Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7932/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7932/20 Суддя першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Кобаля М.І., Лічевецького І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ в м. Києві, викладене у листі №2600-0303-8/25106 від 28.02.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві здійснити з 03.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 80% від суми усіх складових заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ в м. Києві, викладене в листі №2600-0303-8/25106 від 28.02.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, та зобов`язано ГУ ПФ в м. Києві здійснити з 13.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Генеральної прокуратури України №18-219зп від 21.03.2018 року з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що із прийняттям Конституційним Судом України 13.12.2019 року рішення №7-р(ІІ)/2019 відновлено дію положень ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачала право на перерахунок пенсії працівників прокуратури, у зв`язку з чим вимоги про перерахунок пенсії на підставі виданої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 довідки з 13.12.2019 року є обґрунтованими. Крім того, суд підкреслив, що перерахунок має бути здійснений у тому відсотковому відношенні до заробітної плати, який був визначений при призначенні пенсії. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Відповідача здійснити Позивачу перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру, суд першої інстанції зазначив, що така вимога є передчасною, позаяк спору щодо обмеження пенсії на час виникнення спірних правовідносин не існувало, оскільки її перерахунок не здійснений взагалі. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити його, доповнивши абзац третій резолютивної частини словами «без обмеження граничного розміру пенсії». Свою позицію обґрунтовує тим, що на відміну від зразкової справи №560/2120/20, у справі №640/7932/20 Відповідач однозначно висловив свою позицію щодо необхідності застосування граничного розміру при перерахунку пенсії, що не може свідчити про передчасність заявлених позовних вимог. Крім того, наголошує, що оскільки пенсія призначена Позивачу до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», то підстав для її обмеження максимальним розміром немає. Як і неможливе обмеження пенсії максимальним розміром при її перерахунку за правилами ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», адже відповідна норма на час призначення ОСОБА_1 не діяла. Також звертає увагу, що впровадженням відповідних обмежень порушується право особи на вільне володіння майном, позаяк після звільнення з органів прокуратури у 2015 році пенсія є єдиним джерелом доходів Позивача. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не є предметом апеляційного оскарження, адже ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 року повернуто апеляційну скаргу ГУ ПФ в м. Києві, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 . Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 із 01.06.2011 року перебуває на обліку в ГУ ПФ в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 86 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 згідно Генеральної прокуратури України 21.03.2018 року №18-219зп (а.с. 73-74). Листом від 28.02.2020 року №2600-03-03-8/25106 ГУ ПФ в м. Києві з посиланням на п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» затверджено схеми посадових окладів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, пунктом 7 якої встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру» (а.с. 72). Про відмову у перерахунку пенсії Відповідачем також прийнято рішення від 13.02.2020 року №853102 (а.с. 71). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), а також рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на виникнення у Позивача права на проведення перерахунку пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 (далі - Постанова №657) у розмірі 80% заробітної плати та відсутність підстав для їх задоволення в частині перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки такі вимоги до фактичного проведення перерахунку є передчасними. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року, якою залишено без змін рішення Верховного Суду від 14.09.2020 року у зразковій справі №560/2120/20, щодо якої справа №640/7932/20 є типовою, зазначено, що з 13.12.2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови № 657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019 року. Оскільки у межах цієї справи вбачається, що пенсію ОСОБА_2 було призначено на підставі ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, остання звернулася із заявою про її перерахунок у лютому 2020 року (після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019) із виданою на підставі Постанови №657 та на виконання рішення суду довідкою про розмір заробітної плати, то висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині необхідності проведення перерахунку пенсії саме з 13.12.2019 року є обґрунтованим. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що у межах цього спору Позивач просить здійснити перерахунок пенсії у зв`язку із прийняттям Постанови №657, а не постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155, що не враховано Відповідачем при прийнятті рішення про відмову у перерахунку пенсії. У свою чергу, надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її граничного розміру, колегія суддів, з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. «Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право Позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до Постанови №657. Тому, на переконання судової колегії, суд першої інстанції вірно зазначив, що питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідним і повинно вирішуватися після розгляду вимог про наявність відповідного права на перерахунок. Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФ в м. Києві за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відмовив їй у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак, всупереч доводів Апелянта, спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення Позивача у цій справі до суду не існувало. Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної Ппозивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права ОСОБА_1 у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних, на чому вірно наголосив суд першої інстанції. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 14.09.2020 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року, у вже згаданій вище зразковій справі №560/2120/20, вказавши, що вимоги здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє). Посилання Апелянта на те, що на відміну від зразкової справи, у справі, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, Відповідач висловив свою позицію щодо відсутності у Позивача права на перерахунок пенсії без обмеження граничним розміром, а тому відповідні вимоги не є передчасними, судова колегія вважає безпідставним, оскільки як й у зразковій справі, так й у цій справі територіальне управління Пенсійного фонду України відмовило особі у перерахунку пенсії взагалі з мотивів відсутності на це правових підстав. До того ж колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Оскільки будь-яких доводів щодо відсутності у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії без обмеження граничним розміром ГУ ПФ в м. Києві у листі від 28.02.2020 року наведено, то суд першої інстанції з урахуванням наведених вище мотивів прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині з огляду на передчасність відповідних позовних вимог. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді М.І. Кобаль І.О. Лічевецький Повний текст постанови складено та підписано « 20» травня 2021 року.