Постанова 4803 № 200/6316/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3167/21 Справа № 200/6316/19 Суддя у 1-й інстанції - Литвиненко І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Деркач Н.М., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., при секретарі Піменовій М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що відповідач є батьком її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2013 року з ОСОБА_1 вже стягуються аліменти в розмірі 600 гривень. З 27 листопада 2017 року вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та отримує соціальну допомогу у розмірі 860 гривень на місяць. З часу розгляду питання про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини змінився прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, зросли ціни на продукти харчування та одяг. У зв`язку з чим, ОСОБА_3 просила змінити розмір аліментів та стягувати на її користь з ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-12). Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2013 року. Стягнуто щомісяця із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій формі в розмірі 2 218 гривень, починаючи стягнення з 22 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Також стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. на користь держави. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми за один місяць (а.с. 47-48). Не погодившись із указаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просив його скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким у задовленні позовних вимог ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів відмовити в повному обсязі (а.с.58-68). Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, адже відповідач не був повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду та справу було розглянуто за його відсутності, тому не мав можливості скористатися своїми правами учасника справи, передбаченими ЦПК України. При цьому, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки поза увагою суду залишилося дослідження майнового стану відповідача. Позивачка не скористалася своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). Дитина мешкає з позивачкою. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2013 року з відповідача на користь позивачки з 08 жовтня 2012 року стягуються аліменти на утримання спільної доньки в розмірі 600 гривень щомісячно. Позивачка з 27 листопада 2017 року перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (а.с. 43). Її щомісячний дохід складає 860 гривень (а.с. 45). З цих підстав, вона не може утримувати доньку та просила змінити розмір аліментів. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не має можливості працювати та отримувати доходи, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що свідчить про погіршення її майнового стану, а вимогами Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років на 1 січня 2020 року 2 218 гривень, тому вважав можливим змінити розмір аліментів, визначений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2013 року, та стягнути із відповідача аліменти в твердій грошовій формі у розмірі 2 218 гривень, починаючи стягнення з 22 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року). Врахувавши наведені положення закону, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, так як ОСОБА_1 офіційно не працює і не має регулярного доходу, тобто, відсутні підстави для зміни способу стягнення аліментів, зокрема, їх стягнення у частці від заробітку (доходу) відповідача, тому відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, змінивши спосіб присудження аліментів, вийшов за межі позовних вимог, оскільки право визначення способу їх стягнення належить виключно суду. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення розміру аліментів, підлягаючих стягненню з відповідача на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2 218 гривень, виходячи з наступного. Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року збільшено мінімальний розмір аліментів (не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Є встановленим, що раніше визначений судом розмір аліментів становить менше 1/3 частини прожиткового мінімуму для дитини такого віку, що є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини і її гармонійного розвитку. З урахуванням того, що позивачка не має можливості працювати та отримувати доходи, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, належить вважати, що майновий стан позивача погіршився. Тоді як, відповідач є працездатним, доказів наявності будь-яких захворювань у ОСОБА_1 його представником не надано й матеріали справи не містять доказів наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Визначений судом першої інстанції, розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є завищеним в нинішніх умовах проживання, відповідає засадам розумності і справедливості з урахуванням віку дитини та її потреб. Таким чином, колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Н.М. Деркач Судді: І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида