Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3555/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3555/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В. секретар судового засідання Чеголя Є.О. за участю: від АТ «Укргазвидубування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидубування» - Лозова Н.В., довіреність № 2-601д від 11.01.2021; Представник Виробничо-комерційної фірми «Зовнішторг-Мікрон» Товариства з обмеженою відповідальністю в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2021 по справі №916/3555/20 за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до відповідача Виробничо-комерційної фірми «Зовнішторг-Мікрон» Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 836101,26 грн., з яких 527270,56 грн. пеня, 308830,70 грн. штраф, суддя суду першої інстанції Малярчук І.А. місце ухвалення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області Повний текст рішення складено 05.03.2021. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою Виробничо-комерційної фірми «Зовнішторг-Мікрон» Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 836 101,26 грн., з яких 527 270,56 грн. пеня, 308 830,70 грн. штраф. Обґрунтування позовних вимог: Позивач зазначає, що між АТ «Укргазвидобування» та ТОВ ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ було укладено договір поставки №УБГ906/015-18 від 27.11.2018. Специфікаціями №№1,2 від 27.11.2018 до договору №УБГ906/015-18 передбачено поставку товару, на загальну вартість 6 623 880,00грн. та строк поставки товару встановлено не більше 150 календарних днів з дати укладання договору в обсязі згідно рознарядки покупця, тобто до 26.04.2019. Позивач вказує, що відповідачем частково поставлено товар у сумі 4 361 280,00 грн. згідно видаткових накладних, а саме: №23 від 24.04.2019р. на суму 2212012,80 грн., №32 від 13.06.2019 на суму 1618867,20грн., №37 від 05.07.2019р. на суму 530400,00 грн. Частина товару в сумі 2 262 600,00грн. відповідачем не була поставлена, у зв`язку із чим позивач визначає прострочку поставки більш ніж на 183 дні. У зв`язку з несвоєчасною поставкою товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача, як то передбачено п.7.10 договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018 308830,70 грн. штрафу, 527270,56грн. пені за періоди з 27.04.2019 по 12.06.2019, з 27.04.2019 по 05.07.2019, з 27.04.2019 по 26.10.2019 з врахуванням дат таких поставок згідно до видаткових накладних №.№32,

37. Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.02.2021 відмовлено повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Виробничо-комерційної фірми «Зовнішторг-Мікрон» Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 836101,26грн. Обґрунтування рішення суду першої інстанції. Судом, встановлено, що відповідач прострочив поставку товару за договором №УБГ906/015-18 від 27.11.2018, відтак, заявлені вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, проте, місцевий господарський суд відмовив у позові з причин застосування наслідків спливу строків позовної даності зо клопотанням відповідача, викладенним у відзиві на позов за вх.№682/21 від 13.01.2021 та у клопотанні за вх.№681/21 від 13.01.2021. Місцевий господарський суд зазначив, що стягнення штрафних санкцій обмежується скороченою позовною давністю в один рік. Позивачем пропущено скрочений строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій, який сплив 26.04.2020, тоді як позов було подано АТ «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» до суду відповідно до штемпеля АТ «Укрпошта» 07.12.2020. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» звернулось до Південно західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2021 року у справі № 916/3555/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 836101,26 грн. штрафних санкцій з Виробничо-комерційної фірми «Зовнішторг-Мікрон» Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити. Узагальнені доводи апеляційної скарги. Позивач вважає, що постановляючи оскаржуване судове рішення, господарський суд не врахував приписи чинного, на час спірних правовідносин, законодавства, яким врегульовано питання спливу строків позовної давності, що призвело до прийняття незаконного рішення, що підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.20 р. № 540-ІХ передбачено, що на час дії карантину строки загальної та спеціальної позовної давності, установлені зокрема статтею 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, як загальний так і скорочений строк позовної давності, який мав минути в період дії карантину, продовжується на час дії такого карантину, оскільки період карантину до строку позовної давності - не зараховується. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (набрала чинності 12.03.2020), з урахуванням наступних змін і доповнень прийнятих Кабінетом Міністрів України, на території України встановлено карантин з 12.03.2020, який діє безперервно станом на день подання цієї скарги та його дію продовжено до 30 квітня 2021 року. Таким чином, Позивач наголошує, що зважаючи на вказане нормативне регулювання спірних правовідносин та з урахуванням того, що граничний термін строку позовної давності для звернення АТ «Укргазвидобування» до суду про стягнення штрафу і пені з відповідача за порушення умов Договору поставки №УБГ906/015-18 від 27.11.2018 року закінчувався 27.04.2020 року (так як 26.04.2020 року припадало на неділю - вихідний день), тобто на час дії карантину, Господарський суд Одеської області дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстави пропущення Позивачем строку позовної давності. Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Бєляновського В.В., Богатиря К.В. що підтверджується витягом з протоколу розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021. Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2021 у справі № 916/3555/20. Призначено справу № 916/3555/20 до розгляду на 18.05.2021 об 11:00 год. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі. 18.05.2021 до суду апеляційної інстанції від Виробничо-комерційної фірми «Зовнішторг-Мікрон» Товариства з обмеженою відповідальністю надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2021 без змін. У судове засідання 18.05.2021 з`явився представник АТ «Укргазвидубування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидубування». Представник АТ «Укргазвидубування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидубування» надав пояснення, у яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі. 18.05.2021 до суду надійшло клопотання Виробничо-комерційної фірми «Зовнішторг-Мікрон» Товариства з обмеженою відповідальністю про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні. Колегія суддів в судовому засіданні відхилила заявлене клопотання, оскільки: - відповідачем не наданого жодного належного доказу на підтвердження участі представника в іншому судовому засіданні; - колегія суддів також враховує, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що апеляційним судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, а подальше відкладення розгляду справи суперечитиме принципу розгляду справи впродовж розумного строку. - обов`язкова явка в судове засідання апеляційним судом не визнавалась. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин: 27.11.2018 між Виробничо-комерційною Фірмою «Зовнішторг-Мікрон» Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі Постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (надалі Покупець) був укладений договір поставки №УБГ906/015-18, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві калібри в асортименті - Лот №1 та Лот №3 (далі - Товар), зазначений в специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід`ємними частинами, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікаціях, (далі - Специфікації), які є Додатком №1 та Додатком №1.1 до Договору та є її невід`ємними частинами (п.п.1.1., 1.2. договору). Умовами абз.1 п.3.2., п.п.3.1., 4.1., 4.2., 4.3., 5.1., 5.2., абз.1 п.5.3 договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що ціна цього Договору вказується в Специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо Постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом ). Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікаціях до цього Договору. Розрахунки проводяться шляхом: оплати Покупцем після пред`явлення Постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок Постачальника, на умовах зазначених у Специфікаціях або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. цього Договору. До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками Сторін акт приймання-передачі Товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за поставлений Товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони Покупця у випадку ненадання Постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення. Строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікаціях до цього Договору. Обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору. Датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку № 3 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем). Положеннями пп.6.3.1. п.6.3. договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018 визначено, що Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором. Пунктом 7.10 договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару. Приписами п.п.10.1,11.8.,13.1.,13.2.,13.3.,13.4.,13.5.,13.6.,13.7. договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань. Всі доповнення, специфікації і додатки до Договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками. Додатками до договору є:Додаток № 1: Специфікація № 1 - Лот № 1, Додаток №1.1: Специфікація № 2 -Лот № 3, Додаток №2: Форма - Інформація про власників контрагента, включаючи кінцевого бенефіціарного власника (контролера), Додаток №3: Форма - Акт приймання-передачі Товару. (форма акту призначена для нерезидента), Додаток № 4: Технічні характеристики Товару - Лот № 1, Додаток №4.1: Технічні характеристики Товару - Лот № 3, Додаток № 5: Критерії ознак пов`язаних осіб. Згідно абз.1 п.1, п.п.3, 4, 11 специфікації №1 від 27.11.2018р. Лот №1, яка є додатком №1 до договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 3 830 880,00 грн., у т.ч. ПДВ 638 480,00 грн. Строк поставки Товару: Згідно рознарядки Покупця, але не пізніше 150 календарних днів з дати укладання договору. Умови та строки оплати: протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Ця Специфікація є невід`ємною частиною вищевказаного Договору та складена в 2-х (двох) примірниках (1 примірник Постачальнику та 1 примірник Покупцю). У відповідності до абз.1 п.1, п.п.3, 4, 11 специфікації №1 від 27.11.2018р. Лот №2, яка є додатком №1 до договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 2 793 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 465 500,00 грн. Строк поставки Товару: Згідно рознарядки Покупця, але не пізніше 150 календарних днів з дати укладання договору. Умови та строки оплати: протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Ця Специфікація є невід`ємною частиною вищевказаного Договору та складена в 2-х (двох) примірниках (1 примірник Постачальнику та 1 примірник Покупцю). 27.11.2018р. АТ «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» надано рознарядку №015-015-14378-1 на поставку калібрів в асортименті - Лот № 1, Лот № 3 згідно Специфікацій №№ 1,2 в повному обсязі на суму 6623 880,00грн., яка відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була вручена відповідачу 03.12.2018р. Позивачем додано до позову копії видаткових накладних про поставку товару відповідачем на загальну суму 4361280,00грн., а саме: №23 від 24.04.2019р. на суму 2212012,80 грн., №32 від 13.06.2019р. на суму 1618867,20грн, №37 від 05.07.2019р. на суму 530400,00грн. Відповідач, листом від 13.03.2020 повідомив позивача про готовність до відправки Калібру ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 у кількості 2 к-т загальною вартістю 750960,00грн. Листом від 17.03.2020 позивач повідомив відповідача про те, що останнім було здійснено поставку калібрів в повному обсязі згідно Лот №1 та частково поставлено калібри згідно Лот №3, а саме не поставлено Калібр ОПТ 245 ГОСТ 25575- 83 в кількості 1к-т, калібр ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 в кількості 2 к-т, Калібр ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 3 к-т. та у зв`язку із тривалим простроченням поставок калібрів в асортименті по договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018, позивач заперечує щодо відвантаження калібру ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83. 17.03.2020 відповідач листом повідомив позивача про зупинення до відправки калібру ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 в кількості 1 к-т та калібру ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 3 к-т, просив позивача надати роз`яснення щодо поставки калібру ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 1 к-т. Позивач 25.03.2020р. направив відповідачу претензію за вх.№032-03-2488-1 про нарахуванням штрафних санкцій у зв`язку із прострочення поставок товару за договором№УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., яка відповідно до штемпеля пошти була відправлена 01.04.2020р., проте залишена відповідачем без відповіді. Листом від 26.03.2020 позивач повідомив відповідача про те, що останнім здійснено поставку калібрів в повному обсязі згідно Лот №1 та частково поставлено калібри згідно Лот №3, а саме не поставлено Калібр ОТТГ 245 ГОСТ 25575- 83 в кількості 1к-т., Калібр ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 в кількості 2 к-т., Калібр ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 3 к-т. та у зв`язку із тривалим простроченням поставок товару по договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., позивач заперечує щодо відвантаження калібру ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 в кількості 2 к-т., Калібру ОТТГ 245 ГОСТ 25575-83 в кількості 1к-т., Калібру ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 2 к-т та надає дозвіл на поставку Калібру ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 1 к-т. згідно Специфікації №2. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договорів. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма вміщена до статті 265 ГК України. До договору поставки, в силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Як унормовано статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст.670, ч.1 ст.671 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. У відповідності до ст.ст.682, 683, 684 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться. Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов`язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов`язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов`язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов`язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Так, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір поставки №УБГ906/015-18 від 27.11.2018, специфікації №№1,2 видаткові накладні №23 від 24.04.2019, №32 від 13.06.2019, №37 від 05.07.2019 свідчать про часткову поставку відповідачем товару на загальну суму 4361280,00грн. У зв`язку з несвоєчасною поставкою товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача, як то передбачено п.7.10 договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018 308830,70 грн. штрафу, 527270,56 грн. пені за періоди з 27.04.2019 по 12.06.2019, з 27.04.2019 по 05.07.2019, з 27.04.2019 по 26.10.2019 з врахуванням дат таких поставок згідно до видаткових накладних №.№32,

37. У відповідності до приписів статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Місцевим господарським судом вірно встановлено правомірність нарахування позивачем штрафу у розмірі 7 відсотків від сум несвоєчасного поставленого товару у відповідності до порядку п.7.10. договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018, який становить 308830,70 грн., оскільки прострочення виконання продавцем зобов`язань перевищує 30 днів, тому розрахунок штрафу проведений позивачем із сум заборгованості є вірним, отже доведеною та обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 308830,70 грн. Крім того, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд першої інстанції вірно встановив, що останній є вірним, тому заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 527270,56 грн. є обґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, відповідач прострочив поставку товару за договором №УБГ906/015-18 від 27.11.2018, відтак, у позивача наявне право на відшкодування штрафу, пені за прострочення поставки товару, а заявлені вимоги позивача є підставними та обґрунтованими. Щодо застосування строку позовної давності у даній справі, колегія суддів зазначає наступне. 13.01.2021 відповідачем подано заяву за вх.№681/21 в якій останній просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволені позову в повному обсязі Крім того, при поданні позову позивачем, заявлено заяву від 11.12.2020 за вх.№33194/20 про поновлення строку на подання позовної заяви, де вказано про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2020р. (суддя Степанова Л.В. справа №916/1223/20) позовну заяву повернуто позивачу, з підстав не підписання позовної заяви особою, повноваження якої не підтверджені відповідними документами, позивачем позов отримано 21.05.2020. В подальшому, позивач звернувся з апеляційною скаргою від 29.05.2020 (вих.№032-032-5421-1) до Південно-західного апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду від 07.05.2020 по справі №916/1223/20. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 апеляційну скаргу позивача задоволено. Справу направлено до Господарського суду Одеської області щодо відкриття провадження за позовною заявою. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 позовну заяву залишено без руху на підставі ненадання позивачем належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви. Подалі, на виконання вимог ухвали суду, позивач 09.11.2020 направив до Господарського суду Одеської області належні докази направлення позовної заяви відповідачу, проте ухвалою суду від 19.11.2020 позовну заяву було повернуто позивачу. Оскільки позовна заява знаходилась в Господарському суді Одеської області, а у відповідності до п.1 ч.2 ст. 258 ЦПК України, строк позовної давності по стягненню штрафу, пені сплив 26.04.2020, на думку позивача вищенаведені обставини є причиною пропуску строку позовної давності по стягненню штрафу, пені. Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом положень ч. 4, 6 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України). Частиною п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України вказують про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі №910/29752/15 та у постанові ВС від 28.01.2020р. у справі 910/17753/18. Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання договору поставки №УБГ906/015-18 від 27.11.2018 сплив 26.04.2019, у зв`язку із чим позивачем було правомірно нараховано відповідачу штраф та пеню за прострочення поставки товару з 27.04.2019 по дати фактичних поставок відповідно до видаткових накладних №№23,32,37, період нарахування яких не може перевищувати 6 місяців. Стягнення штрафних санкцій обмежується скороченою позовною давністю в один рік. Місцевим господарським судом зазначено, що позивачем пропущено скрочений строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій, який сплив 26.04.2020, тоді як позов було подано АТ «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» до суду відповідно до штемпеля АТ «Укрпошта» 07.12.2020. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з позицією суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, відповідно до наступного. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Однак право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю правовою природою потребує регулювання державою і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» від 17.01.2012). Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992). Колегія суддів також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлена норма Закону № 540-ІХ, яка передбачає, що на час дії карантину строки загальної та спеціальної позовної давності, установлені зокрема статтею 258, Цивільного кодексу України і статтями 269, 322 Господарського кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, ставить в не рівні права учасників судового процесу, а направлена на захист позивача, та не захищає права відповідача, а отже зупиняє у повному обсязі «інститут позовної давності». Так, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Разом з тим, позивачем а ні в клопотанні про поновлення строку позовної давності, а ні в апеляційній скарзі не зазначено таких підстав що зумовили неможливістю подання позовної заяви в межах строку позовної давності, у зв`язку з причинами, які є поважними, та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. При цьому, необхідно додатково зазначити, що у відповідності до приписів ч.ч.3,4 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що під час дії карантину продовжуються строки позовної давності не можуть братись до уваги, в силу положень ст.269 ГПК України, оскільки не були зазначені (заявлені) до суду першої інстанції при розгляді справи по суті. Крім того, місцевим господарським судом вірно не прийнято підстави для поновлення пропуску строку позовної давності, такі як перебування позову в Господарському суді Одеської області, що потягло за собою пропуск строку позовної давності, а тому поважності такого пропуску, його переривання та відповідно поновлення. Колегія суддів звертається до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду чітко вказала, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо ж суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності дійсно не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Але, оскільки закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку пропуску строку позовної давності, то дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на як. вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Крім того, позивачем також не надано до матеріалів справи доказів пропуску позовної давності, у зв`язку з судовим розглядом позовної заяви позивача від 24.04.2020, а саме: ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2020 про повернення позовної заяви позивачу; доказів звернення позивача з апеляційною скаргою від 29.05.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду про скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2020 по справі №916/1223/20; постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020; ухвали Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 про залишення без руху позовної заяви з підстав ненадання належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви; доказів усунення позивачем 09.11.2020р. недоліків позовної заяви; ухвали Господарського суду Одеської області від 19.11.2020р. про повернення позовної заяви після залишення без руху; доказів отримання позивачем позову від 24.04.2020 за вх.№032-032-3261-1 після повернення його за ухвалою від 19.11.2020; доказів, що обґрунтовують направлення позивачем позовної заяви за вх.№3676/20 до суду лише 07.12.2020. Так, з поданої до справи копії позовної заяви від 24.04.2020р. за вх.№0332-032-3261-1 вбачається, що позов був зареєстрований в канцелярії Господарського суду Одеської області 04.05.2020, проте докази відправлення позову на адресу суду поштою чи подачею останнього до канцелярії суду нарочно відсутні, що позбавляє суд можливості встановити іншу дату звернення до суду позивача із позовом, окрім 04.05.2020, а відповідно і вперше звернення з позовною заявою до суду із дотриманням строків позовної давності. Колегією суддів приймаються доводи викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем при зверненні до Господарського суду Одеської області пропущено скорочені строки позовної давності по зверненню до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, оскільки, повернення позову, не перериває перебігу строку позовної давності, що відповідає вище проаналізованим нормам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду, що в свою чергу спростовує твердження позивача стосовно судового розгляду раніше поданої позовної заяви, як підстави переривання строків позовної давності. Висновки суду апеляційної інстанції. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника. Керуючись статтями 129, 131-135, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2021 у справі № 916/3555/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 21.05.2021. Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя В.В. Бєляновський Суддя К.В. Богатир