Постанова 4855 № 640/9081/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9081/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Кондрат Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року, суддя Келеберда В.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров`я України, третя особа: Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва" про визнання протиправними дій, рішень, скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Міністерства охорони здоров`я України, третя особа: Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва", в якому просила: - визнати неправомірними дії Міністерства охорони здоров`я України щодо надання КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ліцензії МОЗ України від 18.09.2014 р. серії АЕ № 571198, виданої КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на провадження господарської діяльності з медичної практики 30 лікарів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 тощо, прийнятих на посади у стоматологічне відділення філії 3 вказаного КНП КДЦ Деснянського району м. Києва; - визнати неправомірними дій МОЗ України щодо невжиття заходів для припинення незаконного надання стоматологічних медичних послуг без ліцензії МОЗ України на 4 поверсі у кабінетах №№ 415, 416, 417, 418, 420, 422, 423, 424 на вул. Матеюка лікарями: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 ; - зобов`язати МОЗ України виконати дії щодо припинення незаконного надання стоматологічних медичних послуг без ліцензії МОЗ України на 4 поверсі у кабінетах №№ 415, 416, 417, 418, 420, 422, 423, 424 на вул. Матеюка лікарями: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 ; - скасувати рішення ліцензійної комісії МОЗ України (протокол засідання) від 18.09.20144 р. №35 щодо відповідності КНП КДЦ Деснянського району м. Києва №26188308 ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з медичної практики; - визнати незаконно виданою МОЗ України КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ліцензію від 18.09.2014 р. серії АЕ № 571198 частково, а саме: видану КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на провадження господарської діяльності з медичної практики: місце провадження діяльності - м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Г.Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, бульвар Вигурівський, буд. 4; - скасувати ліцензію МОЗ України від 18.09.2014 р. серії АЕ № 571198 частково, а саме: щодо видачі КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на провадження господарської діяльності з медичної практики: місце провадження господарської діяльності: м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Г.Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, бульвар Вигурівський, буд. 4; - зобов`язати МОЗ України анулювати ліцензію від 18.09.2014 р. серії АЕ № 571198 частково, а саме: щодо видачі КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на провадження господарської діяльності з медичної практики: місце провадження господарської діяльності: м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ , вул. Г.Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, бульвар Вигурівський, буд. 4; - стягнути з Міністерства охорони здоров`я України 536 112,00 гривень на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва було подано до "Єдиного вікна" Міністерства охорони здоров`я України, зокрема: відомості від 08.09.2014 №1197 суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики та відомості від 08.09.2014 №1196 суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю. Вказані відомості містять недостовірні дані, що було підставою для відмови у видачі ліцензії. Натомість, Міністерством охорони здоров`я України було неправомірно видано КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики від 18.09.2014 серії АЕ №571198. Також позивач наголошує, що аналогічні відомості подані КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ще у серпні 2014 року, за результатом розгляду відповідач відмовив у видачі ліцензії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-Діагностичний центр" Деснянського району м. Києва (далі - КНП КДЦ Деснянського району м. Києва) зареєстроване як юридична особа 01.03.2002 за адресою: 02232, м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, буд. 81/1. КНП КДЦ Деснянського району 09.09.2014 звернулося із заявою до Міністерства охорони здоров`я України та надало документи до заяви на одержання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, зокрема: відомості від 08.09.2014 №1197 суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики; відомості від 08.09.2014 №1196 суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.07.2014 №05.03.02-04/45380. За результатами розгляду вказаної заяви та доданих документів Ліцензійною комісією Міністерства охорони здоров`я України прийнято рішення надати пропозиції керівництву Міністерства охорони здоров`я України щодо прийняття рішення про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва за місцем провадження діяльності: м. Київ, вул. Миколи Матеюка, буд. 3; м. Київ, бульвар Вигурівський, буд. 4; м. Київ, просп. Володимира Маяковського, буд. 18-а; м. Київ, просп. Володимира Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, оформлене протоколом засідання від 18.09.2014 №35. На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.09.2014 №650 "Про ліцензування медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики серії АЕ №571198. Вважаючи, що ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики видана КНП КДЦ Деснянського району м. Києва протиправно, на підставі недостовірних даних у відомостях суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики та про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася із зазначеним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань Конституція України також гарантує кожному громадянину право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49). Згідно з вимогами частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (зі змінами та доповненнями; далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №2801-XII) кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди. Відповідно до пунктів д, е, ї частини першої статті 6 Закону № 2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я. Згідно з пунктом «е» частини першої статті 7 Закону № 2801-XII держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я. У відповідності до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону № 2801-XII держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до статті 80 цього ж Закону особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Отже, прагнення до якісного медичного обслуговування та створення належних умов для захисту права особи на охорону здоров`я може бути змістом охоронюваного законом інтересу. Згідно з абзацу 3 частини 1 статті 3 Закону №2801-XIІ заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. Абзацами шостим та сьомим частини першої статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III (зі змінами та доповненнями; далі - Закон №1775-III; який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов`язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Відповідно до статті 10 Закону №1775-III суб`єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: 1) відомості про суб`єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім`я, по батькові, дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів - для фізичної особи; 2) вид господарської діяльності вказаний згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію. У разі наявності у заявника - юридичної особи філій, інших відокремлених підрозділів, за місцем яких буде провадитися заявлена діяльність, а у заявника - фізичної особи - підприємця місць провадження заявленої діяльності, у заяві зазначається їх місцезнаходження. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб`єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Положеннями статті 11 Закону № 1775-III передбачено, що орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Київським окружним адміністративним судом розглядалася адміністративна справа №826/1001/17 за позовом ОСОБА_21 , інтереси якого представляла ОСОБА_1 , до Міністерства охорони здоров`я України, за участю третіх осіб - КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, ДОЗ Київської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги, а також викладені обставини справи є аналогічними обставинам даної справи №640/9081/19. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №826/1001/17 визнано протиправними дії Міністерства охорони здоров`я України щодо надання комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-Діагностичний центр" Деснянського району м. Києва (ідентифікаційний код 26188308, місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1) ліцензії серії АЕ №571198 (дата прийняття та номер рішення про отримання ліцензії від 18.09.2014 №650); зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України прийняти рішення про анулювання ліцензії серії АЕ №571198 на провадження господарської діяльності з медичної практики, виданої комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-Діагностичний центр" Деснянського району м. Києва (ідентифікаційний код 26188308, місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1, дата прийняття та номер рішення про отримання ліцензії від 18.09.2014 №650). Рішенням суду у справі №826/1001/17 встановлено, що відповідач відмовив у видачі ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва у серпні 2014 року за результатом розгляду аналогічних відомостей про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики та про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики, встановлено, що у серпні 2014 року для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва подані до Міністерства охорони здоров`я України: відомості суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 31.07.2014 №933 та відомості суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики від 31.07.2014 №935. Однак, у вказаних відомостях виявлені недоліки, у зв`язку з чим орган ліцензування прийняв рішення про відмову у видачі ліцензії, після чого КНП КДЦ Деснянського району м. Києва усунув виявлені недоліки та у вересні 2014 року подав до Міністерства охорони здоров`я України: відомості суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 08.09.2014 №1197 та відомості суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики від 08.09.2014 №1196, на підставі яких видана оскаржувана ліцензія. У відомостях суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 31.07.2014 №933, на відміну від 08.09.2014 №1197, не розмежовані методи, що застосовуються у медичній практиці. У відомостях суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики від 31.07.2014 №935, на відмінну від 08.09.2014 №1196, в графі "посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії (спеціальність, серія, номер, дата, ким видано, категорія)" вказані не відповідні кваліфікаційні відомості щодо лікарів. Тобто, відомості суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики від 31.07.2014 №935 та від 08.09.2014 №1196, відомості суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 31.07.2014 №933 та від 08.09.2014 №1197 є різними. Перевіряючи відомості про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики від 08.09.2014 №1196 та про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 08.09.2014 №1197, які містять недостовірні дані, встановлено, що відповідно до резолютивної частини ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у справі №754/18/18 надано дозвіл співробітникам Міністерства охорони здоров`я України на проведення позапланової перевірки ліцензійних умов КНП КДЦ Деснянського району - Ліцензія Міністерства охорони здоров`я України від 18.09.2014 серії АЕ №571198 розташованого за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 81/1, на предмет можливих порушень. На підставі вищезазначеної ухвали та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21.02.2018 №17-Адм, комісією Міністерства охорони здоров`я України у період з 22.02.2018 по 23.02.2018 проведено позапланову перевірку КНП КДЦ Деснянського району за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 81/1 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню. Результати перевірки оформлені актом про виявлення недостовірних відомостей у документах, які подавались до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики від 23.02.2018 б/н та актом, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню від 23.02.2018 №17/31. Зафіксовані порушення вимог пункту 6, підпункт 3 пункту 13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №285 та пункт 7 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та подання ліцензіатом недостовірних відомостей для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики. Пунктом 6 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.03.2018 №383 "Про ліцензування медичної практики" анульовано ліцензію Міністерства охорони здоров`я України на провадження господарської діяльності з медичної практики за результатами позапланової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, видану комунальному некомерційному підприємству КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, на підставі акту про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії. На розгляд Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування винесено розгляд скарги (апеляції) КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 12.03.2018 №499 щодо прийняття Міністерством охорони здоров`я України наказу від 01.03.2018 №383 "Про ліцензування медичної практики" в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на право провадження господарської діяльності з медичної практики. За результатами розгляду вказаної скарги Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування прийняла рішення про задоволення скарги (апеляції) КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 12.03.2018 №499, що оформлене відповідним рішенням №8.1 від 03.04.2018 та 05 квітня 2018 року Державна регуляторна служба України на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування №8.1 від 03.04.2018 видала розпорядження №27 "Про задоволення апеляції", яким зобов`язано Міністерство охорони здоров`я України усунути порушення вимог Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", шляхом скасування наказу від 01.03.2018 №383 "Про ліцензування медичної практики" в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на право провадження господарської діяльності з медичної практики. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.05.2018 №845/а скасовано пункт 6 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.03.2018 №383 "Про ліцензування медичної практики". Разом з тим, рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та розпорядження Державної регуляторної служби України оскаржено позивачем у судовому порядку. За результатами розгляду рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року у справі №826/7150/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю та встановлено, що під час засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України представники Міністерства охорони здоров`я України хоч і зазначили про правомірність прийняття органом ліцензування наказу від 01 березня 2018 року №383 "Про ліцензування медичної практики" в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району на право провадження господарської діяльності з медичної практики, проте не заперечили факту наявності "технічної помилки" у документах, що подавались ліцензіатом для отримання ліцензії. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, встановлені судами усіх інстанцій факти свідчать, що дані, зазначені у відомостях суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 08.09.2014 №1197, які подавались КНП КДЦ Деснянського району м. Києва до заяви для отримання ліцензії серії НОМЕР_1 є недостовірними, оскільки в них відсутня достовірна інформації щодо наявності кабінетів. Згідно з ч. 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, вказаними судовими рішеннями встановлені обставини, які стали підставою для анулювання ліцензії, виданої відповідачем. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Міністерства охорони здоров`я України щодо надання комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-Діагностичний центр" Деснянського району м. Києва ліцензії серії АЕ №571198, зобов`язання Міністерства охорони здоров`я України прийняти рішення про анулювання ліцензії серії АЕ №571198 на провадження господарської діяльності з медичної практики, виданої Комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-Діагностичний центр" Деснянського району м. Києва вже вирішено судами у справі 826/1001/17, а повторне вирішення цих питань та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії у будь-якому випадку не є доцільним у даній справі та призведе до подвійного накладення одних і тих самих зобов`язань на відповідача. Щодо решти позовних вимог, то колегія суддів не вбачає також підстав для їх задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частинами першою, другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай безпосередніх індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушень закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи. Позови "в інтересах законності" не мають на меті захист порушених суб`єктивних прав, а тому в таких справах не може бути реалізовано завдання адміністративного судочинства. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обгрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України". Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що зміст адміністративного позову вказує на обставини порушення трудових прав, які супроводжувалися вчиненням кримінальних правопорушень з боку певних осіб, що у більшій мірі стосуються особи, яка представляє інтереси неповнолітнього у даній справі - ОСОБА_1 , тоді як з адміністративного позову та апеляційної скарги не можливо встановити яким чином Міністерством охорони здоров`я України порушено саме права неповнолітнього ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задоволенню не підлягають. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.