Постанова 4855 № 300/99/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 300/99/21 Суддя першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Костюк Л.О. та Файдюка В.В., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У січні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження"; - зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62403539, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, Київ, вул. Саксаганського, 110, ідентифікаційний номер 34967593) щодо несвоєчасного вчинення дій, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження". У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, доводи скаржника полягають у тому, що 28 грудня 2020 року до відповідача надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закінчення виконавчого провадження від 14 грудня 2020 року № 112-49-95/20, якою повідомлено про виконання рішення суду, однак виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та штраф за невиконання рішення суду боржником сплачено не було. До того ж, у заяві боржник не повідомив коли саме було виконано рішення суду. Зважаючи на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб довготривалий час не було сплачено виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та штраф за невиконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження лише 25 лютого 2021 року, а постанови про стягнення вказаних коштів виведені в окреме провадження. Відзив на апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від позивача до суду не надходив. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 20 травня 2021 року, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що на виконанні старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. перебувало виконавче провадження № 62403539 з примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року № 300/1892/19 про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "ВіЕйБі Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу "НВУ" № 854791/2014 від 13 жовтня 2014 року (в національній валюті) та за договором банківського вкладу на вимогу "для виплат" № НОМЕР_1 від 13 жовтня 2014 року (в національній валюті). 24 червня 2020 року вказаним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62403539. 28 грудня 2020 року до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 грудня 2020 року № 112-49-95/20, в якій зазначено, що Фондом отримано додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "ВіЕйБі Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому рішення суду згідно з виконавчим документом виконано. Також зазначено, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду було внесено зміни до Переліку вкладників і до загального реєстру вкладників ПАТ "ВіЕйБі Банк" та включено ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "ВіЕйБі Банк" за рахунок Фонду. Враховуючи наведене, Фонд у вказаному листі просив відповідача упродовж трьох днів з дати отримання цієї заяви винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62403539 та вжити всіх заходів, передбачених ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження". Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. від 25 лютого 2021 року закінчено виконавче провадження № 62403539 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, не отримавши за своєю заявою від 14 грудня 2020 року рішення від відповідача станом на час звернення з позовною заявою до суду та вважаючи свої права порушеними, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з вказаним позовом до суду. За змістом п. 8 ч. 2 ст. 4 та ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на Фонд покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує у разі делегування Фондом повноваження щодо виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та його ліквідації. Відповідно, у разі припинення повноважень уповноваженої особи Фонду, відповідні функції реалізує Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Як свідчать матеріали справи, повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» були припинені. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є учасником виконавчого провадження № 62403539, однак враховуючи викладене має право оскарження по вказаному виконавчому провадженню, в якому уповноважена особа Фонду є боржником. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій повідомлено про виконання рішення суду, надійшла до виконавчої служби 28 грудня 2020 року, а постанова про закінчення виконавчого провадження № 62403539 винесена виконавцем 25 лютого 2021 року, що суперечить нормам ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вжити всіх заходів, передбачених ч. 1 ст. 40 вказаного Закону суд першої інстанції відмовив, зазначивши, що позивач у заяві від 14 грудня 2020 року № 112-49-95/20 повідомляв відповідача саме про виконання рішення суду та у зв`язку з цим просив закрити виконавче провадження, що відповідає п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Також суд першої інстанції врахував, що на цей час виконавче провадження № 62403539 закінчене постановою державного виконавця від 25 лютого 2021 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, предметом апеляційного перегляду є рішення суду від 29 березня 2021 року в частині визнання протиправною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо несвоєчасного вчинення дій, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження". Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у зазначеній частині, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут та надалі вказаний Закон зазначається у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Пунктом 1 розд. ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (тут та надалі вказана Інструкція зазначається у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Відповідно до п. 2 розд. VI вказаної Інструкції якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4, 6, 8 ч. 1 ст. 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 6, 7, 9 - 15 ч. 1 ст. 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Як свідчать матеріали справи, 28 грудня 2020 року відповідачем було отримано заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 грудня 2020 року № 112-49-95/20, у якій зазначено, що Фондом отримано додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "ВіЕйБі Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому рішення суду згідно з виконавчим документом виконано. Вказані обставини державний виконавець не заперечував, а вказав лише про не сплату боржником виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафу за невиконання рішення суду. Інших перешкод, які б свідчили про неможливість винесення постанови про закінчення виконавчого провадження виконавцем зазначено не було. Проаналізувавши викладене, колегія суддів зазначає, що державному виконавцю було доведено факт виконання рішення суду згідно з виконавчим документом, а тому виконавець повинен був 28 грудня 2020 року винести постанову про закінчення виконавчого провадження та у випадку необхідності не пізніше наступного робочого дня зареєструвати в автоматизованій системі виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафу за невиконання рішення суду як виконавчі документи, які підлягають виконанню в порядку, передбаченому законодавством. Доводи скаржника про те, що державним виконавцем не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в день надходження зави боржника з підстав не сплати останнім виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафу за невиконання рішення суду не відповідають вищенаведеним положенням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Також скаржником було зазначено, що в заяві від 14 грудня 2020 року № 112-49-95/20 боржник не повідомив коли саме було виконано рішення суду, однак, колегія суддів зауважує, що ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає зазначення дати виконання рішення, а лише невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. До того ж за змістом вказаної заяви вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтвердив виконання рішення суду тим, що повідомив про отримання додаткової інформації щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "ВіЕйБі Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що відповідно до виконавчого листа № 300/1892/19 від 19 травня 2020 року і було зобов`язано вчинити уповноважену особу Фонду. Тобто, фактичне виконання рішення суду було підтверджено належним чином. Крім того, як свідчать доводи позивача, бездіяльність державного виконавця полягає у невирішені питання про закінчення виконавчого провадження відповідно до заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 грудня 2020 року № 112-49-95/20 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Водночас позивач у заяві від 14 грудня 2020 року № 112-49-95/20 повідомляв відповідача саме про виконання рішення суду та у зв`язку з цим просив закінчити виконавче провадження, що відповідає п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". До того ж, згідно виконавчого листа № 300/1892/19 від 19 травня 2020 року рішенням суду зобов`язано саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» вчинити дії відносно вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «ВіЕйБі Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банк. Таким чином, той факт, що Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» у даному випадку не є підставою для закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 826/17170/16. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та визнання протиправною бездіяльності Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо несвоєчасного вчинення дій, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді Л.О. Костюк В.В. Файдюк