Постанова 4873 № 910/5723/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" квітня 2021 р. Справа№ 910/5723/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Дикунської С.Я. Тарасенко К.В. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 15.04.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 (повний текст рішення підписано 30.11.2020) у справі №910/5723/20 (суддя Лиськов М.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до

1. Кабінету Міністрів України

2. Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди 5 064 921,06 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (далі - ПАТ «Закарпаттяобленеро», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про відшкодування шкоди 5 064 921,06 грн. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на виконання спеціальних обов`язків, покладених затвердженим відповідачем-1 Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії №483, протягом липня та серпня 2019 року здійснювало обов`язкову купівлю електричної енергії на електронних аукціонах для компенсації технологічних втрат у ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах торгової зони «ОЕС України», проте, за твердженнями позивача, не мало технічної можливості скористатися такою електричною енергією. Позивач вказував, що Положення №483, затверджене Кабінетом Міністрів України, не враховувало відсутність технічної можливості постачання ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» електричної енергії, придбаної на електронних аукціонах в межах виконання спеціальних обов`язків, із торгової зони «ОЕС України» в торгову зону «Острів Бурштинської ТЕС», а ПрАТ «Закарпаттяобленерго», яке здійснює діяльність виключно в межах «Острова Бурштинської ТЕС», має можливість одержувати електроенергію виключно від джерел генерації, які працюють в «Острові Бурштинської ТЕС». Позивач зазначав, що внаслідок того, що Кабінет Міністрів України не передбачив у Положенні №483 виробників електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов`язки в межах «Острова Бурштинської ТЕС, ПрАТ «Закарпаттяобленерго» протягом липня - серпня 2019 змушено було закуповувати у ДП «НАЕК Енергоатом» в торговій зоні «ОЕС України» значні обсяги електричної енергії, які фізично не могли бути поставленні у торгову зону «Острів Бурштинської ТЕС». Короткий зміст заперечень проти позову Кабінетом Міністрів України подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 посилався на те, що відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. Відповідач-1 стверджував, що Положення №483 прийняте у спосіб а в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а позивачем не доведено наявність матеріальної шкоди. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду. Рішення суду мотивовано тим, що відпуск електричної енергії для учасників ринку здійснюється в обсягах та на умовах визначених саме Регулятором ринку (НКРЕКП), а не Кабінетом Міністрів України, відповідно до визначеної законодавством методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та теплову енергію, а відтак є середньозваженою фактичною ціною на електричну енергію на ринку, законною та обґрунтованою. Застосування джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, застосовуються у випадку, якщо вартість такої електричної енергії для учасників ринку є нефіксованою для учасника ринку та призводить до фактичних збитків, а відтак потребує компенсації. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було вчинено бездіяльності, на яку посилається позивач, оскільки визначення обсягів та умов покладення спеціальних обов`язків відповідно положень статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» відносяться до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а до повноважень Кабінету Міністрів України відповідно до статті 5 Закону України «Про ринок електричної енергії» віднесено прийняття рішення про покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів та умов (порядку) виконання таких спеціальних обов`язків. Суд першої інстанції також вказав на те, що жодних документів фінансово-господарської діяльності позивача, які б чітко відображали реальні збитки саме у період з 01.06.2019 до 30.08.2019 із чітким розрахунком втрат за вказаний календарний період суду за час розгляду справи надано не було, а грошові кошти в сумі 5 064 921,06 грн, які заявлено до стягнення, не є шкодою/збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку статей 1166, 1175 Цивільного кодексу України та 225 Господарського кодексу України, оскільки позивач не може підтвердити наявність понесених збитків та їх розмір. Крім того, судом першої інстанції враховано, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №640/11917/20 відмовлено у позові до Кабінету Міністрів України щодо оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії». Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5723/20 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що виробники електричної енергії ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенего», у яких Постановою №483 позивач був зобов`язаний здійснювати купівлю електричної енергії, не можуть технологічно передати свою електроенергію операторам системи розподілу, що працюють в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС», де здійснює діяльність позивач. У зв`язку з цим ПрАТ «Закарпаттяобленерго» було вимушене купувати електричну енергію для своїх технологічних потреб в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС», але без обмеження у вигляді граничних цін, які діють при виконання спеціальних обов`язків, а за договірними цінами, які значно перевищують граничні. Позивач вважає, що покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України, а не на Регулятора - НКРЕКП. Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що спір не стосується оскарження тарифів на електричну енергію, та позивач не посилався на неправомірність формування тарифів як на підставу позову. Також, на думку скаржника, пред`явленню позову про відшкодування шкоди не повинно передувати визнання протиправною бездіяльності органу державної влади в адміністративному порядку, та суд першої інстанції неправомірно послався на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №640/11917/20, яким відмовлено у позові до Кабінету Міністрів України щодо оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії». Позивач вважає, що спір не стосується оскарження Положення №483, та жодні обставини справи №640/11917/20 не є предметом дослідження у цій справі. Крім того, скаржник зазначає, що приймаючи Положення №483, Кабінет Міністрів України був зобов`язаний визначити виробників електричної енергії, які могли би здійснювати продаж електричної енергії на аукціонах за граничними цінами операторам систем розподілу електричної енергії на території торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС», але цього зроблено не було. На переконання позивача, Кабінетом Міністрів України допущено протиправну бездіяльність, яка полягала в тому, що протягом липня - серпня 2019 року такі виробники на території торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» не були визначені, тобто відповідач-1 при покладенні спеціальних обов`язків здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах у ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» заздалегідь зробив ці обов`язки такими, що не можуть бути виконані ПрАТ «Закарпаттяобленерго». Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги Кабінетом Міністрів України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідач-1 зазначає, що оскільки апелянт наголошує на тому, що понесені ним збитки є наслідком прийняття Урядом Постанови №483 від 05.06.2019, то у даних правовідносинах обов`язковим є висновок адміністративного суду, яким має бути встановлено протиправність зазначеного нормативно-правового акту. Відповідач-1 вказує, що заявлена до стягнення сума не є шкодою або збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку статей 1166, 1175 Цивільного кодексу України та 255 Господарського кодексу України, а позивачем не підтверджено наявність понесених збитків та їх розмір. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/5723/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 04.02.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 по справі оголошено перерву до 02.03.2021. У зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. 02.03.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.03.2021 у справі №910/5723/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 15.04.2021. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 направлена за адресами місцезнаходження учасників спору та отримана позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411633928860, відповідачем-1 - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411633928851, відповідачем-2 - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411633928843. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 15.04.2021 з`явилися представники Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» та Кабінету Міністрів України. Представник ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (скаржника) в судовому засіданні 15.04.2021 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд оскаржуване рішення скасувати та постановити в апеляційному порядку нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні 15.04.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав, наведених у його відзиві, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Державна казначейська служба України в судове засідання 15.042021 своїх представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники відповідача-2, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача-2. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також враховуючи подання відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «Закарпаттяобленерго» є оператором системи розподілу електричної енергії, що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1534 від 27.11.2018. Постановою НКРЕКП від 27.06.2019 №1307 погоджено визначені ДП «НЕК «Укренерго» дві відокремлені зони в межах України - торгову зону «Острів Бурштинської ТЕС» та торгову зону «ОЕС України». Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Положення №483). Відповідно до п. 5 Положення №483 до спеціальних обов`язків, зокрема, належить продаж електричної енергії виробниками електричної енергії, перелік яких наведено в додатку 1 до Положення, за двосторонніми договорами на електронних аукціонах гарантованому покупцю, операторам систем розподілу електричної енергії, оператору системи передачі електричної енергії за граничними цінами на електричну енергію. Відповідно до п. 12 Положення №483 оператори систем розподілу електричної енергії та оператор системи передачі електричної енергії зобов`язані, зокрема, здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах в обсягах не менш як 80 відсотків обсягів, необхідних для компенсації технологічних втрат електричної енергії на її передачу та розподіл електричними мережами. В Додатку №1 до Положення №483 визначений Перелік виробників електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а саме: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; ПрАТ «Укргідроенерго». Також, відповідно до Положення №483 ПрАТ «Закарпаттяобленерго», як оператор системи розподілу, зобов`язане здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах в обсягах не менш як 80 відсотків обсягів, необхідних для компенсації технологічних втрат електричної енергії, у визначених Кабінетом Міністрів України виробників електричної енергії - ДП «НАЕК «Енергоатом» або ПрАТ «Укргідроенерго». ПрАТ «Закарпаттяобленерго» здійснює ліцензовану діяльність як оператор системи розподілу в межах торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» на території Закарпатської області. Разом з тим, визначені Кабінетом Міністрів України виробники електричної енергії - ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» - розташовані в межах торгової зони «ОЕС України». За твердженнями позивача, ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» не можуть технологічно передати свою електроенергію операторам системи розподілу, що працюють в «Острові Бурштинської ТЕС». У зв`язку з цим, ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України в Положенні №483, протягом липня та серпня 2019 року здійснювало обов`язкову купівлю електричної енергії на електронних аукціонах для компенсації технологічних втрат у ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах торгової зони «ОЕС України», проте, за твердженнями позивача, не мало технічної можливості скористатися такою електричною енергією. За розрахунками позивача, замість того, щоб витратити 24 446 921,73 грн на придбання електричної енергії за граничними цінами, позивач витратив на придбання електричної енергії за договірними цінами 73 975 875,00 грн, тобто за твердженнями позивача, його реальний збиток склав 49 528 953,27 грн. Водночас, за рахунок того, що електрична енергія, придбана за граничними цінами на суму 24 446 921,73 грн, була продана за договірними цінами на суму 68 910 683,94 грн, прибуток, що виник в сумі 44 463 762,21 грн, зменшив заподіяний збиток, та остаточна сума збитків склала 5 064 921,06 грн. Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №640/11917/19, яке набрало законної сили, було відмовлено у позові до Кабінету Міністрів України щодо оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії». Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Зі змісту позовних вимог вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» заявлено позов про відшкодування шкоди з посиланням на статті 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Судом першої інстанції вірно зазначено, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду. Апеляційний господарський суд вважає помилковими твердження позивача про те, що пред`явленню позову про відшкодування шкоди не повинно передувати визнання протиправною бездіяльності органу державної влади в адміністративному порядку, з огляду на наступне. У цій справі підставою для відшкодування шкоди позивач визначив бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка виразилася у невизначенні у затвердженому відповідачем-1 Положенні №483 виробників електричної енергії, які могли би здійснювати продаж електричної енергії на аукціонах за граничними цінами операторам систем розподілу електричної енергії на території торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС». Отже, фактично позивач не погоджується зі змістом наведеного Положення. Оскільки позивач стверджує, що збитки йому були завдані недоліками нормативно-правового акту, то вказані збитки можуть бути відшкодовані лише за умови визнання цього нормативно-правового акту (в даному випадку Положення №483) протиправним в цілому або в окремій його частини. На переконання колегії суддів, без висновку про таку протиправність вказаного Положення господарський суд позбавлений можливості встановити факт заподіяння шкоди, завданої ймовірними недоліками нормативно-правового акту. Як було вказано вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №640/11917/19, яке набрало законної сили, було відмовлено у позові до Кабінету Міністрів України щодо оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії». Таким чином, судом у вказаній справі підтверджено чинність Положення №483, та на противагу встановленим обставинам позивачем не надано жодного доказу, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що Положення №483, на недоліки якого вказує позивач, є протиправним та таким, застосування якого завдало шкоди позивачу. Апеляційний господарський суд зауважує, що у спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, про що правильно зазначено судом першої інстанції. Однак, доказів на підтвердження протиправності Положення №483 позивачем не надано. Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій позивачем не доведено факту протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України, тобто не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає можливість застосування до спірних відносин статей 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки відсутня одна із складових юридичного правопорушення. Крім того, стверджуючи про реальність завданих збитків, позивач посилається на те, що був змушений купувати електричну енергію за ринковими цінами, які є значно вищими за граничні ціни. Разом з тим, частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Зазначаючи про те, що збитки є реальними, позивач не наводить суми, яку необхідно витратити для відновлення його права. Тобто, позивачем, який стверджує, що ним заявлено позов про стягнення реальних збитків, мало бути вказано суму, яку він витратив або яку необхідно витратити для відновлення свого порушеного права. Натомість, позивачем до стягнення заявлено суму, яка розрахована виходячи з витрачених коштів на купівлю електричної енергії, скориговану на суму отриманого прибутку від продажу електричної енергії за ринковими цінами. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, встановлені у справі обставини та зроблені позивачем розрахунки не свідчать про те, що збитки, заявлені до стягнення, є реальними збитками. Також, як вбачається з положень статті 22 Цивільного кодексу України, грошові кошти, які не є доходом (прибутком) не можуть бути визнані також упущеною вигодою. Доводи апеляційної скарги про те, що спір не стосується оскарження тарифів на електричну енергію, та позивач не посилався на неправомірність формування тарифів як на підставу позову, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні його позовних вимог з інших підстав. З огляду на наведене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильними та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5723/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго». Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5723/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5723/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго».

4. Матеріали справи №910/5723/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 21.05.2021 після виходу суддів з відпустки. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Я. Дикунська К.В. Тарасенко