Постанова 4855 № 640/24842/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24842/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В. В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021року у справі № 640/24842/19 (розглянуто у порядку спрощеному позовному провадженні) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач), в якому просила суд: - визнання незаконною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає в невиплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільнені; - стягнення з Міністерства внутрішніх справ України одноразової грошової допомоги при звільненні на користь ОСОБА_1 у розмірі 82 804, 63 грн., з яких - 80 968, 34 грн. - сума одноразової грошової допомоги при звільненні; 1 137, 52 грн. - сума інфляційного збільшення, 698, 77 грн. - 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 наказом № 805 о/с від 28.08.2019 була звільнена з органів внутрішніх справ. При цьому, Міністерство внутрішніх справ України наказом №805 о/с від 18.08.2019 встановило вислугу років в календарному обчисленні на день звільнення та для виплати одноразової грошової допомоги, однак, після винесення Наказу про звільнення №805 о/с від 18.08.2019, органами МВС Украйні не було здійснено розрахунків з ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 %, яка передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Постановою Кабміну України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі Постанова КМУ № 393), чим порушено права та законні інтереси позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що органами МВС Украйні не було здійснено розрахунків з ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Постановою Кабміну України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі Постанова КМУ № 393), чим порушено права та законні інтереси позивача. В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просили скасувати рішення суду першої інстанції, а адміністративний позов задовольнити. Представник відповідач в судовому засіданні не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Наказом № 805 о/с від 28.08.2019 ОСОБА_2 була звільнена з органів внутрішніх справ. Вказаним наказом встановлено: "Вважити такою, що після перебування у відпустці по догляду за дитиною, приступила до службових обов`язків, із 14 червня 2018 року, та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 "ж" (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_1 (М-197076), старшого оперуповноваженого 1-го відділу 2-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів Міністерства внутрішніх справ України, із 14 червня 2018 року, виплативши одноразову грошову допомогу відповідно до статті Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких осіб". Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 12 років 09 місяців 13 днів. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 22.08.2019 року. На думку позивача, після винесення Наказу про звільнення №805 о/с від 18.08.2019, органами МВС Украйні не було здійснено розрахунків з ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги в повному обсязі. У зв`язку з чим, позивач 05.09.2019 року звернулась до директора департаменту фінансово-облікової політики МВС України ОСОБА_3 із заявою про виплату належних їй коштів при звільненні в тому числі одноразової грошової допомоги. Станом на 04.11.2019 року, за твердженням позивача, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України не було перераховано кошти одноразової грошової допомоги при звільненні, одночасно не було надано письмової відповіді з зазначенням обґрунтованих причин у зв`язку з якими не було здійснено розрахунку при звільненні. В подальшому, представник позивача - Панасюк Олег Васильович звернувся в інтересах ОСОБА_1 до департаменту фінансово-облікової політики МВС України з адвокатським запитом, в якому просив падати інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за кожен повний календарний рік її служби в органах МВС України із зазначенням видів (складу) грошового забезпечення. Так, 22.11.2019 року у відповідь на вказаний запит Департаментом фінансово-облікової політики МВС України було надано розрахунки (довідки) про розміри грошового забезпечення за повні роки її служби у період з 2010-2012 року. Вважаючи, що відповідачем протиправно не було проведено належних розрахунків при звільненні ОСОБА_1 , остання звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач була звільнена з органів внутрішніх справ (зі служби) за власним бажанням, що підтверджується копією наказу від 28.08.2019 №805 о/с, а не у зв`язку з настанням особливого періоду та не бажанням продовжувати службу, що також спростовує доводи позивача, відносно того, що одноразова грошова допомога мала обраховуватись виходячи із 50% місячного грошового забезпечення. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 102 Закону України від 2 липня 2015 року N 580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон N 580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, частиною 1 статті 9 Закону N 2262-XII встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частиною 1 статті 9 Закону №2262-XII чітко передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% військовослужбовцем-жінкам, які мають дитину (дітей) віком до 16 років, при цьому дана норма не передбачає виплати і поліцейським. Згідно з частиною 2 статті 9 Закону N 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до частини 4 статті 9 Закону N 2262-XII виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їхнє утримання. Відповідно до частини 5 статті 9 Закону N 2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. Абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року N 393 (надалі - Порядок N 393) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260 (надалі - Порядок №260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1)посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. У відповідності до пунктів 1, 2 розділу VI Порядку №260 (з урахуванням, зміні) поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що під час звільнення поліцейським за власним бажання виплачується одноразова допомога у розмірі 25 відсотків, а 50 відсотків одноразової допомоги виплачується у разі хвороби, чи за віком. Як встановлено судом першої інстанції, що позивачу при звільненні зі служби, що було предметом судового розгляду в адміністративній справі №826/26710/15 та на виконання постанови Верховного Суду в якій, ОСОБА_1 було поновлено на посаді та в той же день звільнено за власним бажанням за її заявою була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 25 %, з розрахунку 10 повних календарних років служби в сумі 7937 грн. 50 коп. Після утримання податків і зборів кошти в сумі 7 818 грн. 44 коп. у листопаді 2015 року перераховано на картковий рахунок позивачки. На підтвердження наведених доводів відповідачем надано до суду першої інстанції копію відомості та платіжного доручення, водночас, позивачем не надано суду заперечень з приводу доводів відповідача відносно того, що ОСОБА_1 при першому звільненні вже виплачувалась одноразова грошова допомога в сумі 7818 грн. 44 коп., яка була перерахована на її картковий рахунок (стор. 46 - 50, 53 том І). Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у 2019 році було нараховано та виплачено позивачу 931,22 грн суму грошової допомоги при звільненні (стор. 53 том І). З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку позивач звільнилася за власним бажанням, а не за хворобою чи за віком, а отже відповідачем правомірно було нараховано та виплачено позивачці 25 % одноразової грошової допомоги. Щодо посилання апелянта на вимоги частини 1 статті 9 Закону N 2262-XII, як на підставу виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, колегією суддів не береться до уваги, оскільки дана норма застосовується виключно до військовослужбовців - жінок, якою позивач не являється. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Порядком №260 визначено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків, дана норма не розповсюджується на позивача, оскільки остання не звільняється зі служби в поліції у зв`язку з хворобою чи за віком. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.