Постанова 4851 № 520/3956/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 р. Справа № 520/3956/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.02.21 по справі № 520/3956/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.06.2017 року (з дати першого звернення та призначення пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що пенсійний орган всупереч вимогам чинного законодавства відмовляє позивачу у призначенні пенсії за віком через те, що позивач наразі проживає в іншій країні, чим порушує права позивача на пенсійне забезпечення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 2320, 26.11.1996 (строк дії до 26.11.2006), посвідчення особи № НОМЕР_2 від 03.02.2014 року органом МВС Реховот, ІПН НОМЕР_3 . 27.09.1997 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Листом Пенсійного фонду України №3548/К-11 від 04.04.2017 заяву про призначення пенсії позивачу з доданими документами, необхідними для призначення пенсії перенаправлено до уповноваженого управління для розгляду по суті, вказавши: управлінням визначеним для розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова. 14.06.2017 представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав безпосередньо до відповідача особисту заяву позивача про призначення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану, вказана заява прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 14.06.2017 на супровідному листі. 24.04.2017 позивачем отримано відмову відповідача №1047-02/49 та 20.06.2017 №3610-02-1/49 у призначенні пенсії. Вищезазначені відмови позивачем оскаржені до суду, відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.02.2018 у справі №638/16321/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018, позивачу відмовлено у задоволенні вимог щодо призначення виплати пенсії на тій підставі, що ним «не надано оригіналів або належним чином посвідчених копій документів для призначення пенсії згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1. 23.11.2018 представник позивача повторно особисто звернулися до УПФУ з відповідними оригіналами необхідних для призначення пенсії документів, та подав нотаріально засвідчені копії цих документів, для нового розгляду заяви про призначення виплати пенсії позивачу. Вищезазначені оригінали документів, які надані для огляду та нотаріально засвідченні копії, прийняті відповідачем, що підтверджується штампом УПФУ від 23.11.2018 на супровідному листі. 22.12.2018 за №935/М-11, УПФУ відмовив у новому розгляді заяви про призначення пенсії позивачу. 25.01.2019 представник позивача знову звернувся до УПФУ з заявою про винесення рішення про призначення пенсії позивачу на підставі документів які були подані 23.11.2018, до якого долучив нотаріально посвідчені копії всіх необхідних документів для призначення пенсії. 14.02.2019 за №2561-02/49 УПФУ повторно відмовило позивачу у розгляді його заяви та винесенні рішення про призначення пенсії, обґрунтовуючи свою відмову як і попередню. Вищезазначена відмова позивачем оскаржена до суду та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №520/5352/19 позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, що полягає у не винесенні рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова розглянути подані ОСОБА_1 документи та вирішити питання про призначення виплати пенсії ОСОБА_1 , відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду. З метою виконання вказаного рішення суду ,відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянув подані позивачем документи та постановив рішення про відмову у призначенні пенсії № 175 від 17.01.2020. Не погодившись з прийнятим рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до ч. 1 ст. 44, ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Згідно до абз. 1 п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за віком. Згідно з п. 2.22 Порядку № 22-1, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. Відповідно до п. 2.23 Порядку № 22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. Згідно з п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Відповідно до п. 1.6 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Абзацом 1 п. 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Згідно з ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну. Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України. Судовим розглядом встановлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем додано наступні документи: нотаріально засвідчену копію довіреності від імені позивача (оригінал надано для ознайомлення); ІПН (оригінал для ознайомлення та нотаріально засвідчена копія); нотаріально засвідчену копію посвідчення особи № НОМЕР_2 від 03.02.2014 року видане в ОСОБА_2 (оригінал надано для ознайомлення); трудову книжку (оригінал для ознайомлення та нотаріально засвідчена копія). Колегія суддів зауважує на тому, що вказане посвідчення особи, яке видано Державою Ізраїль, не підтверджує громадянство України у розумінні Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Проте, в матеріалах справи міститься копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 на прізвище та ім`я - ОСОБА_1 , який виданий 26.11.1996 та дійсний до 26.11.2006. Абзацом 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Відповідно до ч. 7 ст. 22 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: назва держави; назва документа; тип документа; код держави; номер документа; ім`я особи; громадянство; дата народження; унікальний номер запису в Реєстрі; стать; місце народження; дата видачі документа; уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); дата закінчення строку дії документа; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи; дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою). Згідно з абз. 1 п. 1 розділу V «Перехідні положення» Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні. Підпунктом 2 п. 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії. Колегія суддів зауважує на тому, що, на момент подання заяви про призначення пенсії, паспорт позивача для виїзду за кордон № НОМЕР_1 був недійсним, так як строк його дії закінчився 26.11.2006. Доказів продовження строку дії паспорту до суду позивачем не надано. Крім того, факт закінчення строку дії паспорту позивача для виїзду за кордон № НОМЕР_1 визнається представником позивача в апеляційній скарзі. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення про призначення пенсії за віком, передбаченого ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до заяви про призначення пенсії не додано документ, що підтверджує громадянство України, а саме паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання, (реєстрації) та вік). При цьому, колегія суддів зазначає, що закінчення терміну дії паспорту громадянина України не позбавляє особу гарантованих прав та свобод. Особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком № 22-1. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.09.2018 по справі № 805/465/18-а та від 30.04.2020 по справі № 805/153/18-а. Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень вчинених відповідачем під час прийняття рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії. Відповідачем правомірно вказано на недоліки заяви про призначення пенсії з підстав ненадання необхідних документів. З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 по справі №520/3956/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц