Постанова 4822 № 718/735/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2021 року м. Чернівці справа № 718/735/21 провадження №22-ц/822/535/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н. секретар Тодоряк Г.Д. за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2021 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Малого Олександра Володимировича, зацікавлена особа товариство з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», про визнання протиправною постанови про проведення перевірки виконавчого провадження, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог скарги У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Малого О.В. Скарга обґрунтована тим, що 20 листопада 2020 року на підставі виконавчого листа № 718/1161/16-ц, виданого 13 листопада 2019 року Кіцманським районним судом Чернівецької області, постановою заступника начальника Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №63685343 із примусового виконання рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області про стягнення боргу з ТзОВ «Дьолер Буковина» на користь ОСОБА_1 2 840 976,81 грн. Вважала, що заступник начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Малий О.В. затягує примусове виконання рішення суду, так як останнім 18 березня 2021 року з власної ініціативи прийнято постанову № 6 про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів від начальника Кіцманського РВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). Зазначала, що вищевказана постанова прийнята з порушенням п.п.1-3 Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, яким визначено порядок проведення законності виконавчого провадження, що в свою чергу неправомірно затримує виконання судового рішення, що є вигідним для боржника, та грубо порушує права стягувача. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених вимог, просила суд визнати неправомірною постанову заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Малого О.В. від 18 березня 2021 року №6 про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів, як таку, що прийнята за зверненням боржника та не відповідає вимогам пунктів 2,3 Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2021 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною постанову №6 про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів від 18 березня 2021 року, винесену заступником начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Малим О.В. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дану ухвалу товариство з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова про проведення перевірки виконавчого провадження винесена суб`єктом владних повноважень не в межах виконавчого провадження та не стосовно виконання судового рішення, а в межах його дискреційних повноважень та з метою дотримання вимог закону державним виконавцем, тому розгляд даної скарги не може здійснюватися в порядку цивільного судочинства. Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №213/2012/16 не має жодного відношення до визначення юрисдикції оскарження рішення суб`єкта владних повноважень відмінного від державного виконавця та не в межах виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Визначення юрисдикційності скарги залежить від установлення судами таких обставин: чи є вказана скарга реалізацією учасником справи права на судовий контроль за виконанням судового рішення в конкретній справі, чи це є самостійним правом на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, їх посадових осіб, виконавця чи приватного виконавця як суб`єктів, наділених владними повноваженнями при вчиненні виконавчих дій. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Частиною першою статті 5 цього ж Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ. Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. У справі, яка переглядається ОСОБА_1 звернулася зі скаргою про визнання протиправною постанови заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Малого О.В. про проведення перевірки виконавчого провадження з власної ініціативи та витребування його матеріалів. Тобто в цьому випадку ОСОБА_1 оскаржила дії посадової особи, які фактично не пов`язані з виконанням рішення суду. Імперативною нормою закону (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII) установлено оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших (не судових) органів (посадових осіб) шляхом подання скарги до відповідного адміністративного суду. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що оскаржувана постанова заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Малого О.В. про проведення перевірки виконавчого провадження з власної ініціативи та витребування його матеріалів не спрямована на примусове виконання судового рішення, оскільки не передбачає проведення виконавчих або інших процесуальних дій, вжиття заходів примусового виконання рішення, тому дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №213/2012/16 є помилковим, оскільки у цій постанові оскаржувалися дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення штрафу на виконання не судового рішення, а постанов, виданих іншим органом, що не є тотожним з предметом оскарження дій посадової особи у даній справі. Таким чином, суд першої інстанції розглянув скаргу ОСОБА_1 з порушенням правил юрисдикції. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Частиною першою статті 256 ЦПК України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору Із урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Керуючись ст. ст. 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» задовольнити частково. Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2021 року скасувати. Провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Малого Олександра Володимировича, зацікавлена особа товариство з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», про визнання протиправною постанови про проведення перевірки виконавчого провадження - закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 травня 2021 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: А.І. Владичан І.Н. Лисак