LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4854420/13090/20

від 21.05.2021 ·

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13090/20 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Апеляційного суду Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2021р. по справі №420/13090/20 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з Апеляційного суду Одеської області середній заробіток за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. за період з 12.03.2020р. по 16.07.2020р. у розмірі 25967,70грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Апеляційного суду Одеської області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області. Скасовано наказ керівника апарату Апеляційного суду Одеської області № 85-ос від 11.04.2016 р. Про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційног суду Одеської області. Присуджено до стягнення з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2016р. по 17.09.2018р. у розмірі 183585,60грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду першої інстанції, з урахуванням приписів п.3 ч.1 ст.370 КАС України, підлягало негайному виконанню. Однак, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Апеляційним судом Одеської області виконано лише 16.07.2020р. Отже, у період з 12.03.2020р. по 16.07.2020р. з боку Апеляційного суду Одеської області наявна затримка у виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р., за яку передбачено стягнення на користь позивача середнього заробітку. Не погоджуючись з позовними вимогами відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р., залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020р., по справі №815/2076/16, у частині стягнення з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливо було виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Отже, позивач мав право та можливість звернутися до Головного управління Державної казначейської служби України з рішенням суду про безспірне списання коштів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. Також, відповідач наголошував, що 16.07.2020р. Апеляційним судом Одеської області видано наказ №7-ос «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким наказано вважати скасованим наказ №85-ос від 11.04.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області». Визнано недійсним запис про звільнення, зроблений у трудовій книжці ОСОБА_1 згідно з наказом №85-ос від 11.04.2016р. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді апеляційного суду Одеської області з 11.04.2016р. Між тим, у період з 16.07.2020р. по 22.07.2020р. ОСОБА_1 не прибував до Апеляційного суду Одеської області для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2021р. по справі №420/13090/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Присуджено до стягнення з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. у справі №815/2076/16 за період з 12.03.2020р. по 15.07.2020р. у розмірі 25666,75грн. Задовольняючи частково позовну заяву ОСОБА_1 судом першої інстанції вказано на допущенні відповідачем у період з 12.03.2020 року по 15.07.2020 року затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №815/2076/16, наслідком чого є стягнення з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 25666,75грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Апеляційним судом Одеської області подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що після набрання чинності рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16 15.07.2020р. головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Одеської області 16.07.2020р. видано наказ №7-ос про скасування наказу №85-ос від 11.04.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді Апеляційного суду Одеської області». У період з 03.01.2019р. по 16.07.2020р. Апеляційний суд Одеської області перебував та продовжує перебувати у стані ліквідації, безпосередній керівник ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 та усі судді відраховані зі штату апеляційного суду. Тому, фактичне допущення позивача до роботи не відбулося та не могло відбутися у зв`язку з чим, цього ж дня видано наказ про його звільнення з посади помічника судді. Негайне виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Одеської області, який знаходиться в стані ліквідації, у день його постановлення 12.03.2020р. також не породжує правових наслідків через те, що із штату суду відраховано безпосереднього керівника суддю апеляційного суду, усіх суддів та відсутні працівники апарату суду. Однак, судом першої інстанції юридичної сутності правовідносин сторін не встановлено, не з`ясовано змісту та сенсу норм права, що регулюють правовідносини сторін та не зроблено правових висновків, які відповідали б фактичним обставинам справи. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника судді, Апеляційним судом Одеської області виконано лише 16.07.2020р. Означене, на думку позивача, є затриманням виконання рішення суду. Згідно із наявною у матеріалах справи, поданою Апеляційним судом Одеської області до П`ятого апеляційного адміністративного суду відповіддю на відзив, у межах розгляду даної справи судом першої інстанції прийнято до свого провадження та розглянуто по суті позов у якому одночасно змінено предмет та підставу позову. Однак, за правилами статті 46 КАС України позивач мав право змінити предмет або підставу позову. Видання наказу від 16.07.2020р. на виконання рішення суду від 12.03.2020р. про поновлення позивача на посаді помічника судді здійснено зх. Виплатою коштів за судовим рішенням та одночасним звільненням його з цієї посади, враховуючи особливості патронатної служби., а саме припинення повноважень судді Апеляційного суду Одеської області безпосереднього керівника шляхом відрахування судді зі штату суду 28.12.2018р., тобто за 1 рік 3 місяці до постановлення рішення суду від 12.03.2020р. про поновлення позивача на роботі. Оскільки позивач одночасно був поновлений та звільнений з посади помічника судді, внаслідок чого допуск до виконання трудових обов`язків не відбувся та не міг відбутися з урахуванням особливостей патронатної служби, тому саме собою видання наказу про поновлення на роботі в організації відповідача, що перебувала та продовжує перебувати в процесі ліквідації, у день постановлення судом першої інстанції рішення від 12.03.2020р. правових наслідків не породжує. На думку відповідача, судом першої інстанції безпідставно обґрунтовано своє рішення практикою Верховною Суду, викладеною у постанова від 30.04.2020р. по справі №260/1424/18, від 25.07.2018р. по справі №552/3404/17. Відповідно до наданих ОСОБА_1 письмових пояснень у вказаній справі не було змінено предмета позову, а лише період за який необхідно стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення. Предметом даного позову є затримка виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16, а підставами, як зазначено в первісному позові так і в уточненому стаття 43 Конституції України, статті 235, 236 КЗпП України, статті 370, 371 КАС України, постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» тощо. Також, позивач наголошує, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не обмежується будь-яким строком. Крім того, станом на день звільнення ОСОБА_1 посада помічника судді належала до посад державної служби, а не патронатної, та відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16, у системному зв`язку з положеннями статті 235 КЗпП України, позивача поновлено на попередній посаді помічника судді, яка належала до посад державної служби. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020р., по справі №815/2076/16 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Апеляційного суду Одеської області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області. Скасовано наказ керівника апарату Апеляційного суду Одеської області № 85-ос від 11.04.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області». Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Одеської області. Присуджено до стягнення з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2016р. по 17.09.2018р. у розмірі 183585,60грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. З матеріалів справи убачається, що з метою виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020р. по справі №815/2076/16, Апеляційним судом Одеської області 16.07.2020р. видано наказ №7-ос «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким наказано вважати скасованим наказ №85-ос від 11.04.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області». Визнано недійсним запис про звільнення, зроблений у трудовій книжці ОСОБА_1 згідно з наказом №85-ос від 11.04.2016р. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді апеляційного суду Одеської області з 11.04.2016р. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу приписів статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Положеннями частин 1, 2 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Згідно із частиною 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Частинами 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Приписами статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, які застосовуються до спірних правовідносин випливає, що законодавцем передбачено обов`язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Такий обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидке та реальне поновлення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача за захистом якими останній звернувся до суду з позовною заявою. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконати рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, установлено статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує вказану виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Отже, з урахуванням статті 236 КЗпП України, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в такій затримці. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить установити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Як установлено судом апеляційної інстанції та зазначено вище, ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Одеської області поновлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020р., по справі №815/2076/16. Натомість, Апеляційним судом Одеської області вказане рішення суду, шляхом видання наказу від 16.07.2020р. №7-ос «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » виконано лише 16.07.2020р. Отже, періодом затримки виконання судового рішення є проміжок часу від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі (12.03.2020р.) до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі (15.07.2020р.). Таким чином, з урахуванням установлених у межах розгляду даної справи фактичних обставин, убачається наявність затримки Апеляційним судом Одеської області виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16, яка породжує у роботодавця обов`язок виплатити позивачеві середній заробіток за весь час такої затримки. При цьому, на думку колегії суддів, наведені в апеляційній скарзі твердження Апеляційного суду Одеської області щодо неможливості поновлення ОСОБА_1 у період з 12.03.2020р. по 16.07.2020р. є необґрунтованими, оскільки з огляду на положення статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в такій затримці. Наведені Апеляційним судом Одеської області в апеляційній скарзі доводи не є законодавчо обумовленими підставами для звільнення суб`єкта владних повноважень від обов`язку виплатити незаконно звільненому працівникові, передбаченого статтею 236 Кодексу законів про працю України, середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. До того ж, вищенаведеними приписами чинного законодавства, які містять імперативні приписи щодо негайного виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, спростовуються доводи відповідача про неможливість виконання такого рішення з огляду на особливості проходження патронатної служби, а саме припинення повноважень судді Апеляційного суду Одеської області - безпосереднього керівника, а також триваючий процес ліквідації Апеляційного суду Одеської області. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне відмітити, що з огляду на положення частини 2 статті 233 КЗпП України, звернення позивача до суду з позовом про стягнення належного йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не обмежується будь-яким строком, оскільки заявлена вимога є спором про оплату праці. Вказане спростовує твердження скаржника стосовно того, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. по справі №815/2076/16 позивачем заявлено майже через 9 місяців після постановлення судом першої інстанції рішення. Не є юридично спроможними також твердження скаржника щодо безпідставності обґрунтування судом першої інстанції рішення практикою Верховною Суду, викладеною у постанова від 30.04.2020р. по справі №260/1424/18, від 25.07.2018р. по справі №552/3404/17, оскільки, у даному випадку, зайняття позивачем певної посади не змінює правового регулювання спірних правовідносин та у жодному разі не нівелює установлені положеннями статті 236 КЗпП України гарантії захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів працівника від затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суд про поновлення на роботі. Між тим, колегія суддів зазначає, що правильність розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є предметом оскарження апеляційної скарги Апеляційного суду Одеської області, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції оцінка вказаному питанню не надається. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 238, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Апеляційного суду Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2021р. по справі №420/13090/20 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»