Постанова 4824 № 359/5144/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5616/2021 . ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2021 року м. Київ Справа № 359/5144/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Журавського В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері дитини з інвалідністю, встановив: В липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері дитини з інвалідністю. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є вона та ОСОБА_1 . На даний час сторони проживають окремо, при цьому малолітня дочка ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Малолітній ОСОБА_3 встановлений діагноз епілепсія в формі генералізованих приступів, затримка психічного і домовного розвитку, у зв`язку з цим за станом свого здоров`я дочка потребує домашнього режиму та індивідуального догляду матері. На даний час ОСОБА_2 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, що позбавляє її можливості працювати. Тому ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю, в розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду, та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі ј частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме: з 07 липня 2020 року та протягом всього часу проживання матері з дитиною з інвалідністю. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що він проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка на теперішній час у зв`язку із захворюванням знаходиться на постійній медикаментозній терапії та потребує сторонньої допомоги, знаходиться на його утриманні, тому він не може надавати матеріальну допомогу, тобто утримувати ОСОБА_2 . Однак, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та помилково зазначив, що ОСОБА_4 не є його матір`ю, а також про те, що вона потребує сторонньої допомоги. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на поданий розрахунок доходів та витрат, в якому чітко вказано його з матір`ю сукупний дохід на місяць та витрати, які необхідно сплачувати. Стверджує, що суд помилково зазначає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу ОСОБА_2 , та не звертає увагу, що відповідач також повинен проживати, харчуватись, одягатись і за все це він має сплатити кошти. Аналізуючи судове рішення, вважає, що судом були неправильно трактовані твердження «можливість утримання» та «обов`язковість сплати аліментів». Зазначає, що він не відмовляється від надання додаткової допомоги, але утримувати позивача не має можливості. В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила залишити рішення суду без змін. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом не було встановлено об`єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 надавати матеріальну допомогу ОСОБА_2 як матері, з якою проживає дитина з інвалідністю. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 є матір`ю відповідача, а також перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує допомоги, яку надає відповідач, а тому заперечення відповідача про те, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір ОСОБА_4 , з якою він проживає та яка потребує матеріальної допомоги на лікування, суд першої інстанції до уваги не прийняв. Крім того, копії квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг суд першої вважав такими, що не стосуються предмету доказування у вказаній цивільній справі. Оскільки, обставини щодо сплати позивачем житлово-комунальних послуг за утримання квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , та є адресою зареєстрованого місця проживання відповідача в жодній мірі не свідчить про неспроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю. З огляду на ці обставини в сукупності, суд вважав допустимим стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і протягом всього часу проживання з нею дитини з інвалідністю. Проте з висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується не у повному обсязі, враховуючи наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої у свідоцтві про її народження зазначені: мати - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11). Згідно з копією акту обстеження житлово-побутових умов від 06 липня 2020 року, складеного депутатом Бориспільської міської ради Годунком Я.М., малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16). Відповідно до медичного висновку №3/1 на дитину-інваліда віком до 18 років від 22 квітня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено діагноз: епілепсія в формі генералізованих приступів, затримка психічного і домовного розвитку (а.с.12). Крім того, відповідно висновку ЛКК КНП «Бориспільський ЦПМСД» протокол №3/1 від 22 квітня 2020 року, висновку ЛКК КНП «Бориспільський ЦПМСД» протокол №14/1 від 22 квітня 2020 року, та протоколу №6/1 від 22 квітня 2020 року, за станом здоров`я дитина ОСОБА_3 потребує домашнього режиму та індивідуального догляду матері ОСОБА_2 . Діагноз ОСОБА_3 - епілепсія в формі генералізованих приступів, затримка психічного і домовного розвитку. Дитина потребує реабілітації. Висновок дійсний до 22 квітня 2022 року (а.с.13-15). На підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року, до дня досягнення дитиною повноліття. Згідно з довідкою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про доходи від 22 січня 2021 року, відповідач ОСОБА_1 працює в цьому підприємстві на посаді водія, загальний розмір його доходу за період з січня по грудень 2020 року без урахування сплачених аліментів становить 91 631 грн. 29 коп. (а.с.53). Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Згідно з положенням ч.2 ст.91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», дитина з інвалідністю - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту. Відповідно до ч.1 ст.88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Згідно з ч.2 ст.88 СК України розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду у часті від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Таким чином, з аналізу ст. 88 СК України вбачається, що право на утримання матеріальної допомоги одним із подружжя, в тому числі і працездатним, який проживає з дитиною з інвалідністю, виникає на підставі певних фактів, а саме: проживання одного з подружжя з дитиною з інвалідністю та опікування нею, нездатність дитини обходитися без постійного стороннього догляду, та спроможність другого з подружжя надавати таку допомогу. Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Встановивши, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю та у зв`язку з цим потребує домашнього режиму, індивідуального та постійного догляду матері ОСОБА_2 , з якою дитина проживає разом та яка здійснює такий догляд, у зв`язку з чим позивач має право на утримання від батька дитини (відповідача), а відповідач є працездатним, має постійний заробіток, у зв`язку з чим спроможний надавати відповідне утримання позивачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в ДП «Міжнародний аеропорт» «Бориспіль» на посаді водія. Загальний розмір його доходу за період з січня 2020 року по грудень 2020 року становить 123 547 грн. 18 коп., сума сплаченого податку з доходів за вказаний період - 22 938 грн. 49 коп. Отже, сума заробітної плати, за вирахуванням податку, за 2020 рік становить 101 308 грн. 69 коп., за період з вересня по грудень 2020 року було сплачено аліментів на суму 9677 грн. 40 коп. Таким чином, сума середньомісячного заробітку, без вирахування аліментів на утримання дитини, становить 8442 грн. Враховуючи, що відповідач зобов`язаний до сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини свого заробітку, то середньомісячний розмір його заробітної плати, за вирахуванням усіх утримань, в тому числі аліментів на утримання дитини, становить 6332 грн. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, на період січень - червень 2021 року, становить 2270 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, та наявність підстав для відмови у позові ОСОБА_2 , колегія суддів вважає необґрунтованими. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції при визначенні розміру аліментів в 1/4 частині від заробітку ( доходу) відповідача щодо неприйняття до уваги заперечень відповідача про необхідність враховувати ту обставину, що відповідач проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , 1942 року народження, яка хворіє на онкологічне захворювання та потребує часткової сторонньої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України (а.с. 7-9). З квитанцій за спожиті комунальні послуги та телекомунікаційній послуги, що надані відповідачем до суду першої інстанції, вбачається, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживають дві особи, при цьому ОСОБА_4 є власником особового рахунку за вказаною адресою. (а.с. 55, 56, 57). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20 січня 2021 року, ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено діагноз: рак молочної залози, кл. група ІІВ, Т2, N2,М2, Гіпертонічна хвороба ІІст. Ст. 2 ризик 3, IXC атеросклеротичний кардіосклероз, СН ІІАст.ФК ІІст. на фоні церебросклерозу, у вигляді статико-динамічні порушення, вестибулярного та астенічного синдромів. Хронічний не калькульозний холецистит в ст. ремісії, хронічний панкреатит в ст. ремісії, хронічний пієлонефрит в стадії ремісії, ХОЗЛ в стадії ремісії дифузний пневмосклероз, емфізема легенів, дихальна недостатність І-ІІ ст. При цьому у виписці зазначено, що пацієнт знаходиться під медичним супроводом, на диспансерному обліку в КНП «Бориспільський МЦПМСД» з липня 2018 року. На даний час стан пацієнта тяжкий, рухова активність значно обмежена, прогресуючі наявні захворювання. Пацієнт знаходиться на постійній медикаментозній терапії. Потребує часткової сторонньої допомоги. Згідно з наданим відповідачем до апеляційної скарги свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 є матір`ю відповідача. Відповідно до ст. 203 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Таким чином, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача та вважає за необхідне при визначенні розміру аліментів на утримання позивача як матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, врахувати також ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , 1942 року народження, яка хворіє на онкологічне захворювання, знаходиться під медичним супроводом та на постійній медикаментозній терапії, потребує часткової сторонньої допомоги. Враховуючи викладені обставини, розмір середньомісячної заробітної плати відповідача, сплату відповідачем аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 від заробітку , розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу (відповідача), колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на утримання позивача, визначений судом в 1/4 частці від заробітку ( доходу) відповідача є завищеним, не є співмірним з матеріальним становищем відповідача та його фінансовими можливостями. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині визначення розміру аліментів на утримання позивача, зменшення розміру аліментів для стягнення з відповідача на користь позивача з 1/4 частини до 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача. Доводи апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів тих обставин, яка сума коштів витрачається щомісяця особисто відповідачем для придбання медичних препаратів. Посилання відповідача на необхідність сплачувати щомісяця суму в розмірі 2449 грн. 40 коп. на придбання лікарських засобів для матері, а також ту обставину, що зазначені витрати він несе у повному обсязі самостійно - не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Крім того, зазначений позивачем розмір витрат на оплату комунальних послуг - 4427 грн. 24 коп. щомісячно - не відповідає наданим відповідачем рахункам на оплату комунальних послуг, зазначені рахунки не відображають дійсного розміру щомісячних платежів на комунальні послуги, оскільки в них зазначено: про оплату іншої суми, ніж визначено рахунком ( на оплату електричної енергії), про наявність заборгованості за інші періоди (опалення), про можливість оплати очікуваного споживання у наступному місяці (природний газ), а також включено оплату за інші місяці ( кабельне телебачення). Наданий відповідачем розрахунок доходів та витрат не може бути прийнятий до уваги, оскільки у повному обсязі не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому доводи відповідача про те, що його непрацездатна та хвора мати знаходиться на його утриманні, не можуть бути підставою для відмови у позові. Таким чином, доводи відповідача щодо неможливості надавати утримання позивачу, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач є працездатним та має стабільний заробіток, сума якого дозволяє надавати матеріальну допомогу на утримання позивача як матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене, встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційний суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині визначення щомісячного розміру аліментів на утримання позивача. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року - змінити в частині розміру аліментівта визначити, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року та протягом всього часу проживання матері з дитиною з інвалідністю. В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.