Постанова 4852 № 340/1370/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 березня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1370/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року в адміністративній справі №340/1370/20 за позовом ОСОБА_1 до Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (далі - Рада) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернулася до суду з заявою до Ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 26 березня 2020 року №765. Також просить суд зобов`язати відповідача затвердити проект. У позовній заяві зазначає, що Рада протиправно відмовила у затвердженні проекту землеустрою, оскільки отримала дозвіл на його розроблення в силу прямих приписів закону у зв`язку з бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 26 березня 2020 року №765, яким ОСОБА_1 відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Тишківська сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2017 року позивач подала до Управління заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (земельна ділянка загальною площею 8,3587 га, кадастровий номер 3521786000:02:000:9106) . Управління одержало звернення того ж дня. Не отримавши відповіді на звернення протягом місяця, ОСОБА_1 уклала договір про виконання робіт стосовно розроблення проекту землеустрою від 11 жовтня 2017 року. 19 жовтня 2017 року позивач подала до Управління заяву про укладення правочину, яке отримано ним того ж дня. Проект землеустрою виготовлено у 2019 році. 29 жовтня 2019 року експертом державної експертизи погоджено проект землеустрою. 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до Ради заяву про затвердження проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка перейшла до відання відповідача. 26 березня 2020 року Рада прийняла рішення, яким відмовила у затвердженні проекту землеустрою. Підстава - відсутність дозволу на розробку проекту землеустрою. Управління повідомило, що 02 жовтня 2017 року прийняло рішення за зверненням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Підстава відмови у задоволенні - включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які виставлені для продажу на торгах. Управління не надало до суду доказів надіслання і отримання рішення ОСОБА_1 . Рішення оформлене не у формі наказу, а у формі листа. Згідно ч. 1 ст. 1, ст. 24, ст. 29, ст. 30, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проектом землеустрою є сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Державні стандарти, норми і правила у сфері землеустрою встановлюють комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, що регламентують розробку і реалізацію документації із землеустрою з урахуванням екологічних, економічних, соціальних, природно-кліматичних та інших умов. Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою. Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до частин 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Згідно частин 1, 4, 5, 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Висновком державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Згідно ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Згідно ч. 14 ст. 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Колегія суддів зазначає, що нормою Земельного кодексу України дозволено відмовляти уповноваженим органам у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі, якщо не усунено недоліки, на які було наголошено у попередній відмові. Існує визначений перелік підстав, за яких уповноважений орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою. Також Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі №1640/2594/18, робить висновок, що норми Земельного кодексу України передбачають, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. Приписами частини 5 статті 10 Закону передбачено, що адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб`єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги. Варто вказати, що управління не дотрималось цих вимог Закону, не надіславши відповідачу рішення у належній формі поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку у місячний строк. При вирішені спору, слід керуватись правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 22.10.2020 року у справі № 823/105/18, від 24.11.2020 року у справі №2240/3066/18, від 27.01.2021 року у справі № 560/1334/19. Розглядаючи питання ефективності способу захисту порушених прав позивача та шляхи їх відновлення, суд зазначає наступне. Дотримуючись порядку затвердження проекту землеустрою, установленого ч.11 ст.123 ЗК України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у винесенні рішення, повинен за заявою, все ж таки прийняти рішення. У Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення або відмова винести відповідне рішення на виконання своїх повноважень, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Фактично, у зв`язку з недотриманням Управлінням вимог Закону призвило до задовлення вимог позивача. Проте, колегія суддів не може погодитись повною мірою з висновком суду першої інстанції, оскільки фактично задовільняючи позовні вимоги позивача у такий спосіб, а саме зобов`язавши Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Згідно п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: зокрема, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, слід прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року в адміністративній справі №340/1370/20 скасувати в частині зобов`язання Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства. Ухвалити в цій частин інше рішення, яким: Зобов`язати Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3521786000:02:001:5772 ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району, Кіровоградської області та надання її у власність. В іншй частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року в адміністративній справі №340/1370/20- залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст., ст. 328-329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов