Постанова 4855 № 640/8220/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8220/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Степанюка А.Г. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш», - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0022331305. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач не заперечує факт несвоєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а лише посилається на формальні порушення щодо проведення перевірки, які не спростовують наявність самого порушення з боку позивача. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, працівниками податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі пп. 19-1.1.1, пп. 19-1.1.2, п. 19-1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 по 20.1 ст. 20 та ст. 75,76,86 Податкового кодексу України проведено перевірку своєчасності сплати податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву». За результатами проведення вказаної перевірки працівниками контролюючого органу складено Акт від 29.11.2016 №3919/26-55-13-05/1422826. Перевіркою встановлена несвоєчасна сплата податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в 2016 року. На підставі висновків акту перевірки від 29.11.2016 №3919/26-55-13-05/1422826, державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0022331305, відповідно до якого, за затримку на 209,209,147,143,143,70,70 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 202301,95 грн., до позивача застосований штраф в розмірі 20% в сумі 40460,39 грн. Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Законодавчо встановлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів. Отже камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання. Таким чином, термін сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання до бюджету, а саме сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки. Отже, відповідачем, під час проведення камеральної перевірки з`ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №826/18513/16 від 26 червня 2018 року та у справі №826/78/17 від 26 червня 2018 року. Невиконання вимог порядку проведення перевірок, встановлених ПК України, призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов`язання. На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, що випливає із приписів п. 77.4, п. 78.4, 79.2 ПК України, а також з пред`явленням направлення на перевірку, що випливає з приписів п. 77.6, 78.5, 88.1 ПК України. При цьому, виходячи з положень пп. 17.1.6 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Проте, всупереч наведеним вище вимогам, податковим органом проведено камеральну перевірку, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалося та, відповідно, позивач не отримав від відповідачів копії наказу про проведення документальної перевірки, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог чинного законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом. Вказані обставини свідчать про порушення законних прав та інтересів позивача, передбачених пп. 17.1.6 ПК України. Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений законом, відповідач провів перевірки з питань, які не входять до кола питань і досліджень камеральної перевірки, які за загальним правилом входять до предмету документальної перевірки. Протиправність проведення камеральної перевірки висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок, безпідставність застосування штрафу. Зважаючи на те, що відповідачем в межах камеральної перевірки досліджувалися питання щодо своєчасності сплати платником податків грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке може бути предметом документальної перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове-повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність вказаного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування. Відтак, судом першої інстанції в повній мірі було досліджено обставини даної справи та зроблено обґрунтовані висновки, які відповідачем жодним чином не спростовані. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: