Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/5134/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року справа №200/5134/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 р. у справі № 200/5134/20-а (головуючий І інстанції суддя Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) 27.05.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (далі - відповідач), в якій просив визнати бездіяльність відповідача у частині відмови йому у донарахуванні недоплаченої суми матеріальної допомоги, як учаснику бойових дій до 5 травня 2020 у сумі 8056, 00 грн., відповідно до Закону України частині 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у діючій редакції норми Закону відповідно до Закону № 367 від 25.12.98 протиправною та зобов`язати відповідача виплатити йому недоплачену суму у розмірі 8056, 00 грн. матеріальної допомоги до 5 травня 2020 відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у діючій редакції норми Закону відповідно до Закону № 367; стягнути з Держави Україна у особі Державної казначейської служби України відповідно до п.п. 4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року зі спеціального відповідного рахунку Державного бюджету завдану ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди, котра завдана дією неконституційного акта, а саме окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протягом 2017-2019 років у розмірі 17220 гривень 00 копійок (а.с. 1-7). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 200/5134/20-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 у донарахуванні недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року відповідно до частині 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції після 27 лютого 2020 року. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції після 27 лютого 2020 року. Вирішено питання судових витрат (а.с. 69-72). Рішення набрало законної сили 15 лютого 2021 року (а.с. 123-127). 5 квітня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 200/5134/20-а щодо зазначення абзацу третього резолютивної частини рішення наступним чином: «Стягнути з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради на користь позивача недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції після 27 лютого 2020 у розмірі 6800 грн.» Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено (а.с. 176-178). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду замінивши зобов`язання виплатити на стягнення суми у розмірі 6800 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції про зобов`язання відповідача сплатити недоплачену частину допомоги має зобов`язальний характер. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Державна казначейська служба України здійснює виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Вважає, що, оскільки органи Державної казначейської служби не зможуть виконати рішення зобов`язального характеру, для забезпечення виконання рішення суду у справі необхідно встановити новий спосіб. За унормуванням ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадженн За унормуванням ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. За змістом ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України). Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Тобто, із вказаної норми слідує, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. При цьому відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках, але зі змісту заяви вбачається, що фактично заявник просить змінити зміст судового рішення, яке набрало чинності. Слід зважити на те, що підставою для застосування правил вказаної статті Кодексу є обставини, що перешкоджають належними чином виконати судове рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Таким чином положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов`язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта стосовно того, що рішення суду не виконано. Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду справи, як вірно зазначено судом першої інстанції. Зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що встановлені судом обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст. 378 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання. В свою чергу, зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Тим більше, що в резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 200/5134/20-а сума коштів, що підлягають виплаті, не була конкретизована. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-394а14, в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 279/7157/15-а та в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а. Позивачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Невиконання відповідачем судового рішення не може бути підставою для зміни порядку виконання такого рішення. За таких обставин суд апеляційної погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача про зміну способу виконання рішення є безпідставною та необґрунтованою. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні заяви позивача про заміну способу та порядку виконання рішення суду слід відмовити. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 р. у справі № 200/5134/20-а - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 р. у справі № 200/5134/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 травня 20201 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв