 га, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_6 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га. Ухвалою суду про закриття провадження у справі від 13 травня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розподілене спільно нажите майно подружжя наступним чином: 1) за ОСОБА_3 визнане право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ11184 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; 2) виділено в натурі в рахунок належної ОСОБА_3 на праві власності 1/3 частини домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за домовленістю сторін та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи позначені у висновку жовтим кольором приміщення квартири АДРЕСА_1 ; 3) залишено ОСОБА_6 в рахунок належної йому на праві власності 2/3 частки домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за вищевказаною адресою за домовленістю сторін та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи позначені у висновку жовтим кольором приміщення квартири АДРЕСА_2 . 16 червня 2016 року заочним рішенням суду шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був розірваний, проте зазначене рішення було скасоване ухвалою суду від 19 березня 2018 року. Таким чином, фактично вони перебували у шлюбі з 21 липня 1989 року по 15 червня 2017 року - день смерті ОСОБА_6 , а шлюб припинився внаслідок смерті останнього. ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 вересня 2018 року не оскаржувалася, а отже ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка та має право на обов`язкову частку у спадщині. Також ОСОБА_3 зазначає, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального жилого фонду за адресою: АДРЕСА_1 , споруди були побудовані з 1992 року по 1999 рік, тобто в період знаходження ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Крім розподіленого між нею та ОСОБА_6 майна, вона має право на 1/2 частку спільно нажитого майна подружжя та на 1/6 частку на спадкове майно, що залишилося після смерті чоловіка. Отже, до складу спадкового майна входить 2/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з побутовими будівлями та спорудами (а саме: К - сарай; О - сарай; Т - навіс; М - навіс; ПГ 1 - погріб) та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться за вищевказаною адресою та була передана ОСОБА_6 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га. За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просила суд: 1) визнати за нею право власності на житлові кімнати № 5 площею 12,9 м2 та № 6 площею 30 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) залишити в користуванні ОСОБА_1 наступні побутові споруди: 1-111 - котельню, 1-1V - вбиральню, 1-V - коридор, 1-V1 - коридор, 1- V11 - службове приміщення, 1-V111 - службове приміщення, Г - шлакоблочна літня кухня, Д - шлакоблочний сарай, К - шлакоблочний сарай, О - шлакоблочний сарай, Т - шиферний навіс, М - навіс, ПГ1 - погріб, №№2,3,5 споруди та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_6 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення підсобного господарства, площею 0,2984 га. Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня 2020 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн. Постановою Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня 2020 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити частково. Визнано з ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 252,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 51,79 грн. 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного суду від 25березня 2021 року/ Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Підстави касаційного оскарження судових рішень (пункт перший частини першої статті 389 ЦПК України) зазначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга подана в межах строку встановленого статтею 390 ЦПК України та з дотриманням вимог щодо її форми і змісту. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. За таких обставин касаційне провадження у зазначеній справі необхідно відкрити. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у даній справі. Витребувати із Кремінського районного суду Луганської області цивільну справу № 414/2803/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в десятиденний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук