Постанова 4856 № 600/1405/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1405/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 19 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Антонюка А.Г. від 22 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження, що винесена у виконавчому провадженні №64276068. В обґрунтування позовних вимог позивач відзначала, що державний виконавець безпідставно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №600/790/20-а, на виконання якого вона видавалась, не було належним чином виконане боржником. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вищевказане рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. Серед іншого, позивач відзначила, що державним виконавцем не було перевірено факт виконання пенсійним органом рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №600/790/20-а в повному обсязі, тобто з урахуванням встановлених судом обставин, для чого необхідно було надати оцінку змісту мотивувальної частини виконуваного рішення в аспекті встановлених у ній обставин. На переконання апелянта, у разі виникнення у державного виконавця певних сумнівів, він не був позбавлений можливості звернутись до суду за роз`ясненнями. Відповідач та третя особа правом подання письмових відзивів на апеляційну скаргу не скористались. Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. З матеріалів справи встановлено наступні обставини справи. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року №600/790/20-а, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, судом, в межах справи №600/790/20-а, визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у переведені ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 року про призначення/перерахунок пенсії, з урахуванням встановлених обставин у справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 12.01.2021 року Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №600/790/20-а про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року про призначення/перерахунок пенсії, з урахуванням встановлених обставин у справі. 26.01.2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Антонюком А.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №600/790/20-а від 12.01.2021 року (ВП №64276068). Листом від 09.02.2021 року №2400/0802-5/4301 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про виконання виконавчого листа по виконавчому провадженню №64276068, вказавши, що боржником прийнято рішення про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» оскільки обставини щодо визначення за нею такого права не змінилися. 22.02.2021 року державним виконавцем направлено боржнику вимогу надати детальне обґрунтування прийнятого рішення про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Листом від 05.03.2021 року №2400/0802-5/7685 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило відповідача, що на виконання рішення суду повторно розглянуто заяву позивачки від 20.05.2020 року та прийнято рішення про відмову у переведенні її на пенсію державного службовця, оскільки у заявниці відсутній необхідний стаж 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 року. В подальшому, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось до відповідача для вирішення питання про закінчення виконавчого провадження №64276068 від 26.01.2021 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Антонюка А.Г. від 22.03.2021 року ВП №64276068 закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №600/790/20-а від 12.01.2021 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження, як рішення суб`єкта владних повноважень, відповідає вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 КАС України, оскільки прийнята обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до статей 14 та 370 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 4 статті 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404). У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону крім іншого за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" установлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно із ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим листом №600/790/20-а, виданим на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі №600/790/20-а, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 року про призначення/перерахунок пенсії, з урахуванням встановлених обставин у справі №600/790/20-а. Встановивши, що на виконання виконавчого листа №600/790/20-а Пенсійним органом було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (ці обставини визнаються учасниками справи), державним виконавцем законно прийнято постанову про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ. Судова колегія зауважує, що у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі №600/790/20-а та, відповідно, виданому на його виконання виконавчому листі, відсутні прямі зобов`язання пенсійного органу зарахувати конкретні періоди роботи позивача до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, або ж зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». В даному випадку, судом не було зобов`язано відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, прийняти конкретне рішення по відношенню до позивача. При цьому, судова колегія відхиляє доводи апелянта про необхідність надання державним виконавцем оцінки змісту мотивувальної частини рішення, яке виконувалось в межах виконавчого провадження №64276068, оскільки Законом №1404-VІІІ вказаного обов`язку на державного виконавця не покладено, як і не покладено обов`язку щодо надання правової оцінки змісту результату повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії. Тож, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність закінчення державним виконавцем виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом №600/790/20-а. В свою чергу, незгода позивача з суттю прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішення не може бути оцінена в розрізі правомірності (вмотивованості), з огляду на те, що вказане рішення пенсійного органу (відмова) не було предметом розгляду даної справи. Отже, доводи апелянта про те, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не містить мотивованих підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця, є необґрунтованими з підстав того, що належна оцінка вмотивованості прийнятого пенсійним органом рішення за результатами повторного розгляду заяви позивача не може бути надана в рамках розгляду цієї справи. У разі незгоди ОСОБА_1 із результатом повторного розгляду органом пенсійного фонду її заяви про призначення пенсії, що було здійснено на виконання судового рішення у справі №600/790/20-а, вона не позбавлена права оскаржити його в судовому порядку. Отже, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Водночас, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Чернівецьким окружним адміністративним судом не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.