Постанова 4854 № 420/11388/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11388/20 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2020р. ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Ізмаїльської МР, в якому просив: - визнати протиправним та нечинним рішення виконкому Ізмаїльської міської ради за №985 від 13.09.2018р.; - стягнути з відповідача на його користь 1 000грн. у якості компенсації моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у серпні 2018р. він завернувся із заявою до Ізмаїльської МР про підтвердження правомірності відмови водія маршрутного таксі №23 надання пільгового проїзду його дитині. Ізмаїльська МР своїм листом повідомила позивача про існування рішення виконкому ізмаїльської міської ради за №985 від 13.09.2018р.. Позивач вважає, що оскільки вказане рішення порушує права пільгових категорій громадян міста Ізмаїл загалом та права його дитини зокрема, позивач звернувся в суд із даним позовом. Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2021р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення (порядок) не поширюється безпосередньо на позивача або його дитину, оскільки не змінює обсягу його/її прав та зобов`язань, в тому числі як дитини з багатодітної сім`ї, яка користується міським транспортом. Також, судом першої інстанції зазначено, що оскаржуване рішення (порядок) врегульовує питання взаємодії між перевізниками та органом місцевого самоврядування щодо компенсації пільгових перевезень, що жодним чином не стосується позивача. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 21.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Ізмаїльської МР наступного змісту «З огляду на відмову у наданні пільгового проїзду за посвідченням дитини з багатодітної родини водієм маршрутного таксі 23 ( НОМЕР_1 ) 20.08.2020 приблизно о 18:45 год., прошу підтвердити правомірність відмови». У відповідь на вказану заяву, ВК Ізмаїльської МР своїм листом за №З-981 від 10.09.2020р. повідомив позивача про те, що з перевізником та водіями була проведена роз`яснювальна робота щодо виконання Правил надання послуг автомобільним транспортом. Також зазначено, що рішенням ВК Ізмаїльської МР за №1208 від 29.07.2016р. затверджено Порядок визначення розміру компенсації за пільгові перевезення окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування звичайного режиму руху за рахунок міського бюджету (надалі - Порядок). В подальшому, ВК Ізмаїльської МР прийнято рішення за №985 від 13.09.2018р., яким до Порядку внесено зміни, та роз`яснено перевізникам, що транспортне обслуговування дітей з багатодітних сімей здійснюється на міських автобусних маршрутах загального користування звичайного режиму руху за рахунок міського бюджету, транспортне обслуговування дітей з багатодітних сімей здійснюється за пільговими умовами. У місті Ізмаїл діти з багатодітних родин мають право безоплатного проїзду на міських автобусних маршрутах загального користування «звичайного режиму» руху. Позивач вважає, що вказане рішення ВК Ізмаїльської МР за №985 від 13.09.2018р. є протиправним та таким, що порушує його права та його дитини. Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, з урахуванням підстав на які посилається позивач, а також висновків суду першої інстанції та доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору. Положеннями ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Судова колегія зазначає, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої ст..55 Конституції України, у своєму Рішенні від 14.12.2011р. за №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Аналізуючи вказане, судова колегія зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Як вбачається із матеріалів справи, що оскаржуваним рішенням було вирішено внести зміни до додатку №1 до рішення ВК Ізмаїльської МР від 29.07.2016р. №1208 «Про Порядок визначення розміру компенсації за пільгове перевезення окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування, працюючих у «звичайному» режимі руху, за рахунок коштів міського бюджету». З огляду на зміст Порядку визначення розміру компенсації за пільгове перевезення окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування, працюючих у «звичайному» режимі руху, за рахунок коштів міського бюджету (надалі - Порядок), він визначає процедуру компенсації перевізникам затрат на пільгові перевезення, а отже регулює правовідносини лише між перевізниками та виконавчими органами Ізмаїльської МР. Отже, оскаржуване рішення ВК Ізмаїльської МР не встановлює, не змінює, не припиняє та не скасовує загальні правила регулювання відносин, у яких бере участь позивач або його дитина, зокрема як пасажири міського транспорту. Крім того, Порядок, затверджений рішенням ВК Ізмаїльської МР №1208 від 29.07.2016р. та після змін, внесених рішенням виконкому №985 від 13.09.2018р. передбачає перевізникам компенсацію за пільгове перевезення у міських автобусних маршрутах загального користування, працюючих в «звичайному» режимі руху дітей з багатодітних родин. Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (наприклад у справі №731/216/17). Вирішуючи спір, судова колегія також враховує, що відповідно до п.18 ч.1 ст.4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. За правилами ч.2 ст.264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Позивачами у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень можуть бути: особи, щодо яких застосовано відповідний нормативно-правовий акт; особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що дія оскаржуваного Порядку не поширюється безпосередньо на позивача або його дитину, так як не змінює обсягу його / її прав та зобов`язань, в тому числі як дитини з багатодітної сім`ї, яка користується міським транспортом. Оскаржуваний Порядок врегульовує питання взаємодії між перевізниками та органом місцевого самоврядування щодо компенсації пільгових перевезень, що жодним чином не стосується позивача. В доводах апеляційної скарги апелянт посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2021р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В.Яковлєв