Постанова 4850 № 200/4181/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року справа №200/4181/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Сіваченка І.В., Ястребової Г.М., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Ніколенка І.В., представника відповідача Сеннікова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 р. у справі № 200/4181/20-а (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,- ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд (далі ПАТ Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-5686-25 від 14.02.2020 зі сплати єдиного внеску (а.с. 1-5, 163). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року позов задоволений: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5686-25 від 14.02.2020 (а.с. 177-180). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на правомірність спірної вимоги, оскільки вимогу прийнято після виключення з 13.02.2020 пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020 (а.с. 183-186). Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі № 200/4181/20-а в частині визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5686-25 від 14 лютого 2020 року на суму 394110,10 грн., з яких штраф 177 249,66 грн. та пеня 216 860,44 грн. з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. У іншій частині рішення суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року задоволено частково касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, скасовано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 200/4181/20-а, справу направлено на новий судовий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду. Верховний Суд зазначив, що при новому вирішенні справи, слід також врахувати висновки викладенні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18-а та постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 812/1473/16. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ПАТ Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд зареєстрований як юридична особа, є платником єдиного внеску, знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС у Донецькій області. 14 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області станом на 31.01.2020 відносно позивача складено вимогу № Ю-5686-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску за 2015-2018 роки в сумі 2448921,48 грн. (а.с. 12, 153-158). Позивачем оскаржено вимогу до Державної податкової служби України, за наслідками розгляду якої рішенням від 02.04.2020 року № 11941/2199-00-01-00-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 16-17). Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскаржена позивачем вимога охоплює період, в якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону № 2464-VI, Законом № 1669 та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин. Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема, частиною 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. За частиню ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку За частиною 5 ст. 25 Закону № 2464, вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Наявність у позивача недоїмки підтверджено обліковою карткою платника податку. Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу». Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4. Суд зазначає, що вищезазначеними приписами Закону не скасовано обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) сплачувати його, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19. Таким чином, за положенням пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464. Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ), який набрав чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги втратили чинність. З огляду на викладене, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим, на час формування спірної вимоги про сплату боргу, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність. Таким чином, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконували покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених частиною 2 статті 6 цього Закону. Суд зазначає, що недоїмка, яка виникла у позивача у спірний період за положенням п. 9-4 розділу VIII № 2464-VI, визнається безнадійною та підлягає списанню саме в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звернувся до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірна вимога Головного управління ДПС у Луганській області є правомірною та не підлягає скасуванню, що тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року звернув увагу на необхідність врахування при новому вирішенні справи висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18-а та постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 812/1473/16, з цього суд зазначає наступне. Предметом судового оскарження у справі № 812/292/18-а було рішення контролюючого органу від 13 грудня 2017 року № 0040151304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску в загальній сумі 45 тис. 82 грн 77 коп. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у межах справи яка розглядається не оскаржував рішення або дії відповідача щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Висновки Верховного Суду викладені в постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 812/1473/16, судом враховані при вирішенні цієї справи, про що зазначено вище. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 р. у справі № 200/4181/20-а - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 р. у справі № 200/4181/20-а - скасувати. Прийняти нове рішення. Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № Ю-5686-25 від 14.02.2020 зі сплати єдиного внеску. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 19 травня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: Л.В. Ястребова І.В. Сіваченко