Постанова 4857 № 140/15379/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/15379/20 пров. № А/857/3490/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Затолочного В. С., Курильця А. Р., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раджас Торгстрой" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 140/15379/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раджас Торгстрой" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоторг-Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Смокович В. І., час ухвалення рішення 22.01.2021 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 22.01.2021 року, в с т а н о в и в: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Раджас Торгстрой" звернулося в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) або відмову в такій реєстрації від 13 липня 2020 року №1725075/42632533 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 липня 2020 року №109 та зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН вказану податкову накладну датою її подання. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13 липня 2020 року №1725075/42632533 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 липня 2020 року №109. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Раджас Торгстрой» податкову накладну від 02 липня 2020 року №109 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раджас Торгстрой» судовий збір в розмірі 2102,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1250,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раджас Торгстрой» судовий збір в розмірі 2102,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1250,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині розміру стягнення витрат на правову допомогу, а також відмовою у встановленні звіту, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що у зв`язку із протиправними діями відповідача, позивачем понесено визначену ним суму витрат на правову допомогу. Зазначає, що ним повністю доведено належними та допустимими доказами суму витрат на правову допомогу. Вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено, що вказана справа відносить до категорії незначної складності. Зазначає, що рівень складності роботи з підготовки тексту позовної заяви про визнання недійсним та скасування рішення комісії ДПС регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну відноситься до середнього рівня складності. Зазначена категорія справ, з точки зору апелянта, передбачає необхідність надання значної кількості додаткових доказів на підтвердження реальності господарської операції, що значною мірою збільшує складність під час підготовки позовної заяви. Крім того, апелянт вважає, що відмова у реєстрації податкової накладної та зобов`язання її зареєструвати є однією вимогою немайнового характеру, а тому судом першої інстанції неправильно визначено подвійну ставку судового збору за подання вказаного позову. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн та винести нове рішення, яким стягнути з відповідачів судові витрати на суму 18918 грн, в тому числі: 4204 грн судовий збір та 14714 грн витрати на правову допомогу. Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що, враховуючи незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому судом першої зроблено правильний висновок про стягнення суми витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Раджас Торгстрой» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16 листопада 2018 року та здійснює наступні види діяльності Код КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно- технічним обладнанням; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом. Між ТОВ «Раджас Торгстрой» (постачальник) та ТОВ «Неоторг-Плюс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 01 липня 2020 року №01/07-2, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця обладнання, згідно з видатковими накладними, а саме: холодновисадочний болтовий автомат модель CBS-10B4S (М6*65) в кількості 1 штука за ціною 3259200,00 грн з ПДВ. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором прийняти та оплатити цей товар. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Раджас Торгстрой» було поставлено до ТОВ «Неоторг-Плюс» холодновисадочний болтовий автомат модель CBS-10B4S (М6*65) загальну суму 3259200,00 грн, в тому числі ПДВ 543200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 02 липня 2020 року №13, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01 липня 2020 року №48, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 02 липня 2020 року №2. Пункт 2.2 Договору передбачає, що товар зберігається на складі постачальника до повного розрахунку продавцем за цим договором, на підставі окремого договору зберігання. На підставі договору від 02 липня 2020 року №02/07-2 про надання послуг відповідального зберігання, укладеного між ТОВ «Раджас Торгстрой» (поклажодавець) та ТОВ «Неоторг-Плюс» (зберігач) та згідно з актом від 02 липня 2020 року №1 до вказаного договору, позивач передав холодновисадочний болтовий автомат модель CBS-10B4S (М6*65) на відповідальне зберігання третьої особи. За наслідками вказаної господарської операції ТОВ «Раджас Торгстрой» склало та направило на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 02 липня 2020 року №109 на загальну суму 3259200,00 грн, в тому числі ПДВ 543200,00 грн. Відповідно до квитанцій від 02 липня 2020 року реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв`язку із тим, що платник податку, яким подано для реєстрації податкову накладну в ЄРПН, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У квитанції також було запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Для підтвердження реєстрації спірної податкової накладної позивач подав до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 08 липня 2020 року №3, разом із поясненнями від 02 липня 2020 року №7-02/2 та копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме: податкову накладну від 02 липня 2020 року №109, квитанцію до податкової накладної від 02 липня 2020 року, договір купівлі-продажу від 01 липня 2020 року №01/7-2, видаткову накладну від 02 липня 2020 року №13, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01 липня 2020 року №53, рахунок-фактуру від 02 липня 2020 року №14, накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 02 липня 2020 року №1, акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Раджас торгстрой» та ТОВ «Неоторг-плюс» станом на 02 липня 2020 року, оборотньо-сальдові відомості по рахунку №281 та №361, паспорт на холодновисадочний болтовий автомат модель CBS-10B4S (М6*65), договір відповідального зберігання від 02 липня 2020 року №02-07/2, акт приймання-передачі на відповідальне зберігання №1 від 02 липня 2020 року, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань по ТОВ «Раджас торгстрой» та ТОВ «Неоторг-плюс», акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу від 25 червня 2020 року, протокол загальних зборів від 25 червня 2020 року №1/2020, копія звіту №20-ОПП. За результатами розгляду вказаних документів комісією ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН прийнято оскаржуване рішення від 13 липня 2020 року №1725075/42632533 про відмову у реєстрації податкової накладної від 02 липня 2020 року №109 в ЄРПН з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів або банківських виписок; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додаткова інформація: згідно поданих на розгляд документів - реалізований товар попередньо було придбано як внесок до статутного фонду від ПП «Неодрафт». Разом з тим, згідно з даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - серед засновників ТОВ «Раджас торгстрой» не значиться ПП «Неодрафт». Відсутні копії розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків за реалізований товар. Не погоджуючись із таким рішенням комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, позивач звернувся із цим позовом в суд. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи для реєстрації податкової накладної від 02 липня 2020 року №109 підтверджують факт здійснення господарських операцій та є достатніми для прийняття комісією ГУ ДПС у Волинській області рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної в ЄРПН. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів законності прийняття оскаржуваного рішення, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 02 липня 2020 року №109. При цьому, судом стягнуто на користь позивача всю суму сплаченого судового збору у розмірі 4204 грн, однак, що стосується витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вважав, що такі є неспівмірними із складністю вказаної справи. Крім того, суд не вбачав підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання, оскільки вважав, що обраний спосіб захисту порушеного права є достатнім та ефективним. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення лише в частині розміру стягнення витрат на правову допомогу, також в частині відмови у встановленні судового контролю, а тому колегія суддів відповідно до положень ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ч.1 ст.132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. 1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч.3 ст.134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому згідно з положеннями ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Матеріалами справи стверджується, що на підтвердження понесених витрат позивачем надані суду такі документи: договір-доручення №ПН-109/02 від 17 липня 2020 року, додаток №1 до вказаного договору - Протокол №1 узгодження договірної ціни від 17 липня 2020 року, акт приймання-передачі наданих правових послуг №ПН-109/02 від 30 липня 2020 року, звіт про надані правові послуги №ПН-109/02 від 30 липня 2020 року, рахунок-фактуру №ПН-109/02 від 30 липня 2020 року, платіжне доручення від 17 вересня 2020 року №172. Зокрема, як убачається із акту акт приймання-передачі наданих правових послуг №ПН-109/02 від 30 липня 2020 року позивачу були надані наступні послуги: ознайомлення з пакетом документів клієнта для підготовки позову - 2 години; ознайомлення з пакетом документів досудового врегулювання спору - 2 години; робота з доказами, які підтверджують факти, викладені в позовній заяві - 2 години; робота з відповідною судовою практикою, щодо врегулювання предмету спору в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 1 година; правка та друкування позовної заяви з додатками - 6 годин; адміністративні питання пов`язані з підготовкою та подачею позовної заяви - 1 година. Всього підготовка та подача позовної заяви з додатками до суду - 14 годин, вартістю 1051,00 грн за годину, на загальну суму 14714,00 грн. За надані послуги позивач сплатив на рахунок адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Правозахисник» - 14714,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17 вересня 2020 року №172. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18. З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Тому враховуючи усе наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи заперечення протилежної сторони. Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, справа про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН є спором немайнового характеру незначної складності, предметом судового розгляду у даній справі були господарські операції лише за однією податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено контролюючим органом та провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України. Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 14714 грн є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в суді першої інстанції, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). З врахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, виходячи з критерію пропорційності, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів повинен становити 2500 грн, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач. Покликання позивача на експертний висновок, як на доказ визначення вартості наданих послуг адвоката та щодо оцінки роботи адвоката у такій категорії спорів, колегія суддів оцінює у сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами справи і звертає увагу на те, що такий не має переваги над іншими та не спростовує висновки зроблені судом першої інстанції в частині вирішення питання щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу. Щодо посилань апелянта на те, що ним надміру сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн, то колегія суддів такі до приймає та вказує на наступне. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано: суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У даній справі подано позовну заяву, в якій заявлено дві вимоги немайнового характеру: про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову включає дві немайнові вимоги: перша вимога - про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДПС у Волинській області про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, за яку ставка судового збору становить - 2102,00 грн та друга - про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, за яку ставка судового збору становить - 2102,00 грн, а тому суд першої інстанції правильно визначив позивачу судовий збір у сумі 4204,00 грн, і в подальшому при прийнятті рішення вирішив розподіл судових витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, визначеною у постанові від 11 вересня 2020 року по справі №200/1999/20-а. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваним рішенням позивачу повернуто всю суму судового збору у розмірі 4204 грн. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Щодо вимоги встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі та зобов`язати відповідачів подати суду звіт про виконання судового рішення, то судом першої інстанції правильно зазначено, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду являє собою елемент процесуальних питань на стадії виконання судового рішення та є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 704/1167/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19. Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, у даному випадку обраний спосіб захисту порушеного права є достатнім та ефективним, та виключні підстави для встановлення судового контролю за виконанням відповідачами рішення суду у цій справі відсутні. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Колегія суддів також звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання зареєструвати податкову накладну не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині визначення розміру витрат на правову допомогу, розподілу судових витрат, а також щодо вирішення питання судового контролю, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раджас Торгстрой" залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 140/15379/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 21 травня 2021 року.