Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/1925/20

Справа № 136/1925/20 Провадження № 22-ц/801/1068/2021 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шпортун С. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 рокуСправа № 136/1925/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в при-міщенні апеляційного суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , його представника адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 березня 2021 року, ухвалене у примі-щенні суду у м. Липовець Вінницької області за головування судді Шпортун С.В., повний текст якого складений 30 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся у Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування мо-ральної шкоди у розмірі 50000,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані наступ-ними обставинами. 17 вересня 2019 року близько 18.12 години на відрізку авто-шляху між населеними пунктами с. Приборівка Липовецького району Вінниць-кої області Вінницької області та с. Стадниця Вінницького району Вінницької області водій автомобіля марки «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у порушення пунктів 10.1, 11.3, 14.2 «в» Правил до-рожнього руху, не переконавшись у безпечності зміни напрямку руху та відсут-ності перешкоди у вигляді транспортних засобів на достатній для обгону від-стані, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з авто-мобілем «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуван-ням ОСОБА_3 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди паса-жир автомобіля «Renault Megane» позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої плечової кіст-ки зі зміщенням, що за своїм характером спричинило тривалий ( понад 21 день ) розлад здоров`я, тому належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Ви-роком Немирівського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2020 року у справі № 136/400/20 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кри-мінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, йому призначене покарання у виді штрафу у розмірі 4250,00 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами. Зважаючи, що ушкодження здоров`я позивача є наслідком дії джерела під-вищеної небезпеки, керування яким здійснював відповідач, факт ушкодження здоров`я є доведеним, стоїть у причинно-наслідковому зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача, позивач вважає наявними правові підстави для відшкодування моральної шкоди. Розмір моральної шкоди внаслідок злочи-ну позивач оцінює в розмірі 50000,00 гривень, яку обґрунтовує тим, що внаслі-док отриманих травм при ДТП він зазнав фізичних страждань, у зв`язку із чим тривалий час знаходився на стаціонарному на лікуванні, під час якого було про-ведено оперативні втручання. Фізичні страждання супроводжувались незруч-ностями внаслідок завданих травм. Крім цього, позивач і на даний час при зміні погодніх умов відчуває біль у травмованій плечовій кістці, у зв`язку із чим приймає медичні препарати. Фізичні болі призвели до розладу сну, внаслідок чого останній став дратівливим, неуважним, що має наслідком погіршення нас-трою та працездатності. Довготривала реабілітація виснажила позивача. Крім цього, тривале лікування та курс реабілітації змусили позивача призупинити навчання у коледжі, оформити академічну відпустку, внаслідок якої погірши-лись його розумові здібності та стали наслідком неспроможності продовжувати навчання, зміни усталеного способу життя. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 25 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_2 25000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди, а також 2850,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 454,00 гривні судового збору. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , його представник адвокат Щавінський К. С. оскаржують його в апеляцій-ному порядку у частині відмови у задоволенні позову, просять ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скаржники вважають оскаржуване рішення невмотивованим, ухваленим без урахування у повній мірі характеру та обсягу фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, завдання позивачу внаслідок ДТП тілесних ушкоджень се-редньої тяжкості, що зумовило тривале перебування його на стаціонарному лі-куванні та оперативні втручання. Тривале лікування та курс реабілітації змуси-ли позивача призупинити навчання у коледжі, а зрештою і припинити навчання та вступити до іншого навчального закладу. Вимушені зміни у житті позивача призвели до втрати нормального, щасливого, звичного життя, що відобразилося на його емоційному стані. Душевні страждання позивача внаслідок ушкоджен-ня здоров`я потягли відчуття неповноцінності, безпорадності, хвилювання вна-слідок дискомфортного стану, незадоволення від позбавлення життєвих зв`яз-ків, можливості нормально переміщатися. Таким чином, заподіяна у ДТП шко-да здоров`ю знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із стражданнями по-зивача, тому йому має бути відшкодована моральна шкода, яку він оцінює у 50000,00 гривень. Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 21 квітня 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористався. Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами, дослідивши представлені суду докази, дійшла висновку, що апе-ляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-таву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам, воно є правильним, обгрунтованим, об`єктивним, справедливим. Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 17 вересня 2019 року біля 18.12 години ОСОБА_2 , керуючи автомо-білем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого в пору-шення вимог підпункту 31.4.5 (г) Правил дорожнього руху на задній осі вста-новлені різні шини, рухаючись з смт Турбів Липовецького району в напрямку м. Вінниці по своїй смузі руху в світлу пору доби на відрізку автошляху між на-селеними пунктами с. Приборівка Липовецького району Вінницької області та с. Стадниця Вінницького району Вінницької області, у порушення пунктів 10.1, 11.3, 14.2 (в) Правил дорожнього руху, не переконавшись у безпечності зміни напрямку руху та відсутності перешкоди у вигляді транспортних засобів на дос-татній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого до-пустив зіткнення з автомобілем марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля мар-ки «Renault Megane» ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм ха-рактером спричинили тривалий ( понад 21 день ) розлад здоров`я. У ситуації, що склалася, у прямому причинному зв`язку з подією ДТП стало невиконання водієм автомобіля «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , Тра-вінським В. Е. вимог пунктів 10.1, 11.3, 14.2(в) Правил дорожнього руху. Дані обставини встановлені вироком Немирівського районного суду Вінницької об-ласті від 21 вересня 2020 року у справі № 136/400/20, який набрав законної си-ли 22 жовтня 2020 року. Вказаним вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та йому призначене покарання у виді штрафу у розмірі 4250,00 гривень без позбавлення права керування транспортними засо-бами. Згідно довідки Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні від 08 жовтня 2019 року № 1713 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у травматологіч-ному відділенні з 17 вересня до 02 жовтня 2019 року з приводу закритого пере-лому лівої плечової кістки зі зміщенням. Відповідно до довідки від 31 жовтня 2019 року № 189, виданої Комунальним некормеційним підприємством «Він-ницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Він-ницької обласної ради», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному ліку-ванні у цьому закладі з приводу травматичного ураження лівого плечового та променевого нерва. З Консультативного висновку дитячого невролога Вінниць-кої міської клінічної лікарні від 28 листопада 2019 року убачається визначення ОСОБА_1 такого діагнозу: ураження променевого нерва; рекомен-довано звільнення від фізичного виховання на період 2019-2020 років, дитина потребує постійного відновного довготривалого лікування в реабілітаційних центрах тощо. Судом встановлено, що відповідачем відшкодована позивачеві матеріальна шкода на його лікування. Крім того, за даними виданої Відокремленим структурним підрозділом «Вінницький фаховий коледж національного університету харчових техноло-гій» архівної довідки від 09 грудня 2020 року № 710 ОСОБА_1 навчав-ся у вказаному навчальному закладі з 01 вересня 2018 року за спеціальністю «Автомобільний транспорт», у період з 10 січня до 07 вересня 2020 року пере-бував в академічній відпустці, 07 вересня 2020 року цього студента було відра-ховано за власним бажанням. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись нормами статей 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, дійшов висновку, що обставини стосовно заподіяння шкоди здоров`ю позивача є до-веденими безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та до-пустимими доказами. Травми ОСОБА_1 є наслідком отриманих ушко-джень джерелом підвищеної небезпеки, керування яким на відповідній правовій підставі здійснював відповідач ОСОБА_2 . Вказані фактичні обставини цієї справи були доведені в ході судового розгляду, за результатами якого від-повідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Отож такі протиправні дії ОСОБА_2 знаходять-ся у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку між шкодою та проти-правними діями заподіювача і виною останнього у її заподіянні. Суд визнав до-веденими обставини щодо заподіяння позивачеві моральних та фізичних страж-дань, втрат немайнового характеру, оскільки він, будучи неповнолітнім, внаслі-док отриманих травм мав оперативні втручання, що суттєво відобразилося на його молодому організмі. ОСОБА_1 проходив довготривалий курс лі-кування, перебуваючи на стаціонарному лікуванні та проходячи реабілітаційні курси, був змушений залишити навчання шляхом перебування в академічній відпустці, значно відставши у навчанні від однолітків та, як наслідок, залишив навчання через погіршення здібностей. Знайшов суд також доведеними обста-вини щодо вимушених змін усталеного способу життя позивача як людини мо-лодого віку, яка веде активний спосіб життя, що також має відображення на емоційному стані особи, внаслідок чого позивач пережив душевні страждання: неповноцінність, безпорадність, хвилювання внаслідок дискомфортного стану, обмеження можливостей, пов`язаних з отриманими тілесними ушкодженнями. Виходячи із вимог розумності і справедливості, характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних ), яких позивач зазнав внаслідок ДТП, харак-теру немайнових та майнових втрат, їх тривалості, можливості їх відновлення та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення, у тому числі на-дання відповідачем у відшкодування майнової шкоди допомоги, суд дійшов висновку про можливість, обгрунтованість і достатність компенсувати заподія-ну позивачеві моральну шкоду за рахунок відповідача у розмірі 25000,00 гри-вень. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного су-ду погоджується, оскільки вони є вірними, об`єктивними, зробленими з ураху-ванням усіх фактичних обставин справи, які жодною із сторін у справі не запе-речуються. За змістом статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадя-нина захищаються судом. Відповідно до статті 1167 ЦК України завдана фізичній особі неправомірни-ми рішеннями, діями чи бездіяльністю моральна шкода відшкодовується осо-бою, яка її завдала, за наявності її вини, крім встановлених законом випадків. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкоду-вання моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопору-шення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей по-терпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а та-кож з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( стаття 23 ЦК України ). Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов-язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння заподіювача; наявні-сть причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винят-ком випадків коли сума компенсації встановлена законом ( STANKOV v. BUL-GARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року ). Установивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу заподіяні тілесні ушкоджен-ня середнього ступеня тяжкості, що спричинили моральні страждання та пере-живання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність під-став для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди. При цьому ко-легія суддів апеляційного суду вважає, що визначений судом розмір компенса-ції завданої моральної шкоди у розмірі 25000,00 гривень цілком відповідає заса-дам розумності, поміркованості та справедливості. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстан-ції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться фактично до переоцінки доказів, свідчать виключно про незгоду скаржників з висновками суду щодо їх оцінки. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України ратифікована Законом України від 07 липня 1997 року «Про ратифікацію Кон-венції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий роз-гляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім встановленим законом судом. Отже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Про-токоли до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`яз-ковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того стаття 17 Закону України № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Євро-пейського суду з прав людини» ( з подальшими змінами ) передбачає застосу-вання судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як дже-рела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвен-ції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різ-ними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та від-мінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодав-ства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Про-ніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає критерію його об-ґрунтованості. Висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для частко-вого задоволення позову за наведених позивачем підстав є правильними, таки-ми, що узгоджуються з матеріалами справи, наявними в ній доказами. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність, обґрунтованість і об`єктив-ність постановленого судом оскаржуваного рішення, тому колегія суддів не знаходить достатніх та законних підстав для задоволення апеляційної скарги. Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним су-дом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , його представника адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича залишити без задоволення. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передба-чених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Л. О. Голота В. П. Рибчинський