Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/6531/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 р.Справа № 440/6531/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.01.21 року по справі № 440/6531/20 за позовом Фермерського господарства "ВЕЛЬТ АГРО" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фермерське господарство "ВЕЛЬТ АГРО", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2007226/43271178 від 06 жовтня 2020 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 23 вересня 2020 року, подану на реєстрацію Фермерським господарством "ВЕЛЬТ АГРО" датою її фактичного надходження, якою є 28 вересня 2020 року. Рішенням Полтавського окружного административного суду від 12.01.2021р. адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2007226/43271178 від 06 жовтня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання податкову накладну №1 від 23 вересня 2020 року, складену Фермерським господарством "ВЕЛЬТ АГРО". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) на користь Фермерського господарства "ВЕЛЬТ АГРО" (вул. Правди, буд. 24, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 43271178) судові витрати у загальній сумі 10602,00 грн (десять тисяч шістсот дві гривні нуль копійок), в т.ч. витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень нуль копійок). Повернуто Фермерському господарству "ВЕЛЬТ АГРО" (вул. Правди, буд. 24, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 43271178) за рахунок коштів Державного бюджету України частину надміру сплаченого відповідно до платіжного доручення №63 від 10 листопада 2020 року судового збору у сумі 177,77 грн (сто сімдесят сім гривень сімдесят сім копійок). Відмовлено у задоволенні клопотання Фермерського господарства "ВЕЛЬТ АГРО" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Представник позивача надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скрагу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, крім того клопотав про стягнення судових витрати на професійну правову допомогу, понесені під час апеляційного розгляду справи. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Під час апеляційного розгляду справи судом замінено позивача з Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 43142831) на Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ 44057192) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. № 893 «Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» та витягу з Єдиного державного реєстру України. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, Фермерське господарство "ВЕЛЬТ АГРО" зареєстроване як юридична особа 07 жовтня 2019 року та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 43271178 /а.с. 31-33/. Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним зареєстрованим видом діяльності ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" є: 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур". Згідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року (форми 4-сг) /а.с.118-120/ ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" засіяло кукурудзою на зерно 19,58 га сільськогосподарських угідь, узятих в оренду /а.с. 107-116/. 01 вересня 2020 року між ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено Договір про надання авто послуг № 1 /а.с.94-95/, пунктами 1.1, 2.1, 2.2 та 2.4 якого передбачено, що відповідно до умов цього договору виконавець зобов`язується надати замовнику власними силами, засобами та за допомогою власного автомобільного транспорту послуги по перевезенню вантажів замовника, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами даного договору (пункт 1.1); надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (пункт 2.1); акти прийому-передачі послуг складаються виконавцем та надаються замовнику по факту виконання надання таких послуг, в яких наводиться опис наданих виконавцем послуг, їх вартість, підписуються сторонами після надання відповідних послуг (пункт 2.2); вартість фактично наданих послуг підлягає сплаті протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі виставленого виконавцем рахунку (пункт 2.4). 15 вересня 2020 року між ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено Договір про надання авто послуг № 4 /а.с.99-100/, пунктами 1.1, 2.1, 2.2 та 2.4 якого передбачено, що відповідно до умов цього договору виконавець зобов`язується надати замовнику власними силами, засобами та за допомогою власного автомобільного транспорту послуги по перевезенню вантажів замовника, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами даного договору (пункт 1.1); надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (пункт 2.1); акти прийому-передачі послуг складаються виконавцем та надаються замовнику по факту виконання надання таких послуг, в яких наводиться опис наданих виконавцем послуг, їх вартість, підписуються сторонами після надання відповідних послуг (пункт 2.2); вартість фактично наданих послуг підлягає сплаті до 20 березня 2021 року після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі акту виконаних робіт (пункт 2.4). 18 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "НІБУЛОН" (Покупець) та Фермерським господарством "ВЕЛЬТ АГРО" (Постачальник) укладено Договір поставки №3805/2020 /а.с.37-41, 148-153/. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 2.6, 3.1, 3.2, 5.1 та 5.4 цього Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва (товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем у вказаних у договорі та в додатках до договору, а покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару (пункт 1.1); постачальник зобов`язується передати (поставити) товар покупцю на умовах DAP в місці призначення, в подальшому Термінал або Базис поставки, що вказується у додатках до даного договору. Умови поставки (базис поставки) визначаються й розуміються відповідно до правил Incoterms 2020 за винятком положень, пов`язаних з міжнародним перевезенням (пункт 2.1); при поставці товару постачальник повинен надати покупцю належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на кожну одиницю автотранспорту. Зразок заповнення товарно-транспортних накладних знаходиться у відділі закупок покупця та на сайті в мережі Інтернет покупця. Бланки товарно-транспортних накладних повинні бути оформлені у 4-х примірниках, в обов`язковому порядку у графі Пункт завантаження повинно бути зазначено місце завантаження товару (область, район, село), кожна товарно-транспортна накладна повинна бути скріплена оригінальною печаткою постачальника. Відповідальність за правильність оформлення та достовірність інформації, вказаної у товарно-транспортних накладних, несе постачальник. У разі незаповнення постачальником у товарно-транспортній накладній графи Пункт завантаження або зазначення неправдивої чи фіктивної інформації, розвантаження та прийняття товару покупцем здійснюватися не буде (пункт 2.2); з моменту здійснення покупцем відмітки про приймання товару на товарно-транспортних накладних постачальника на терміналі в місці призначення товар вважається власністю покупця (пункт 2.6); ціна товару визначається згідно з додатками до договору і дійсна протягом строку поставки, вказаного у додатках до договору. Ціна товару в додатках до договору розраховується згідно з фактичними показниками якості, якщо ті не відповідають базисним, та не підлягає перерахунку (пункт 3.1); кількість/ вага поставленого постачальником товару є остаточною згідно з даними, отриманими при вивантаженні товару на терміналі в місці призначення та зазначається в додатках до договору (пункт 3.2); покупець сплачує за поставлений товар за кожним додатком до договору окремо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, починаючи з дня, наступного за днем надання Постачальником оригіналів відповідних додатків з підписами та відбитками печаток сторін, оригіналів, належним чином оформлених видаткових накладних, рахунків-фактур, документів, вказаних у підпункті 10.2 договору, у відділ закупок покупця та після отримання покупцем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і податкової накладної в електронному вигляді (пункт 5.1); зобов`язання покупця по сплаті товару вважається виконаним у момент списання коштів з банківського рахунку покупця відповідно до реквізитів, вказаних постачальником у рахунку-фактурі (пункт 5.4). На виконання договору поставки №3805/2020 від 18 вересня 2020 року та додатку до нього №СКОР_1 від 23 вересня 2020 року /а.с.41, 147/ була здійснена поставка 27,14 тон кукурудзи вартістю 151984,10 грн, у тому числі ПДВ- 25330,68 грн, згідно накладної №1 від 23 вересня 2020 року /а.с.43/, рахунку №01-09/2020 від 23 вересня 2020 року /а.с. 42, 155/, товарно-транспортних накладних №1 від 23 вересня 2020 року, №2 від 23 вересня 2020 року /а.с.156-159/, платіжного доручення №324 від 25 вересня 2020 року (на суму 126653,42 грн) /а.с.45/, довіреності №321 від 23 вересня 2020 року /а.с. 44, 154/. Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт №1 /а.с.96/ на замовлення ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" ФОП ОСОБА_1 у вересні 2020 року надано транспортні послуги по перевезенню 15,92 т кукурудзи згідно ТТН №1 від 23 вересня 2020 року (водій ОСОБА_3 ) /а.с. 97, 156-157/. Оплату послуг, наданих ФОП ОСОБА_1 , проведено ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" 28 вересня 2020 року згідно платіжного доручення №38 від 28 вересня 2020 року /а.с. 98/. Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт №2 від 23 вересня 2020 року /а.с.102/ на замовлення ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" ФОП ОСОБА_2 у вересні 2020 року надано транспортні послуги по перевезенню 11,22 т кукурудзи згідно ТТН №2 від 23 вересня 2020 року (водій ОСОБА_4 ) /а.с. 101, 158-159/. На виконання пункту 201.10 статті 201 ПК України ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" склало та направило для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 23 вересня 2020 року /а.с.46/, виписану за фактом поставки кукурудзи на користь ТОВ СП "Нібулон". За результатами розгляду вказаної податкової накладної контролюючий орган 28 вересня 2020 року направив ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с.47, 143/, в якій зазначено: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 23 вересня 2020 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару/послуг 1005 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товарів/послуг, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН". У зв`язку з зупиненням реєстрації податкової накладної №1 від 23 вересня 2020 року ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" направило контролюючому органу повідомлення №1 від 29 вересня 2020 року /а.с.48, 140/, до якого додало документи на підтвердження вчинення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "НІБУЛОН", а саме: договір поставки та додаток до нього, накладну, рахунок, товарно-транспортні накладні, платіжне доручення, довіреність /а.с.37-45, 146-160/. Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №194 від 06 жовтня 2020 року /а.с.138-139/ за результатами опрацювання первинних документів, поданих ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" до податкової накладної №1 від 23 вересня 2020 року на реалізацію 27,14 т кукурудзи, встановлено, що платником не надано копій договорів, актів виконаних робіт, платіжних документів з перевізниками. 06 жовтня 2020 року Комісією ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №2007226/43271178 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 23 вересня 2020 року /а.с.50, 145/. Відповідно до вказаного рішення підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало: "ненадання платником податку копій документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків". Вказане рішення ФГ "ВЕЛЬТ АГРО" оскаржило до ДПС України /а.с. 51/. За результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісією Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №57718/433271178/2 від 21 жовтня 2020 року /а.с. 53, 144/, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення №2007226/43271178 від 06 жовтня 2020 року без змін. Не погодившись із рішенням Комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2007226/43271178 від 06 жовтня 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. При цьому, відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Пунктом 74.3 статті 74 Податкового кодексу України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010 (далі Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Водночас, пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165). Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Положеннями п.7 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Згідно із пунктом 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Відповідно до п.25 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520). Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Таким чином, з аналізу вищевикладених приписів вбачається, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена з підстав відповідності критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснених операцій. При цьому, суд зазначає, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший - це зупинення реєстрації податкової накладної який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий - це сам етап прийняття рішення податковим органом. Виходячи зі змісту вказаних норм, суд приходить до висновку, що рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів. Матеріали справи свідчать, що в якості підстав для зупинення реєстрації спірних у даній справі податкових накладних визначено п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, одним із критеріїв ризиковості операції є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Так, в квитанціях контролюючий орган вказав на те, що для реєстрації податкових накладних відсутні коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару/послуг 1005 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товарів/послуг, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас, зазначені квитанцііне містить інформації або ж зазначення переліку документів, які платник повинен надати до контролюючого органу для поновлення їх реєстрації. Тобто у квитанціях заведена формальна пропозиція для платника надати документи без зазначення їх предметного та вичерпного переліку, надання якого є достатніми підставами для поновлення реєстрації податкових накладних. Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано до суду доказів правомірності та обґрунтованості зупинення реєстрації податкових накладних на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Також суд наголошує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Отже рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Однак, як вбачається з доданого до матеріалів справи, оскаржуваних спірних рішень комісії, позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних, а в якості підстави визначено "ненадання платником податку копій документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків".При цьому не повідомлено причини та мотиви, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані. Таким чином, відсутність у квитанціях про припинення реєстрації податкових накладних переліку документів необхідних для підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, які платник повинен надати до контролюючого органу для поновлення їх реєстрації, при фактичному наданні платником до контролюючого органу та судового органу документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, є підставою для скасування рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Такої позиції дотримується Верховний Суд у рішеннях від 14.03.2019 по справі №813/2012/18, від 10.04.2019 №0940/1801/18. Наведене є підставою для висновку про невідповідність спірних рішень критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, що визначений частиною другою статті 2 КАС України. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.11.19 у справі №560/279/19. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Вказані обставини свідчать про протиправність рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2007226/43271178 від 06 жовтня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині. Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання податкову накладну №1 від 23 вересня 2020 року, складену Фермерським господарством "ВЕЛЬТ АГРО", суд зазначає наступне. Положеннями ч. 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно із приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейським судом з прав людини зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)". Таким чином, враховуючи обставини справи, з огляду на положення ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку, що належним та повним способом захисту порушених прав та інтересів особи позивача, є саме зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання податкову накладну №1 від 23 вересня 2020 року, складену Фермерським господарством "ВЕЛЬТ АГРО". Щодо задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8500,00 грн. судова колегія зазначає наступне. Відповідно до частин другої, четвертої п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами /частина шоста статті 134 КАС України/. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як свідчать маетріалаи справи, за подання позову до суду позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8500,00 грн, що підтверджується копією договору про надання правничої допомоги №01-30/10-20 від 30 жовтня 2020 року /а.с.229-230/; ордером на надання правової допомоги серії ПТ № 190674 від 23 листопада 2020 року /а.с.173/; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №471 від 27 червня 2006 року, виданого ОСОБА_5 /а.с.174/; актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 04 грудня 2020 року згідно договору №01-30/10/20 про надання правничої допомоги від 30 жовтня 2020 року /а.с. 231/, детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на виконання договору №01-30/10/20 про надання правничої допомоги від 30 жовтня 2020 року в адміністративній справі №440/6531/20 станом на 04 грудня 2020 року /а.с.232/, рахунком №63/20 від 30 жовтня 2020 року /а.с. 233/, платіжним дорученням №60 від 02 листопада 2020 року /а.с.234/, випискою по рахунку/а.с.235/. Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в адміністративній справі № 440/6531/20 на загальну суму 8500 грн. Таким чином, судова колегія не бачить правових підстав для обмеження позивача у праві на відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрати на професійну правову допомогу, понесені під час апеляційного розгляду справи, судова колегія зазначає про таке. Приписами ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з ч.ч. 3-7 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2020 по справі № 140/2323/19. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", відповідно до яких заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи: договір №01-19/03/21 про надання правничої допомоги від 19.03.2020р., акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 26.03.3021р. згідно договору договір №01-19/03/21, детальний опис робіт наданих послуг адвокатом на виконання договору №01-19/03/21 про надання правничої допомоги у справі №440/6531/20, рахунок №20/21 від 22.03.21р., виписка по рахунку. Отже, розмір витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи у Другому апеляційному адміністративному суді, відповідно до наданих доказів складає 4250,00 грн. З огляду на викладене, враховуючи положення КАС України та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу при апеляційному розгляді справи в розмірі 4250,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року по справі № 440/6531/20 - залишити без змін. Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 44057192) на користь Фермерського господарства "ВЕЛЬТ АГРО" (ЄДРПОУ 43271178) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4250,00 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 19.05.2021 року