Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16552/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16552/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Головного управління державної податкової служби України в Донецькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" до Головного управління Державної податкової служби України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" з позовом Головного управління Державної податкової служби України в Донецькій області (відповідач 1), до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (відповідач 2), в якому просило суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не вчинення дій по коригуванню облікових показників (у бік зменшення) ТОВ «АГ Богдан» в інтегрованій (особовій) картці на суму фактично відсутнього податкового боргу з орендної плати за землю на загальну суму 156 143,92 грн., у тому числі за недоїмкою з плати за землю (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - 65 652,20 грн. за період з 01 вересня по 31 грудня 2014 року та нарахованої на неї пені в сумі 90 491,72 грн.; - зобов`язати відповідача 1 провести коригування облікових показників (у бік зменшення) ТОВ «АГ Богдан» в інтегрованій (особовій) картці на суму фактично відсутнього податкового боргу з орендної плати за землю на загальну суму 156 143,92 грн., у тому числі за недоїмкою з плати за землю (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - 65 652,20 грн. за період з 01 вересня по 31 грудня 2014 року та нарахованої на неї пені в сумі 90 491,72 грн.; - стягнути з місцевого бюджету Кіровського району м. Донецька надмірно сплаченої плати за землю (орендну плату) у розмірі 74 952,93 грн. (код бюджетної класифікації платежу (18010600), сплачену в період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на початок 2014 року ТОВ «АГ «Богдан» мало в орендному користуванні земельну ділянку у Кіровському районі м. Донецька по вул. Кірова, 61-А , сплачувало плату за землю до місцевого бюджету через ГУ ДКСУ у Донецькій області. У зв`язку з внесенням змін до підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який доповнено пунктом 38, позивач 29 березня 2017 року поштою надіслав до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за базовий звітний (податковий) період - 2014 рік та заяву про повернення надміру сплачених сум у розмірі 74 952,93 грн., сплачені з 14 квітня по 30 вересня 2014 року. Проте, зазначену заяву залишено без розгляду у зв`язку з перевищенням строку давності для подання уточнюючого документу. Пізніше позивача повідомлено, що сума 74 952,93 грн. не обліковуються як помилково та/або надміру сплачена, та за товариством рахується недоїмка з плати за землю за 2014 рік. На подальші звернення позивача позиція відповідача 1 не змінилася, проте, позивач наполягає, що має право на повернення надміру сплаченої суми з плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., а бездіяльність відповідача 1 є протиправною. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області надмірно сплачену в період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року плату за землю (орендну плату) у розмірі 74 952,93 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково стягнув надмірні надходження місцевого бюджету Кіровського району м. Донецька з Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, яке таких коштів не отримувало. Також, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління державної податкової служби України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що питання та умови повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань регулює Податковий кодекс України та будь які питання щодо оподаткування не можуть встановлюватися та змінюватися іншими Законами, крім Законів щодо внесення змін до цього Кодексу. Також, посилається на те, що спірну суму не можливо стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, оскільки, що це не відноситься до компетенції Казначейства та суперечить чинному законодавству. За наведених обставин, апелянт вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління державної податкової служби України в Донецькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області є частково обґрунтованими, адже суд першої інстанції помилково стягнув надмірно сплачену орендну плату за землю з Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, а не з місцевого бюджету Кіровського району м. Донецька. З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу задовольнити частково та змінити п. 4 резолютивної частини рішення суду першої інстанції. Також, позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби України в Донецькій області відповідного до змісту якого, ТОВ «АТ «Богдан» вказує, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, та безпідставними. Натомість, стверджує, що в частині позовних вимог до вказаного відповідача судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наявним у справі доказам, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби України в Донецькій області залишити без задоволення. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на початок 2014 року ТОВ «АГ «Богдан» мало в орендному користуванні земельну ділянку, кадастровий номер 1410137100:00:043:0654, розташовану в Кіровському районі міста Донецька по вул. Кірова, 61-А. Позивач на той час перебував на обліку як платник податку за неосновним місцем обліку (плати за землю (орендної плати) у ДПІ Кіровського району міста Донецька ГУ ДФС у Донецькій області та сплачував плату за землю (орендну плату) до місцевого бюджету Кіровського району міста Донецька через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області. Відповідно до наказу ДФС України від 07 листопада 2014 року 3256 «Про переміщення та закінчення простою», а також постанов Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби», №236 «Про Державну фіскальну службу України», від 07 листопада 2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» та у зв`язку з тимчасовим не здійсненням або здійсненням не у повному обсязі своїх повноважень територіальними органами Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України відбулося переміщення територіальних органів, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Згідно з Додатком до наказу №256 визначено перелік територіальних органів, яким змінено юридичні адреси та на які покладено виконання функціональних обов`язків. Виходячи з Переліку, функціональні обов`язки ДПІ у Кіровському районі м. Донецька як територіального органу, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій території покладено на Маріупольську ОДПІ. З огляду на зазначене, позивачем поштою надіслано на адресу Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області як контролюючого органу за неосновним місцем обліку уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за базовий звітний (податковий період) - 2014 рік та заяву про повернення надміру сплаченої суми з плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., сплачених за період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року. У відповідь листом від 21 квітня 2017 року №16862/10/-5-66 позивача поінформовано, що уточнена податкова декларація ТОВ «АГ «Богдан» з плати за землю за базовий звітний період 2014 року залишається без розгляду у зв`язку з перевищенням строку давності для подання уточнюючого документу (20 квітня 2014 року + 1095 днів). Також, листом від 05 травня 2017 року №18687/05-65-01 позивача повідомлено, що відповідно до особової картки платника податків ТОВ «АГ «Богдан» за кодом платежу 18010600 станом на 03 травня 2017 року сума у розмірі 74 952,93 грн. не обліковується як помилково та/або надміру сплачена, а за даними електронного кабінету за ТОВ «АТ «Богдан» як платником станом по сьогоднішній день рахується недоїмка з плати за землю за 2014 рік. На інші звернення позивача відповідачем висловлювалася позиція, що в ІКП по орендній платі за землю відсутня надміру сплачена сума, відсутній й механізм застосування підпунктів 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; наповнення ІКП в інформаційній системі органів ДФС здійснюється на підставі первинних документів, зокрема, податкових декларацій, у той час як уточнююча декларація з плати за землю за 2014 рік суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Товариство мало право подати уточнюючу декларацію з плати за землю за 2014 рік упродовж 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а саме: до 04 лютого 2017 року, а відтак, в результаті ненадання у встановлені законодавством терміни уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік на зменшення сум узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по ІКП за кодом бюджетної класифікації 18010600 обліковується заборгованість в сумі 156 143,92 грн. Разом з тим, позивач вважає, що має право на повернення надміру сплаченої суми з плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., а фактичне не відображення такої переплати в ІКП утворює наявність штучної заборгованості товариства та є наслідком протиправної бездіяльності відповідача. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення абзацу 3 пункту 38.7 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі якого позивачу було відмовлено у повернені зайво сплачених грошових зобов`язань з плати за землю, визнані неконституційними. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума надмірно сплаченої ТОВ «АГ «Богдан» у період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року плати за землю (орендної плати) у розмірі 74 952,93 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Донецькій області, яке у даному випадку є належним та повноважним органом з реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. З огляду на зазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно п.286.2 ст.28б Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Пунктом 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 15.04.2017 року) установлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або населені пункти на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об`єкти оподаткування, з яких сплачуються місцеві податки, збори, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Так, в силу підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 15.04.2017 року), не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію. Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню. Матеріали справи свідчать, що 29.03.2017 року позивачем на адресу Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області як контролюючого органу за неосновним місцем обліку надіслано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за базовий звітний (податковий період) - 2014 рік та заяву про повернення надміру сплаченої суми з плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., сплачених за період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року. У своїй відповіді від 21 квітня 2017 року по податковим органом було залишено без розгляду уточнюючу податкову декларацію, оскільки перевищено строк давності для подання уточнюючого документу. Разом з цим, на неодноразові звернення позивача податковим органом також надано відповідь, що в ІКП по орендній платі за землю відсутня надміру сплачена сума, відсутній й механізм застосування підпунктів 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; наповнення ІКП в інформаційній системі органів ДФС здійснюється на підставі первинних документів, зокрема, податкових декларацій, у той час як уточнююча декларація з плати за землю за 2014 рік суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Товариство мало право подати уточнюючу декларацію з плати за землю за 2014 рік упродовж 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а саме: до 04 лютого 2017 року, а відтак, в результаті ненадання у встановлені законодавством терміни уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік на зменшення сум узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по ІКП за кодом бюджетної класифікації 18010600 обліковується заборгованість в сумі 156 143,92 грн. 15 квітня 2017 року набрали чинності положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23 березня 2017 року № 1989-VIII (надалі також - Закон № 1989), відповідно до якого пункт 38.7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме: не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність. Абзацом восьмим підпункту 6 пункту 60 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2019 року (крім його окремих положень), зокрема, підпункт 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України після слів "в якому завершено проведення антитерористичної операції" доповнено словами "та/або операції Об`єднаних сил (ООС)". Конституційний Суд України розглянув ці зміни та дійшов висновку, що вони не вплинули на сутність порушених у конституційній скарзі питань. Разом з цим, зміни, внесені Законом № 1989, згідно з якими «нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019. У вказаному рішенні зазначено, що внесення Законом № 1989 змін до Податкового кодексу України у частині скасування права на повернення платникам податків сум плати за землю, нарахованих та сплачених за період, зазначений у підпункті 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не пов`язане з "усуненням неузгодженостей та технічних помилок", а фактично мало на меті забезпечення "уникнення дисбалансу місцевих бюджетів Донецької та Луганської областей". Внесення зазначених змін до Податкового кодексу України було обумовлено необхідністю досягнення суспільно значущої мети, однак законодавець діяв непослідовно й не дотримав балансу між публічним та приватним інтересами, а обраний ним засіб (запровадження таких змін) не є пропорційним цілям, які переслідувалися. З огляду на зазначене такі положення суперечать конституційному принципу верховенства права. Конституційний Суд України наголосив, що держава зобов`язана не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень конституційних прав, а й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожною особою, яка перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади повинні запроваджувати таке юридичне регулювання, що має відповідати конституційним нормам і принципам, та створювати механізми для ефективного захисту конституційних прав і свобод. Законодавець відповідними положеннями Закону № 1989 унеможливив не лише реалізацію набутого права вимоги майнового характеру щодо повернення сплачених ним сум плати за землю, а й повернення іншим платникам податків нарахованих та сплачених сум плати за землю за період, зазначений у підпункті 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, незважаючи на продовження дії раніше запровадженої норми Податкового кодексу України про звільнення від обов`язку щодо сплати таких сум плати за землю. Також, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України зроблено висновок, що до зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність». Цим реченням законодавець визнав, що нараховані та сплачені відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України суми плати за землю за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО, є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями платників податків, та, по суті, встановив, що у таких випадках для захисту права власності шляхом повернення надміру сплачених сум плати за землю строки давності не застосовуються. В правових позиціях Верховного Суду викладених у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №805/1670/17-а, від 21 жовтня 2020 року у справі № 200/3382/19-а, зроблено висновки про те, що невідповідність Конституції України положень законодавства, яке скасовувало право на повернення платникам податків сум плати за землю, нарахованих та сплачених за період, зазначений у підпункті 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, вказує про необхідність захисту порушеного права позивача. Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач має право на повернення надміру сплаченої суми плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., сплаченої у період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року, в силу положень підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції до внесення до нього змін Законом №2989-VIII від 23 березня 2017 року, який набрав чинності 15 квітня 2017 року. Разом з цим, обставини даної справи свідчать, що Головне управління Державної податкової служби України не здійснило дій щодо прийняття уточнюючої декларації з плати за землю позивача та коригування облікових показників ТОВ «АГ «Богдан» в інтегрованій (особовій) картці, чим позбавило позивача можливості повернути з бюджету надмірно сплачену орендну плату, а з другого боку обтяжує його неіснуючим податковим боргом. З урахуванням наведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призводить до безпідставного податкового навантаження на позивача. Таким чином, колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставну бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій по коригуванню облікових показників (у бік зменшення) ТОВ «АГ «Богдан» в інтегрованій (особовій) картці на суму фактично відсутнього податкового боргу з орендної плати за землю на загальну суму 156 143,92 грн., у тому числі за недоїмкою з плати за землю (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - 65 652,20 грн. за період з 01 вересня по 31 грудня 2014 року та нарахованої на неї пені в сумі 90 491,72 грн. та зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області провести коригування таких показників (у бік зменшення). Разом з цим, як було встановлено судом, суд першої інстанції також дійшов висновку, що сума надмірно сплаченої ТОВ «АГ «Богдан» у період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року плати за землю (орендної плати) у розмірі 74 952,93 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Донецькій області, яке у даному випадку є належним та повноважним органом з реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Вирішуючи питання щодо правомірності вказаного висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке. Згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Так, алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань регламентовано статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до приписів п. 43.4 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. За правилами пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 8 наведеного Порядку, положення яких кореспондують між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Отже, з наведеного слідує, що повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства Таким чином, правильним способом захисту платника в даному випадку є вимога про зобов`язання органу доходів і зборів до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету. Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 24 грудня 2015 у справі № 21-3669а15 та від 01 березня 2016 року у справі № 826/4860/13-а, від 21 жовтня 2020 року у справі № 200/3382/19-а. Враховуючи вказане, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з місцевого бюджету Кіровського району м. Донецька надмірно сплаченої плати за землю (орендну плату) у розмірі 74 952,93 грн. Таким чином, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також спростовуються доводами апелянтів (відповідачів) та долученими до матеріалів справи доказами. Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог у повному обсязі. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи в частині позовних вимог до Державної податкової служби України в Донецькій області, та надано належну правову оцінку з дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. У свою чергу, вказані відповідачем 1 в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи в частині позовних вимог до Державної податкової служби України в Донецькій області неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині позовних вимог до Державної податкової служби України в Донецькій області. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області підлягає задоволенню, у той час як доводи апеляційної скарги Державної податкової служби України в Донецькій області про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, що стосується вказаного суб`єкта владних повноважень не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби України в Донецькій області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» надмірно сплачену в період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року плату за землю (орендну плату) у розмірі 74 952,93 грн. (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві грн. 93 коп.) (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» про стягнення з місцевого бюджету Кіровського району м. Донецька надмірно сплаченої плати за землю (орендну плату) у розмірі 74 952,93 грн. (код бюджетної класифікації платежу (18010600), сплачену в період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року - відмовити. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О.Беспалов В.Ю. Ключкович